справа №754/11753/21 Головуючий у І інстанції - Грегуль О.В.
апеляційне провадження №22-з/824/28/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
18 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Журби С.О., Писаної Т.О.
за участю секретаря: Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та стягнення моральної шкоди, -
установив:
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та відшкодування моральної шкоди.
Просив суд, усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення його у квартиру та зобов'язати ОСОБА_1 надати йому комплект ключів від вхідних дверей, а також не чинити перешкоди в користуванні квартирою.
Усунути перешкоди у користуванні автомобілем марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , шляхом зобов'язання ОСОБА_1 передати йому оригінал свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 на автомобіль, встановити такий порядок користування автомобілем: перший місяць після набрання законної сили рішення суду передати автомобіль у користування ОСОБА_2 , наступний місяць - передати автомобіль у користування ОСОБА_1 та надалі користуватися автомобілем почергово з передачею майна щомісяця один іншому.
Стягнути з ОСОБА_1 на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 11500 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом його вселення в цю квартиру.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 грн на відшкодування моральної шкоди, 635,60 грн судового збору та 4600 грн витрат на правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
16 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романцова Т.В. подала електронною поштою до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в якій просила стягнути з позивача на її користь витрати на правничу (правову) допомогу адвоката в розмірі 15000 грн.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим в цій частині, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зокрема усунути перешкоди в користуванні автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 шляхом: встановлення наступного порядку користування автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 (Автомобіль): впродовж 5 (п'яти) календарних днів від дати набрання законної сили рішенням суду, передати Автомобіль у користування ОСОБА_2 на термін в 30 (тридцять) календарних днів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12000 грн. - моральної шкоди та 10000 грн. - правничої допомоги та витрати по оплаті судового збору у розмірі 2300 грн.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив, в якому просила відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року.
В свою чергу ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Просила, скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.
Також, просила суд апеляційної інстанції стягнути з позивача на її користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правничу допомогу у розмірі 22000 грн.
Крім того, до апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року долучила клопотання про розподіл судових витрат, в якому просила вирішити питання про розподіл судових витрат у даній справі та покласти судові витрати на позивача та стягнути на її користь витрати на правничу допомогу у розмірі 22000 грн.
Також, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу і на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року.
Просила скасувати додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Свої відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 подав ОСОБА_2 , в яких просив апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року та на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року залишити без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та додаткове рішення цього суду від 23 грудня 2022 року - без змін.
25 квітня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 13000 грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 грн.
27 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романцова Т.В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року.
Просила, скасувати додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині розподілу судових витрат, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
19 травня 2023 року представника ОСОБА_2 - адвокат Бойко Ю.А. також подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року.
Просив, скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні автомобілем марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Змінити рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, збільшивши відшкодування моральної шкоди до 12000 грн, а витрат на правничу допомогу - до 10000 грн.
У червні 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романцової Т.В., в якому просив, залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.
У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романцова Т.В. подала відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бойка Ю. А., в якому просила у всіх заявлених позивачем в касаційній скарзі вимогам відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бойка Ю.А. залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та відшкодування моральної шкоди залишено без змін.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романцової Т.В. задоволено частково.
Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині розподілу судових витрат скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Романцової Т.В. про стягнення судових витрат задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9000 грн. витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.
27 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романцова Т.В. направила до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила покласти на ОСОБА_2 судові витрати на адвоката, понесені ОСОБА_1 за представництво її інтересів в апеляційному суді у даній судовій справі та стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 22000 грн.
В обґрунтування вимог заяви зазначила, що разом із апеляційною скаргою подавалося клопотання про розподіл судових витрат у даній справі, яким ОСОБА_1 просила стягнути з позивача витрати на адвоката у розмірі 22000 грн.
Клопотання обґрунтовувалось додатковою угодою №3 від 28 грудня 2022 року до Договору про надання правової допомоги від 21 липня 2022 року; меморіальним ордером про сплату ОСОБА_1 гонорару на користь АО «Алтекса» за надання правової допомоги у розмірі 22000 грн.
Вказує, що згідно договору про надання правової допомоги від 21 липня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та АО «Алтекса», та додаткової угоди №3 від 28 грудня 2022 року до Договору про надання правової допомоги від 21 липня 2022 року АО «Алтекса» надає правову допомогу на умовах, що визначені договором та додатковою угодою №3, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар у розмірі 22000 грн.
Таким чином, в межах даної справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, а отже є визначеним.
Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції не надходили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення судових витрат, колегія суддів вважає, що вказану заяву слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1, 3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При розгляді даного питання, суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка міститься у Постанові від 30 серпня 2018 року по справі №466/2631/16-ц, де зазначено, що: «На підтвердження цих обставин (витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера)».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року по справі №372/1010/16-ц.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування по справі.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги (якщо така оплата вже була проведена); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
З вищенаведених норм вбачається, що суд при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу, а також необхідності надання оцінки позиції іншої сторони, яка заперечує проти заявлених витрат, в першу чергу має оцінити обґрунтованість заявлених витрат та їх співмірність із роботою, яку провів адвокат, а також зі складністю справи. Таким чином, основоположною в даному випадку має бути інформація щодо того, які саме послуги юридичного характеру були надані адвокатом стороні, а також їх тривалість. Дані обставини можуть бути встановлені виключно на підставі документів, наданих стягувачем до суду.
В рамках даної справи, представник ОСОБА_1 - Романцова Т.В. разом з апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від12 грудня 2022 року подала клопотання про розподіл судових витрат, де зазначила, що станом на час подачі даного клопотання відповідачем понесено судові витрати у розмірі 22000 грн. та надала орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, в той же час даний розрахунок за своєю суттю є висловленням намірів сторін щодо обсягу і вартості таких послуг. Факт відшкодування витрат на правову допомогу здійснюється за фактом надання такої допомоги, відтак з представлених до суду документів мають вбачатися, які саме юридичні дії (допомогу) фактично здійснив захисник, їх обставини на тривалість.
Представником відповідача до клопотання про розподіл судових витрат було долучено договір про надання правової допомоги від 21 липня 2022 року, додаткова угода №3 до договору про надання правової допомоги від 21 липня 2022 року та меморіальним ордером про сплату ОСОБА_1 гонорару на користь АО «Алтекса» за надання правової допомоги у розмірі 22000 грн.
З представлених до суду документів вбачається, що станом на 04 січня 2023 року ОСОБА_1 сплатила АО «Алтекса» 22000 грн.
В той же час, в жодному з доданих доказів не міститься ні переліку робіт, виконаних адвокатом, ні їх обсягу та тривалості. За таких умов, у суду апеляційної інстанції відсутня об'єктива можливість прийняти на віру заявлених відповідачем розмір витрат на правову допомогу за наявності обов'язку у суду оцінити співмірність таких заявлених витрат обставинам справи.
Вже в заяві про ухвалення додаткового рішення, яке було подано до суду апеляційної інстанції 27 липня 2023 року, представник ОСОБА_1 - Романцова Т.В. в орієнтовному (попередньому) розрахунку судових витрат за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції наводить та виділяє всі дії здійснені нею, як адвокатом, в суді апеляційної інстанції.
В той же час, наводячи такий розпис дій адвоката, жодних документів на підтвердження своїх тверджень з цього приводу представником відповідача все одно надано не було.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договір про надання правової допомоги від 21 липня 2022 року (Т. 2 а.с. 126-127), який було долучено до апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року та на який представник відповідача - адвокат Романцова Т.В. посилається як на підтвердження обчислення адвокатського гонорару за надання правової допомоги ОСОБА_1 та на підставі якого просить ухвалити додаткове рішення, підписаний між ОСОБА_4 та АО «Алтекса».
Таким чином, в суду апеляційної інстанції також відсутня об'єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатським об'єднанням та його клієнтом ( ОСОБА_1 ) щодо порядку обчислення адвокатського гонорару, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Романцовою Т.В., про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та стягнення моральної шкодиє необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а тому правові підстави для прийняття апеляційним судом додаткової постанови щодо відшкодування витрат на правову допомогу відповідно до вимог статей 246, 270 ЦПК України відсутні.
Керуючись статтями 2, 15, 133, 134, 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд
ухвалив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у суді апеляційної інстанції відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складено 20 червня 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба