17 червня 2024 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 761/43548/21
номер провадження 22-ц/824/8002/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
представник відповідача Голуб В.О. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року /суддя Притула Н.Г./
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк», державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича, ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, визнання недійсними електронних торгів, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, -
06.12.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 . В позовних вимогах позивач просила:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №14655 вчинений приватним нотаріусом Чуловським В.А. від 09.10.2018 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (лот №332215), а саме: належної ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 , що були проведені 13.03.2019 року державним підприємством «Сетам», а також протокол проведення даних електронних торгів №392519, акт від 19.03.2019 року приватного виконавця Пишного А.В. про реалізацію предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Василенка Олега Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46306753 від 04.04.2019 року квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ,
-скасувати запис приватного нотаріуса від 04.04.2019 року ОСОБА_5 про право власності №31024549 квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ,
-скасувати свідоцтво про право власності квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , номер 2724, видане 04.04.2019 приватним нотаріусом Василенко О.А.,
-припинити право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ;
-поновити запис про реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року у позові відмовлено. /т. 3 а.с. 60-75/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №400/16/07-Пі від 23.03.2007 р. не був нотаріально посвідченим, а отже, за ним не могло бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Крім того, до заяви, поданої нотаріусу, була додана «копія кредитного договору від 23.03.2007 року із Додатковими угодами», що є неналежним чином засвідченою і не містила обов'язкових реквізитів. Вказувала і на те, що відповідачем не надано опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання. належним чином не досліджено і питання суми заборгованості ОСОБА_1 при вчиненні виконавчого напису нотаріусу. Водночас, ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. Також вказувала, що на момент вчинення виконавчого напису на розгляді Шевченківського районного суду міста Києва перебувала справа №761/40918/16-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №400/16/07-Пі, укладеним 23.03.2007 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 . У період з 2007 року по 2012 ОСОБА_1 вносила щомісячні платежі в валюті - доларах США. Проте, дана інформація взагалі не відображена в Довідці станом на 22.08.2018 № 04.22-07/9715, яка надана нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Також вказувала, що з матеріалів наданих суду вбачається, що оцінювач визначив вартість оспорюваної квартири більш ніж втричі менше, ніж визначена сторонами в договорі. Наголошувала і на тому, що відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Крім того, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження не поширюється на позивача у зв'язку з існуванням Договору про внесення змін №1 від 15.10.2012, оскільки дія ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» прямо поширюється на оскаржувані правовідносини. Суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, також належним чином не врахував доводи позивача щодо незаконних дій приватного виконавця. Виконавець був обізнаний про наявність зареєстрованих неповнолітніх осіб у спірній квартирі, проте всупереч встановленій законодавством нормі, не здійснив всіх передбачених та необхідних дій задля отримання дозволу органу опіки і піклування.
Представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. ОСОБА_6 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її вимог. Судом встановлено, що нотаріусу було надано усі необхідні документи, які передбачені чинним на той момент законодавством, у тому числі нотаріально посвідчений договір, як це передбачено Переліком документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, а отже виконавчий напис вчинений законно та доводи позивача є безпідставними. У відповідності до пункту 1-1 Переліку, нотаріусу надано список №2694 згрупованих поштових відправлень листів та копію розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку, що підтверджує направлення вимоги про усунення порушень зобов'язання №5362 від 30.08.2018 року на адресу апелянта. Також вказував, що переконання апелянта про прийняття нотаріусом неналежних доказів щодо сум заборгованості належним чином не аргументовані, що свідчить про безпідставне посилання на статтю 47 Закону України «Про нотаріат». Апелянт не надала до суду жодних доказів, які підтвердили відсутність заборгованості на момент вчинення виконавчого напису та/або розрахунків з відповідними доказами, які зменшили заборгованість. Переконання апелянта, що оцінка була проведена з порушенням законодавства, та є втричі заниженою від вартості предмета Іпотеки, що встановлена за згодою сторін - не відповідають дійсності, оскільки під час нотаріального посвідчення іпотечного договору оцінка не проводилася. Також вказував на те, що під час реалізації квартири приватний виконавець керувався тим, що договір іпотеки містив заборону апелянта без дозволу банку здійснювати будь-які дії з майном, у тому числі не відчужувати, не передати іншим особам, у користування тощо (пункт 2.1.4. Іпотечного договору), в порушення чого апелянт без будь-якого дозволу чи повідомлення зареєструвала у квартирі дітей. Доказом відсутності згоди є лист від АТ «Укрсоцбанк», за яким останній не надавав дозволу прописати дітей. Вказаний лист міститься в матеріалах виконавчого провадження. З приводу мораторію на стягнення, вказував, що квартира АДРЕСА_1 не використовувалась як місце постійного проживання позивачем, а зобов'язання було визначено у гривні, а не іноземній валюті. Відповідно до акту огляду заставного майна від 24.10.2018 року представником АТ «Укрсоцбанк» було здійснено огляд квартири. Перевіркою було встановлено, що квартира здається в оренду. Вказаний акт наявний в матеріалах виконавчого провадження НОМЕР_2. Окремо зауважував, що апелянтом обрано неналежний спосіб захисту прав. Також надав орієнтовний розрахунок судових витрат у розмірі 30 000 грн.
Представник ОСОБА_4 - Голуб В.О. також звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, вказуючи на те, що вимога про усунення порушень за кредитним договором направлялась належним чином, докази заборгованості нотаріусу також є належними, позивач була обізнана про наявність заборгованості, доказів її спірності не надала. Порушень щодо реалізації майна судом обґрунтовано не встановлено. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути застосований до правовідносин між позивачем та Банком, оскільки між сторонами 15.12.2012 року був укладений договір про внесення змін до кредитного договору за яким змінено валюту зобов'язання з долара США на гривню. Крім того, вказаний Закон втратив чинність 18.10.2018 року. Представник зауважує, що використання позивачкою та її дітьми квартири АДРЕСА_1 як постійного місця проживання спростовується пунктами 1.6.4, 1.6.7 Іпотечного договору від 23.03.2007 року та підтверджує порушення нею пунктів 1.6.4, 1.6.7, 2.1 зазначеного Договору.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 08.02.2022 року набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
23.03.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - Банк, правонаступниками якого є ПАТ «Укрсоцбанк», АТ «Альфа-Банк» та АТ «Сенс-Банк») та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) був укладений Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №400/16/07-ПІ за умовами якого позивач отримала кредит в сумі 140 000,00 доларів США строком повернення до 22.03.2022 року.
На забезпечення зобов'язань позичальника щодо повернення суми кредиту, 23.03.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 (далі - Іпотекодавець) був укладений Іпотечний договір №26/і-13 за умовами якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1 .
Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за №1004д.
Договором про внесення змін №1 від 15.10.2012 року до Договору кредиту №400/16/07-ПІ від 23.03.2007 року сторони дійшли згоди змінити валюту кредиту та перевести суму кредиту 123 662,00 доларів США разом із нарахованими процентами в сумі 55 183,84 доларів США в гривню за курсом 8,155 гривень за 1 долар США, що станом на дату укладення цього договору про внесення змін загалом становить 1 458 487,83 грн.
Додаткова угода підписана позивачем, що свідчить про її згоду з викладеними умовами.
Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала власні зобов'язання за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №400/16/07-ПІ від 23.03.2007 року, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. із заявою про вчинення виконавчого напису.
09.10.2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. вчинив виконавчий напис зареєстрований за №14655 за яким запропонував звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 34,9 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 08.02.2002 року та передане в іпотеку АТ «Укрсоцбанк» на підставі Іпотечного договору №26/І-13 від 23.03.2007 року.
Також у виконавчому написі зазначено, що строк платежу за кредитним договором настав, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки запропоновано задовольнити вимоги Стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання Боржником умов кредитного договору за період з 01.06.2016 року по 22.08.2018 року, а саме: заборгованості за кредитом - 1 779 156,29 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 27,75 грн., загальна сума заборгованості становить 1 779 184,04 грн.
Постановою від 15.11.2018 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний А.В. відкрив виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого напису.
16.11.2018 року на адресу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 була направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження, конверт повернувся без вручення - «За закінченням встановленого строку зберігання».
Постановою від 30.11.2018 року приватний виконавець описав та наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
22.12.2018 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний А.В. подав до ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна.
Електронні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 відбулись 13.03.2019 року та їх переможцем визнано ОСОБА_4 який придбав квартиру вартістю 1 268 160,00 грн.
19.03.2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний А.В. склав акт про реалізацію предмета іпотеки.
04.04.2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О.А. видав Свідоцтво в якому посвідчив, що ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 та придбана ним за 1 268 160,00 грн. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №2724.
04.04.2019 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 , виданого 04.04.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко О.А., номер запису про право власності 31024549, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46306753.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В. від 04 квітня 2019 року на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису №14655, виданого 09 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Чуловським В.А.
Щодо вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що така вимога задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. із заявою про вчинення виконавчого напису.
До заяви про вчинення виконавчого напису ПАТ «Укрсоцбанк» надав:
-іпотечний договір від 23.03.2007 року
-копію кредитного договору від 23.03.2007 року із Додатковими угодами
-засвідчену стягувачем копію письмової вимоги від 30.08.2018 року про усунення порушення виконання зобов'язання
-копія розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку що підтверджують надіслання письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання
-документи стягувача, що підтверджують безспірність заборгованості Боржника -довідку станом на 22.08.2018 року про сплачені суми ОСОБА_1 за кредитним договором та розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.58-62 т.2);
- документи представника стягувача за довіреністю.
У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1-1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 (станом на 09.10.2018 року), для одержання виконавчого напису на підставі іпотечного договору, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання надаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;
б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання;
в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;
г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання;
ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Як передбачено ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як зазначено у виконавчому написі, він вчинений за період з 01.06.2016 року по 22.08.2018 року.
Виконавчий напис вчинено на нотаріально посвідченому договорі від 23.03.2007 року, кошти за умовами кредитного договору надавались строком до 22.03.2022 року.
Позивач зазначила в позовній заяві, що сума заборгованості не є безспірною. Однак позивач не надала суду будь-яких доказів на підтвердження існування спору щодо суми заборгованості, не надала доказів належного виконання зобов'язань за договором кредиту.
З копії розрахунку заборгованості за кредитом, яка надана відповідачем із заявою про вчинення виконавчого напису вбачається, що позичальник не виконав належним чином власні зобов'язання, заборгованість не сплатив.
При зверненні до суду з позовом позивач зазначала, що вона не визнає розмір заборгованості зазначений у виконавчому написі.
В той же час з копії довідки від 02.04.2019 року про сплачені кошти за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №400/16/07-ПІ від 23.03.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 припинила виконувати власні зобов'язання щодо сплати тіла кредиту та відсотків з липня 2010 року. Після конвертації 15.10.2012 року кредитної заборгованості в гривню, позивач також не кожен місяць виконувала власні зобов'язання щодо повернення тіла кредиту та відсотків.
Суд позбавлений можливості з вказаної довідки встановити розмір заборгованості станом на момент вчинення виконавчого напису.
Також судом першої інстанції вірно враховано, що 27.02.2018 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до Договору кредиту №400/16/07-Пі від 23.03.2007 року, за умовами якої ОСОБА_1 мала сплатити заборгованість за кредитним договором в сумі 1 792 467,35 грн. не пізніше 27.02.2022 року щомісячними платежами 37 343,07 грн.
Позивач не надала суду доказів, що станом на момент вчинення виконавчого напису заборгованість по поточним платежам була відсутня.
Крім того, при розгляді апеляційної скарги, в судовому засіданні ОСОБА_1 , на запитання суду щодо обізнаності про наслідки невиконання додаткової угоди, було повідомлено, що вона обізнана про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання умов угоди.
Доводи про наявність у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва спору про стягнення заборгованості за кредитним договором, судом першої інстанції вірно відхилені, оскільки ухвалою суду від 21.05.2019 року вказана позовна заява була залишена без розгляду за заявою представника позивача від 22.03.2018 року.
Представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду ще до вчинення виконавчого напису, а тому, не може вважатись, що на той час існував спір щодо суми заборгованості, враховуючи що додатковою угодою від 27.02.2018 року сума заборгованості була узгоджена.
У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі N 204/4071/14 (провадження N 61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі N 547/210/20 (провадження N 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження №14-278гс18).
Доводи апеляційної скарги щодо спірності суми заборгованості, апеляційним судом відхиляються як такі, що зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції.
Так, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №916/3006/17, якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Судом встановлено, що нотаріусу було надано усі необхідні документи, які передбачені чинним на той момент законодавством, у тому числі нотаріально посвідчений договір, як це передбачено Переліком документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, а отже Виконавчий напис вчинений законно та доводи Позивача є безпідставними.
Виконавчий напис вчинений за період з 01.06.2016 року по 22.08.2018 року.
Водночас, як і зазначає апелянт, здійснювалася низка платежів по сплаті боргу за кредитом та сплата відсотків у період з 10.04.2007 року по 01.10.2012 рік та після 22.08.2018 року по 27.03.2019 рік, що не входять у межі вчиненого виконавчого напису.
Крім того, позивач при зверненні до суду з позовом вказувала, що вона не отримувала вимогу про усунення порушень, аналогічні доводи викладені в апеляційній скарзі.
Встановлено, що вимога про усунення порушень зобов'язання від 30.08.2018 була направлена позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується списком №2694 згрупованих поштових відправлень листів та копією розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку.
Таке направлення повідомлення вважається зробленим належним чином у відповідності до положень п. 6.2 Іпотечного договору.
Діюче на той час законодавство не передбачало для вчинення виконавчого напису надання доказів, що боржник отримала вимогу про усунення порушення.
Доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційним судом також відхиляються з огляду на те, що у відповідності до пункту 1-1 Переліку, нотаріусу надано список №2694 згрупованих поштових відправлень листів та копію розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку, що підтверджує направлення вимоги про усунення порушень зобов'язання №5362 від 30.08.2018 року на адресу апелянта.
Водночас посилання Апелянта на постанову Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі № 914/1955/17 не вбачається за можливе, оскільки наведена практика стосується виключно процесуального законодавства та не може бути застосована у даній справі.
Щодо заявлених вимог про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (лот №332215), а саме: належної ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 , що були проведені 13.03.2019 року державним підприємством «Сетам», протоколу проведення даних електронних торгів №392519, акту від 19.03.2019 року приватного виконавця Пишного А.В. про реалізацію предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 суд першої інстанції також дійшов вірних висновків про їх безпідставність та необґрунтованість.
Так, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 Верховний Суд України зазначив, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні торгів, повинно бути встановлене порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Таку саму правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16 та від 24.01.2023 року у справі №522/10845/19.
В позовній заяві позивач зазначала, що заявка на реалізацію арештованого майна не відповідала вимогам Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/15, зокрема відсутній дозвіл органу опіки та піклування або відповідне рішення суду про передачу нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти.
З матеріалів справи встановлено, що позивач має двох синів: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сини на момент вчинення виконавчого напису були неповнолітніми та з 04.03.2008 року (після укладення договору іпотеки) зареєстровані за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
05.04.2023 року ОСОБА_1 та її діти - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були зняті із зареєстрованого місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 за заявою власника квартири - ОСОБА_4 .
Отже, встановлено, що у спірній квартирі на час укладення договору іпотеки була зареєстрована іпотекодавець з 09.07.2002 року. Неповнолітні діти на час укладення договору іпотеки не мали права користування вказаною квартирою.
ОСОБА_1 не зверталася за згодою до органу опіки та піклування та не повідомляла кредитора про реєстрацію дітей в спірній квартирі.
Як зазначено в п.1.6.4.1 Іпотечного договору від 23.03.2007 року, предмет іпотеки перебуває в оренді (наймі) у фізичної особи - ОСОБА_9 згідно з договором найму квартири, укладеного останнім з Іпотекодавцем 21.08.2006 року; п.1.6.7 Договору - за місцезнаходженням Предмета іпотеки не зареєстровані (не прописані) та не проживають малолітні або неповнолітні особи; також Іпотекодавець запевнила та вказала в п.1.6.6 Договору, що вона не перебуває в зареєстрованому шлюбі та не проживає однією сім'єю з будь-яким чоловіком без реєстрації шлюбу в розумінні ст.74 СК України.
Отже, як вбачається, на момент передачі квартири в іпотеку позивач разом з дітьми не використовувала вказану квартиру як місце проживання.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження №6-2940ц15). Цей висновок зводиться зокрема до того, що сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Крім того, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі № 201/18443/17 (провадження № 61-530св19), зроблено висновок про те, що дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житлового приміщення, право користування яким мають неповнолітні діти, необхідний на момент укладення правочину, а не на момент реалізації такого майна з електронних торгів.
Позивач не надала доказів, що діти дійсно проживають постійно за адресою: АДРЕСА_2 . Один лише факт реєстрації місця проживання дітей у вказаній квартирі, після укладення договору іпотеки, не свідчить що права дітей порушені, враховуючи що на момент передачі квартири в іпотеку квартира була передана за договором найму сторонній особі.
Доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд також відхиляє.
Отримання вищевказаного дозволу у даній справі не є необхідним, оскільки під час реалізації квартири приватний виконавець керувався тим, що договір іпотеки містив заборону апелянта без дозволу банку здійснювати будь-які дії з майном, у тому числі не відчужувати, не передати іншим особам, у користування тощо (пункт 2.1.4. Іпотечного договору), в порушення чого апелянт без будь-якого дозволу чи повідомлення зареєструвала у квартирі дітей.
Доказом відсутності згоди є лист від АТ «Укрсоцбанк», за яким останній не надавав дозволу прописати дітей. Вказаний лист міститься в матеріалах виконавчого провадження.
Звернення стягнення на предмет іпотеки є кінцевою стадією виконання рішення, тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житла, право користування яким належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки). Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі № 723/1021/19.
Суд першої інстанції вірно навів практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року у справі № 757/13243/17, яка підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20.01.2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15).
Крім того, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.07.2020 року у справі № 201/18443/17 (провадження № 61-530св19), зроблено висновок про те, що дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житлового приміщення, право користування яким мають неповнолітні діти, необхідний на момент укладення правочину, а не на момент реалізації такого майна з електронних торгів.
Таким чином, діями апелянта при здійснення реєстрації 04.03.2008 року неповнолітніх дітей у спірній квартирі, після укладення договору іпотеки, порушено права банку, як іпотекодержателя, оскільки він не надавав згоди на вчинення таких дій, що свідчить про порушення положень пункту 1 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, апелянт діяв усупереч умов укладеного ним договору іпотеки та недобросовісно, ускладнюючи звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з порушенням пункту 2.1.4. Іпотечного договору.
При зверненні до суду із позовною заявою про визнання електронних торгів недійсними позивач також вказувала, що вона не була ознайомлена з результатами оцінки майна, вартість майна є заниженою.
Щодо зазначеного позивачем, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про безпідставність доводів.
Постановою від 10.12.2018 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний А.В. призначив суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для визначення вартості квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком про вартість майна, складеного 12.12.2018 року ТОВ «Оцінка і консультації» на замовлення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В., ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 12.12.2018 року становить 1 585 200,00 грн.
В позовній заяві позивач зазначала, що вказана вартість є заниженою, однак суду не було надано доказів на підтвердження зазначеного.
Аналогічні доводи викладені і у апеляційній скарзі.
Під час слухання справи, позивач не скористалася своїм правом оскарження проведеної оцінки майна, тому суд першої інстанції вірно відхилив доводи щодо неправомірності результатів оцінки майна, як такі, що не спростовані належними та достовірними доказами у визначеному законом порядку.
Отже, дії приватного виконавця щодо визначення оцінки нерухомого майна не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів у цій справі недійсними. Виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
Переконання Апелянта, що оцінка була проведена з порушенням законодавства, та є втричі заниженою від вартості предмета Іпотеки, що встановлена за згодою сторін - не відповідають дійсності, оскільки під час нотаріального посвідчення Іпотечного договору оцінка не проводилася.
На виконання вимог пункту 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, оцінювач у пункті 2 (на сторінці 6) Звіту про незалежну оцінку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 письмово заявив про можливі припущення, застереження та обмеження щодо застосування даного Звіту. Апелянт будучи обізнаною у відкритому виконавчому провадженні та оцінці не вчинила жодних дій, не оскаржила дії виконавця у відповідності до частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», що здійснюється шляхом подання скарги у судовому порядку, не надала відповідних документів, рецензії чи доступу до квартири, що свідчить про безпідставне переконання позивача у оскарженні оцінки.
Також, одним з доводів в обґрунтування позову було те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» - квартира АДРЕСА_1 використовується позивачем та її дітьми як місце постійного проживання.
Суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що вказаний Закон не поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами, оскільки іпотечним майном було забезпечено повернення кредиту в національній валюті, так як Договором про внесення змін №1 від 15.10.2012 року сторони дійшли згоди змінити валюту кредиту на гривню.
Апелянт також стверджувала, що не може бути примусово звернено стягнення на квартиру в силу вимог Закону України «Про мораторій стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті», водночас, так і не довела підстав, оскільки зобов'язання було визначено у гривні, а не іноземній валюті і того, що це її єдине житло.
Відповідно до акту огляду заставного майна від 24.10.2018 року представником АТ «Укрсоцбанк» було здійснено огляд квартири. Перевіркою було встановлено, що квартира здається в оренду. Вказаний акт наявний в матеріалах виконавчого провадження НОМЕР_2. Актом від 30.11.2018 року (який наявний в матеріалах виконавчого провадження) виходом Приватного виконавця було встановлено, що позивач (зі слів сусідів) у квартирі не проживає.
Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню та визнання недійсними результатів електронних торгів, також вірно не вбачає підстав для задоволення похідних позовних вимог, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46306753 від 04.04.2019 року квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ; скасувати запис приватного нотаріуса від 04.04.2019 року ОСОБА_5 про право власності №31024549 квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ; скасувати свідоцтво про право власності квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , номер 2724, видане 04.04.2019 приватним нотаріусом Василенко О.А.; припинити право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ; поновити запис про реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: