Головуючий у суді першої інстанції: Єсауленко М.В.
Єдиний унікальний номер справи № 752/25138/23
Апеляційне провадження № 33/824/2801/2024
17 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мережко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення ст. 130 ч.1 написано олівцем.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 був згідний пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, але працівники поліції проігнорували.
Вказує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
Наголошує, що суд першої інстанції не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому таке рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
В судових засіданнях у Київському апеляційному суді 03 червня 2024 року та 17 червня 2024 року брали участь: особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисник - адвокат Глухенький С.О., та адвокат Щеннікова Г.О., які підтримали апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його адвокатів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як видно із матеріалів справи, 14 листопада 2023 року о 00 год 05 хв ОСОБА_1 по пр. Ак. Глушкова, 1 у м. Києві керував транспортним засобом «Infiniti G 37», д.н.з. НОМЕР_1 , після виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у визначеному законом порядку, що зафіксовано технічними засобами відеозапису - нагрудними камерами поліцейських БК № 472838 і БК № 470192, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 029897 від 14 листопада 2023 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 листопада 2023 року, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Вказані диски з відеозаписами досліджено апеляційним судом, з яких вбачається, що на 0:03:48 хв. ОСОБА_1 говорить: «сів за руль дати круг». Після чого поліцейські перепитали: «дати круг?» Також, на 0:56:50 хв. ОСОБА_1 вийшов з автомобіля з водійського сидіння. Пізніше, на 0:58:44 хв. на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки такі доводи спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Суд вважає, що відомості зафіксовані наданими відеозаписами в достатній мірі відображають обставини вчиненого правопорушення та фіксацію даного порушення, а також узгоджуються з іншими доказами наявними в матеріалах справи.
Отже, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Безпідставними є і твердження апелянта щодо недоведеності факту перебування у стані сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та не потребує доведення факту перебування у стані сп'яніння.
Відповідно до п. 1.7 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС, огляд на стан сп'яніння проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності працівника міліції. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд не бере до уваги Висновок «Соціотерапії» від 16 листопада 2023 року, оскільки ОСОБА_1 звернувся до медичного закладу після спливу дванадцяти годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Тому. Такий висновок не є належним доказом, а доводи апелянта, що ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп'яніння, апеляційний суд не бере до уваги.
Безпідставними є також доводи щодо неправомірності зазначення олівцем кваліфікації за ч.1. У довідці від 16 листопада 2023 року лейтенант поліції повідомляє, що інспектором патрульної поліції при складанні протоколу ААД №029897 від 14листопада 2023 року у відношенні гр. ОСОБА_2 , в графі " ... за що відповідальність передбачена ч... ст...." не зазначена частина статті. Повторність правопорушення на місці не було можливості встановити, після перевірки було встановлено та кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, прошу в графі " ...за що відповідальність передбачена ч... ст...." вважати вірним запис: частиною «1» статті «130» КУпАП.
Київський апеляційний суд бере до уваги вказану вище довідку та визнає його належним та допустим доказом.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку.
Таким чином, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції ОСОБА_1 не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколів та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд зазначив, що будь-яка особа, яка отримала посвідчення водія на право керування транспортним засобом, зобов'язана знати правила дорожнього руху України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідність брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини (Проніна проти України, № 63566/00, Параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
За таких обставин суд доходить висновку, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. А відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.В. Мережко