справа № 363/1978/23
провадження № 22-ц/824/9223/2024
головуючий у суді І інстанції Баличева М.Б.
18 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , що діє від свого імені та як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування,
У квітні 2023 року позивач ОСОБА_4 , що діє від свого імені та як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, та стягнення страхового відшкодування. У подальшому збільшивши свої позовні вимоги, просив: стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 (страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 600 грн; стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 2 679 грн 78 коп., три відсотки річних у розмірі 161 грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 235 грн 03 коп., а всього разом -3 076 грн 37 коп.; стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , який є законним представником малолітнього ОСОБА_2 страхове відшкодування у зв'язку із втратою годувальника та моральної шкоди у загальному розмірі 249 600 грн; стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , який є законним представником малолітнього ОСОБА_2 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 42 876 грн 49 коп., три відсотки річних у розмірі 2 584 грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 760 грн 49 коп., а всього разом -49 221 грн 88 коп.; стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , який є законним представником малолітньої ОСОБА_3 страхове відшкодування у зв'язку із втратою годувальника та моральної шкоди у загальному розмірі 249 600 грн; стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , який є законним представником малолітньої ОСОБА_3 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 42 876 грн 49 коп., три відсотки річних у розмірі 2 584 грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 760 грн 49 коп., а всього разом -49 221 грн 88 коп.; стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 8 липня 2022 року близько 18 год 27 хв., на 206 км а/д "Виступовичі - Житомир -М.Подільський", поблизу с. Рея, Бердичівського району, водій автомобіля "MitsubishiPajero", р/н НОМЕР_1 (номерні знаки Республіки Молдова), ОСОБА_5 , рухаючись в крайній правій смузі руху в напряму м. Житомира з м. Бердичів, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де відбулось перекидання його авто. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці пригоди. 8 липня 2022 року за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди ГУНП у Житомирській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022060480000425 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "MitsubishiPajero", р/н НОМЕР_1 (номерні знаки Республіки Молдова), на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахованою за Міжнародним страховим сертифікатом "Зелена картка"MD/03/CL НОМЕР_3. 23 вересня 2022 року на адресу МТСНУ надіслано заяву про виплату страхового відшкодування та долучено всі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону, на загальну суму у розмірі 468 000 грн. Листом від 28 грудня 2022 року відповідачем повідомлено про прийняте рішення у страховій справі, відповідно до якого розгляд страхової справи призупинено до отримання МТСБУ відповідного рішення щодо результатів розгляду кримінальної справи за фактом вказаної ДТП. 28 грудня 2022 року на адресу МТСБУ надіслано заяву про долучення додаткових документів і уточнення виплати страхового відшкодування на загальну суму у розмірі 514 000 грн. На адресу МТСБУ були надіслані заява про долучання документів, a саме: витягу з ЄДРДР, копії посвідків на постійне проживання та РНОКПП ОСОБА_7 , адвокатський запит із проханням надати інформацію, яка міститься у МТСБУ щодо наявності чинного на дату ДТП сертифіката "Зелена картка" у водія Mitsubishi Pajero д.н.з. НОМЕР_1 . 22 березня 2023 року у відповідь на адвокатський запит МТСБУ надало копію Міжнародного страхового сертифіката "Зелена картка". Таким чином, рішення МТСБУ про зупинення строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність постанови слідчого/вироку суду є необґрунтованим та таким, що порушує право потерпілих на отримання страхового відшкодування. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , що діє від свого імені та як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування задоволено.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 600 грн.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 2 679 грн 78 коп., три відсотки річних у розмірі 161 грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 235 грн 03 коп., а всього разом -3 076 грн 37 коп.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , який є законним представником малолітнього ОСОБА_2 , страхове відшкодування у зв'язку із втратою годувальника та моральної шкоди у загальному розмірі 249 600 грн.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , який є законним представником малолітнього ОСОБА_2 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 42 876 грн 49 коп., три відсотки річних у розмірі 2 584 грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 760 грн 49 коп., а всього разом - 49 221 грн 88 коп.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , який є законним представником малолітньої ОСОБА_3 , страхове відшкодування у зв'язку із втратою годувальника та моральної шкоди у загальному розмірі 249 600 грн.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , який є законним представником малолітньої ОСОБА_3 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 42 876 грн 49 коп., три відсотки річних у розмірі 2 584 грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 760 грн 49 коп., а всього разом - 49 221 грн 88 коп.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
22 січня 2024 року відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року заяву про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2023 року по цивільній справі №363/1978/23 за позовом ОСОБА_1 , що діє від свого імені та як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із указаним рішенням представник Моторного (транспортного) страхового бюро України - Гусєв П.В. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення регламентної виплати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення з відповідача 288 000 грн. Також просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що МТСБУ не відмовляла у виплаті регламентної виплати, а лише зазначило у відповідності до ст. 35 Закону України "Про страхування" про відсутність документу, який би чітко встановив причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та ДТП.
Вважає, що судом першої інстанції було безпідставно задоволено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки будь-які правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування відсутні.
Зазначає, що стягнення з відповідача суми у розмірі 514 800 грн є безпідставне та вказує на формальний розгляд справи. Вказує, що на момент настання ДТП (8 липня 2022 року), згідно постанови НБУ від 30 травня 2022 року № 109 за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих передбачено виплату у розмірі 320 000 грн (на одного потерпілого), а тому 514 800 грн явно перевищує розмір встановлених лімітів відповідальності страховиків.
Наголошує на тому, що розрахунок регламентної виплати здійснюється наступним чином: 36*на мінімальну заробітну плату (6 700 на 2022 рік), що становить 241 200 грн, що становить відшкодування пов'язане із втратою годувальника та повинна бути поділена між усіма особами, які мають право на таке відшкодування, а саме по 120 600 грн на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В частині суми моральної шкоди у розмірі 15 600 грн, відповідач погоджується з її розміром.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відповідачу не було направлено копію позовної заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу поданому до Київського апеляційного суду, сторона позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу понесені позивачем у апеляційному суді.
Вказує, що доводи апелянта з приводу призупинення розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування є неспроможними з огляду на те, що відповідно до преамбули Закону, він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Вважає, що твердження апелянта про необхідність зменшення розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) до внутрішньо застосованих меж за лімітами обов'язкового страхування, визначеними договорами про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є недоречними, з огляду на відсутність будь-яких лімітів страхування у договорах "Зелена картка".
Зазначає, що з урахуванням відсутності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування в повному обсязі, передбачених ст. 36 Закону, та наданням усіх необхідних для прийняття рішення документів, передбачених ст. 35 Закону, можна дійти висновку, що відповідач недобросовісно прострочує виконання зобов'язань із виплати страхового відшкодування.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 - адвокат Гудз Р.А. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвокат Гусєв П.В. просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення регламентної виплати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення з відповідача 288 000 грн.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також заперечень відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд першої інстанції встановив, що з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022060480000425 від 9 липня 2022 року вбачається, що 8 липня 2022 року близько 18 год 27 хв., на 211 км а/д "Виступовичі- Житомир - М.Подільський". поблизу с. Осиково Бердичівського району, водій автомобіля "Mitsubishi Pajero". д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , рухаючись в крайній правій смузі руху в напряму м. Житомира в результаті розриву заднього правого колеса керованого ним автомобіля допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де відбулось його перекидання його авто. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_6 , отримала тілесні ушкодження, від яких загинула па місці пригоди (а.с.31).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданий Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10 липня 2022 року, актовий запис № 13749 (а.с. 11).
23 вересня 2022 року на адресу МТСБУ надіслано заяву про виплату страхового відшкодування та долучено всі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону, на загальну суму у розмірі 468 000 грн, з яких: для сина загиблої ОСОБА_2 : 234 000 грн - відшкодування витрат на утримання; для доньки загиблої ОСОБА_3 : 234 000 грн - відшкодування витрат на утримання (а.с. 9-10).
Листом від 28 грудня 2022 року відповідачем повідомлено про прийняте рішення у страховій справі, відповідно до якого рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання МТСБУ відповідного рішення щодо результатів розгляду кримінальної справи за фактом вказаної ДТП, тим самим призупинивши строк розгляду справи. (а.с. 23)
28 грудня 2022 року на адресу МТСБУ надіслано заяву про долучення додаткових документів і уточнення виплати страхового відшкодування на загальну суму у розмірі 514 000 грн, з яких: для чоловіка загиблої ОСОБА_1 : 15 600,00 грн - відшкодування моральної шкоди; для сина загиблої ОСОБА_2 : 234 000 грн - відшкодування витрат на утримання;15 600 грн - відшкодування моральної шкоди; для доньки загиблої ОСОБА_3 : 234 000,00 грн - відшкодування витрат на утримання; 15 600 грн - відшкодування моральної шкоди (а.с. 24-25).
23 січня 2023 року на адресу МТСБУ була надіслана заява про долучення документів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022060480000425 (а.с. 30-31).
13 лютого 2023 року та 3 березня 2023 року на адресу МТСБУ були надіслані заяви про долучення документів, а саме: копії посвідки на постійне проживання та РНОКПП ОСОБА_7 , копії витягів про реєстрацію територіальної громади ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (а.с.32-33, 34-37)
14 березня 2023 року на адресу МТСБУ було надіслано адвокатський запит із проханням надати інформацію, яка міститься у МТСБУ, щодо наявності чинного на дату ДТП (08 липня 2022 року) сертифіката "Зелена картка" у водія автомобіля "Mitsubishi Pajero", р/н НОМЕР_1 (номерні знаки Республіки Молдова) (а.с. 38).
22 березня 2023 року у відповідь на адвокатський запит МТСБУ надало копію Міжнародного страхового сертифіката "Зелена картка" MD/03/CL НОМЕР_3, за яким був застрахований автомобіль "Mitsubishi Pajero", р/н НОМЕР_1 (номерні знаки Республіки Молдова) станом на дату ДТП 8 липня 2022 року (а.с. 39).
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "Mitsubishi Pajero". д.н.з. НОМЕР_1 . па момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахованою за Міжнародним Страховим сертифікатом "Зелена картка" MD/03/CL НОМЕР_3 (а.с.40).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, щозупинення строків розгляду страхової справи і відтермінування прийняття рішення про виплату страхового відшкодування є безпідставним, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула третя особа - пасажир ОСОБА_6 , а тому цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "Mitsubishi Pajero", р/н НОМЕР_1 (номерні знаки Республіки Молдова), в силу вимог ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від вини. Також суд першої інстанції вказав на те, що МТСБУ не надано доказів того, який ліміт відповідальності водія встановлений відповідно до умов договору по сертифікату "Зелена карта", укладеного водієм авто марки "Mitsubishi Pajero", д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому норми ст. 27.2 Закону та ст. 1200 ЦК України встановлюють нижню межу відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника, яка прирівнюється до 36 мінімальних заробітних плат у щомісячному розмірі, а тому зважаючи на те, що з моменту отримання відповідачем заяви про долучення додаткових документів і уточнення виплати страхового відшкодування, минуло більш, ніж 90 днів є підстави вважати, що дії страховика є незаконними та вимагати стягнення штрафних санкцій за користування чужими коштами, а тому суд прийняв до уваги розрахунок позивача та погодився з ним.
Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із п. 8 ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За приписами ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страхування може бути добровільним або обов'язковим (ст. 5 Закону України "Про страхування"). Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Як і будь-яке зобов'язання, страхове зобов'язання може виникати з договору або з інших підстав, які передбачені законом.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1961-IV), за приписами статті 3 якого метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (статті 9, 22 - 31, 35, 36 Закону України № 1961-IV).
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з ч.2 ст. 22.1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, страховик у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові), або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з ст. 990 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За змістом Закону (ст.ст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України: "Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку".
Так, у апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що відповідно до вимог статті 36.1 Закону, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
В той же час, таке твердження є помилковим, оскільки, кримінальне провадження здійснюється з метою встановлення вини водія у вчиненому кримінальному правопорушенні, при цьому, у цивільно-правових відносинах із відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, присутня презумпція вини.
Більше того, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З цього вбачається, що наявність чи відсутність вини водія у вчиненні кримінального правопорушення не має правового значення для розгляду страхової справи, яка за своєю правовою природою є цивільно-правовим відношенням.
Згідно з п.35.1. ст.35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення - про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до п.35.2. ст.35 Закону до заяви додаються:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчувати ся особа заявника, якщо заявником є фізична особа:
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку с за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Отже, положення статті 35 Закону не містять вимог щодо подання разом із заявою про виплату страхового відшкодування доказів на підтвердження вини страхувальника у вчиненні ДТП.
Частиною 36.1 статті 36 Закону передбачено, що страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні, страхового відшкодування (регламентної виплати). Прийняття рішення про зупинення розгляду справи Законом не передбачено.
Таким чином, прийняття відповідачем рішення про зупинення строків розгляду у виплаті страхового відшкодування через відсутність постанови/вироку суду, порушувало право потерпілих на отримання страхового відшкодування, що і підтвердив у своїх висновках суд першої інстанції, вказавши, що "відповідно до ухвали Верховного Суду України від 19 жовтня 2011 року у справі № 6-208св10 під справою, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства мається на увазі справа, порушена у встановленому законом порядку, що розглядається відповідним судом. Порушення кримінальної справи органами досудового слідства не є підставою для зупинення провадження у справі.
Верховний Суд України 3 грудня 2014 року при розгляді цивільної справи №6-183цс14 зробив правовий висновок, на який правильно послався суд першої інстанції, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Матеріалами справи встановлено, що факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється та зафіксований правоохоронними органами.
За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 8 липня 2022 року ГУНП у Житомирській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022060480000425 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України., чим і підтверджується факт настання вищезазначеної ДТП та її обставини.
Тобто, витяг з ЄРДР містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент подачі позову вирок у кримінальній справі не ухвалений, а розмір завданої шкоди чітко встановлений положенням ст. 27 Закону.
Так, позивач надав всі необхідні для виплати документи, а встановлення вини у цьому випадку не є ключовим відповідно до статті 1187 ЦК України.
До того ж, до страховика в рамках кримінального провадження вимог про стягнення страхового відшкодування заявлено не було, відтак результати розгляду кримінального провадження жодним чином не стосуються даного предмету розгляду, адже кримінальне провадження здійснюється з метою встановлення вини водія у вчиненому кримінальному правопорушенні, що регулюється нормами КПК України, в той час, як у цивільно-правових відносинах із відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, присутні презумпція вини.
Зазначене підтверджуються актуальною практикою Верховного Суду, зокрема, правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №242/1930/21 та позицією Верховного Суду, яку викладено у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі №208/4598/21, у яких вказано про необхідність розмежуванні правовідносин, а саме "відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП".
З зазначеного вбачається, що наявність чи відсутність вини водія у вчиненні кримінального правопорушення не має правового значення для розгляду страхової справи, яка за своєю правовою природою є цивільно-правовим відношенням.
Тому, доводи відповідача з приводу призупинення розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування є неспроможними з огляду на те, що відповідно до преамбули Закону, він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Отже, у порушення наведених вище норм матеріального закону МТСБУ, отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, не вчинила дій передбачених ст. 34 Закону, не встановивши підстав для відмови у прийняття такого рішення згідно ст. 37 цього Закону, не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені членом сім'ї загиблої вимоги про відшкодування моральної шкоди та витрат на утримання, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняла, як і не прийняла рішення про відмову у їх задоволені, вирішило у не визначений Законом спосіб призупинення розгляду заяви про виплату страхового відшкодування через відсутність на даний час документального підтвердження даних про винну особу, у зв'язку із не набранням законної сили судового рішення за результатом розгляду кримінальної справи.
Відповідно до частини 2 статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 5 червня 2019 року у справі №466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61 -26702св18); від 2 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16- ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18) на які правильно послався суд першої інстанції.
Відтак, доводи апелянта з приводу призупинення розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування є неспроможними з огляду на те, що відповідно до преамбули Закону, він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що сума стягнута судом першої інстанції страхового відшкодування витрат на утримання не має перевищувати ліміту у розмірі 320 000 грн, встановленого Постанову НБУ №109 від 20 травня 2022 року з урахуванням наступного.
Так, у даному випадку положення Постанови НБУ № 109 від 20 травня 2022 року не підлягає застосуванню, оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "Mitsubishi Pajero", д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахованою за Міжнародним страховим сертифікатом "Зелена картка" MD/03/НОМЕР_4.
МТСБУ забезпечує членство України в міжнародній системі страхових автомобільних послуг "Зелена картка" та виконує загальновизнані зобов'язання перед уповноваженими організаціями (національними бюро) інших країн - членів цієї системи. Тільки повні члени МТСБУ мають право укладати договір міжнародного страхування "Зелена картка".
Грошова сума, в межах якої страхова компанія зобов'язана здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов такого договору, називається обов'язковим лімітом відповідальності страховика. Окремо не є встановлено максимальний розмір обов'язкового ліміту відповідальності страховика за договором міжнародного страхування "Зелена картка" на одного потерпілого за шкоду, заподіяну його життю та здоров'ю, а також за шкоду, заподіяну майну. Застрахований автомобіль - учасник ДТП зареєстрований у республіці Молдова.
Відповідно до п.41.2 "в" Закону така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Згідно з ст.27.2 Закону, страховик (у випадках, передбач статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день страхового випадку.
Враховуючи те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі - 6 700 грн, то розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 36 х 6700 = 241 200 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років).
Зважаючи на те, що діти загиблої ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є малолітніми, а відтак перебували на утриманні своєї матері ОСОБА_6 , тому володіють правом на відшкодування у разі втрати годувальника.
Таким чином, загальний розмір шкоди, пов'язаної із смертю потерпілої у разі втрати годувальника, що підлягає стягненню з МТСБУ становить 241 200 грн для ОСОБА_10 та 241 200 грн - для ОСОБА_3 .
Відтак, посилання апелянта на те, що у даному випадку потерпілою є саме ОСОБА_6 є помилковим, адже у даному випадку порушено матеріальне право на утримання малолітніх дітей, за шкоду, спричинену внаслідок втрати матері - ОСОБА_12 , а відтак дані особи і є потерпілими.
У даному випадку норми Закону судом першої інстанції жодним чином порушено не було, адже враховуючи норми ст.27.2 Закону та ст. 1200 ЦК України, що встановлюють нижню межу відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника та така прирівнюється до 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день страхового випадку, а малолітні потерпілі - отримають справедливе відшкодування шкоди, понесеної внаслідок втрати матері.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що загальна страхова сума відповідно до умов договору по сертифікату "Зелена карта", укладеного водієм автомобіля марки "Mitsubishi Pajero", д.н.з. НОМЕР_1 , з метою страхування цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу, зазначена саме у розмірі 320 000 грн.
Також, посилання МТСБУ на Постанову НБУ №109 від 20 травня 2022 року у даному випадку не може застосовуватись, адже таке приводить до втручання у договірні відносини між страховиком та страхувальником, а також не відповідає Закону, адже, вищу юридичну силу має Закон у якому не зазначаються максимальні ліміти виплати страхового відшкодування щодо сертифікатів "Зелена картка", а лише зазначено мінімальні межі виплат.
Згідно інформації наданої позивачем щодо розміру лімітів за сертифікатами "Зелена картка", розмір відшкодування по одному страховому випадку є безлімітним. В той же час у республіці Молдова діє ліміт відповідальності страховика, що становить 259 000 Євро.
Відтак, будь-які твердження апелянта про необхідність зменшення розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) до внутрішньо застосованих меж за лімітами обов'язкового страхування, визначеними договорами про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є помилковими, з огляду на відсутність будь-яких лімітів страхування у договорах "Зелена картка".
Як вбачається із апеляційної скарги відповідач також вважає, що у даній справі були відсутні передумови для задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, отож відсутні й підстави для задоволення вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги також помилковими з урахування наступного.
Статтею 20 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик при настанні страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
За відсутності цього строку у договорі страхування слід керуватися відповідними правилами страхування, в яких визначається строк прийняття рішення страховиком про здійснення або про відмову у здійсненні страхових виплат.
Статтею 992 Цивільного кодексу встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
У випадках, пов'язаних із простроченням страховиком строків виплати страхового відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ), слід керуватися статтею 36 Закону.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Так, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону).
Порушення умов, розмірів, порядку страхових виплат, які прямо визначені законом, зокрема, виплата страхової суми в розмірі, що не відповідає закону, свідчить про порушення законодавства, що регулює діяльність з надання фінансових послуг.
Законом визначено обов'язок позивача після настання страхового випадку, подати страховику заяву про виплату страхового відшкодування та перелік документів, визначених ст. 35 Закону, а в свою чергу, на страховика, нормою ст. 36.2. покладено обов'язок, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або ж прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, за наявності підстав, визначених ст. 37 Закону.
У разі, якщо позивач виконав свій обов'язок щодо подання страховику відповідних документів та підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування відсутні, страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування у 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
З урахуванням відсутності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування в повному обсязі, передбачених ст. 36 Закону, та наданням усіх необхідних для прийняття рішення документів, передбачених ст. 35 Закону, можна дійти до висновку, що відповідач недобросовісно прострочив виконання зобов'язань із виплати страхового відшкодування.
Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) зазначено, що: "правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти річних, так само як інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, не входять до складу грошового зобов'язання і, на відміну від пені, не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яку обчислюють у відсотках від сум:: несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується росток цін на товари і послуги (п.2 методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індекс споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики від 14.11.2006 №519 ).
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.
Застосування індексу інфляції за прострочення зобов'язання виплатити суму боргу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Постановою Верховного Суду України від 1 жовтня 2014 року по справі №6-113/цс14, викладена правова позиція №113цс14, згідно якої за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 924/633/20 Верховний Суд зазначає, що відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків).
Оскільки, згідно Закону (п. 36.5 ст. 36), за прострочення зобов'язання із виплати страхового відшкодування сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, а право позивача було порушено, то вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими, що правильно застосовано судом при ухваленні оскаржуваного рішення.
Відтак, Законом визначено порядок відшкодування неустойки за порушення страховиком обов'язків за Законом, тому таке право повинне гарантувати належне відшкодування позивачам у разі не отримання останніми відповідного розміру страхового відшкодування у визначені Законом строки.
Виходячи із положень зазначеної норми та постанови Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року по справі №4/720, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Стягнення штрафних санкцій було похідною позовною вимогою, а тому підлягало задоволенню при прийнятті рішення про стягнення страхового відшкодування, як основної позовної вимоги.
Правовою позицією щодо застосування вказаних норм є позиція у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 337/5617/19 у відповідності до якої "розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці). у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)".
Тобто, позивач, хоча і не є стороною договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачем, але наділяється правами за цим договором: на їхню або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно ст. 36.5 Закону, за кожен день прострочення виплати, страхового відшкодування (регламентної витати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банк: України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви, про страхове відшкодування зобов'язаний прийняте обґрунтоване рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 201Ь року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20), а також постановою ВСУ від 04 червня 2020року в рамках справ №161/2844/17".
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі №447/2222/20 від 21 квітня 2022 року не заслуговують на увагу, оскільки, обставини, описані у справі №447/2222/20, відрізняються від обставин даної справи, адже предметом розгляду у даному спорі було стягнення моральної шкоди, за якої застосовуються вимоги ст. 1167 ЦК України, а відповідно до обставин даної справи, на користь позивача стягувались витрати, пов'язані із втратою годувальника малолітніми, до правовідносин слід застосовувати норми ст. 1193 ЦК України, згідно яких вина водія немає правового значення для виплати страхового відшкодування.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відповідачу не було направлено копію позовної заяви колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи встановлено, що відповідач був обізнаний про розгляд справи, належним чином повідомлявся судом першої інстанції, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 97, а.с. 143, а.с. 171, а.с. 192, Т.1), однак в судове засідання не з'являвся та не вчиняв дії для ознайомлення із позовною заявою та додатками до неї.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, неправильного тлумачення позивачем норм матеріального та процесуального права та незгоди з правильним судовим рішенням.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.
Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба