Справа №761/1819/24 Головуючий в суді І інстанції Слободянюк П.Л.
Провадження № 33/824/2154/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
17 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Мельника Я.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 23лютого 2024 року у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП,
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує, що місцевий суд не врахував, що згідно з матеріалів справи, зокрема доданого відеозапису, відібрання інших біологічних зразків, передбачених п. 12 розділу ІІІ Інструкції йому не пропонувалось, зокрема відібрання крові, а також не міститься відомостей про неможливість лікаря взяти інші біологічні зразки. Таким чином, його огляд у медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння проведений з порушеннями Інструкції, яка вказує на обов'язковість проведення лабораторних досліджень, тому результати медичного огляду вважаються недійсними.
Крім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови є обґрунтованими, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2024 року було ухвалено оскаржувану постанову. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. був присутнім в судовому засіданні, однак місцевим судом не було проголошено постанову, а лише закінчено судове засідання, тому результат розгляду справи в день ухвалення постанови йому не було відомо.
Разом з тим, 06 березня 2024 року адвокат Сіренко М.Ю. отримав повний текст оскаржуваної постанови, що підтверджується розпискою (а.с.25).
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд вважає за необхідне клопотання задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року як такий, що пропущений з поважних причин.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Однак суд апеляційної інстанції не може повістю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27грудня 2023 року серії ААД №725905, 26 грудня 2023 року о 23 год. 42 хв., в м. Києві по просп. Берестейський, 34, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ToyotaCamry, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 18, висновок №006621.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Крім того, п.2.9а Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з пунктами 3-4 розділу ІІІ цієї Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я з метою встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Відповідно до пунктів 7-8 розділу ІІІ вказаної Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове, а метою такого лабораторного дослідження є виявлення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (пункти 12-13 розділу ІІІ Інструкції).
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 15 розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно до положень пункту 22 розділу ІІІ вказаної Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Відповідно до висновку лікаря-нарколога № 00621 від 27 грудня 2023 року перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'ягніння було встановлено клінічно згідно МКХ10 (а.с. 3).
У зв'язку з відсутністю у матеріалах справи Акту огляду ОСОБА_1 від 27 грудня 2023 року №006621, його було витребувано Київським апеляційним судом у КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» (а.с.44).
Згідно з Акту огляду від 27 грудня 2023 року №006621 лабораторна діагностика з метою уточнення наявних речовин впливу не досліджувалась, заключний діагноз: стан сп'яніння внаслідок вживання канабіноїдів - клінічно (а.с.52-53).
З пояснень ОСОБА_1 та відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що з фізіологічних проблем ОСОБА_1 не зміг здати аналіз сечі, а інші встановлені законом зразки біологічного середовища лікарем у нього не відбиралися, проте було діагностовано стан наркотичного сп'яніння без проведення обов'язкових лабораторних досліджень, тобто на підставі лише одних клінічних ознак.
Отже, місцевим судом не враховано, що огляд ОСОБА_1 у медичному закладі - КМНКЛ «Соціотерапія» на стан наркотичного сп'яніння було проведено з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року, зокрема п.п.7-8 розділу ІІІ Інструкції, відповідно до яких проведення лабораторних досліджень для визначення наркотичного засобу або психотропної речовини з метою виявлення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння, є обов'язковим, а відтак висновок № 00621 від 27 грудня 2023 року щодо медичного огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 не може вважатися належним і достатнім доказом перебування його у стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) суд визначив, що «...адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження №К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, а тому постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Ярослав МЕЛЬНИК