Апеляційне провадження № 22-з/824/791/2024
Справа № 757/32166/23-ц
Іменем України
17 червня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корсуна Юрія Юрійовича, про ухвалення додаткової постанови у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, просила визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Укрзалізниця» від 09 грудня 2021 року № 3042/ос про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, стягнути з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 586037,04 грн. та судові витрати.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року в позові відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника Корсуна Ю.Ю. , не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов, покласти на відповідача судові витрати.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Корсуном Ю.Ю. , задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 368406,78 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, а також судові витрати в розмірі 1610,40 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в дохід держави 10283,78 грн.
20 квітня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корсуна Ю.Ю. про ухвалення додаткової постанови, в якій заявник вказував, що в зв'язку з матеріальним станом позивача, втратою постійного місця роботи та заробітку було закладено витрати на професійну правничу допомогу нижче ринкової, проте, аби компенсувати витрачений час на ведення справи в суді, було передбачено у договорі гонорар успіху адвоката за позитивний розгляд справи в суді першої інстанції. Незважаючи на те, що позивача було незаконно відсторонено від роботи та позбавлено можливості отримувати заробітну плату, та враховуючи майновий стан, все ж таки, було частково сплачено адвокатському об'єднанню витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України сторони визначили орієнтовну вартість професійної правової (правничої) допомоги у розмірі 20000 грн. як попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в суді першої інстанції та додатково гонорар успіху в розмірі 20 % від задоволеної суми, а також 20000 грн. за супровід справи в суді апеляційної інстанції. Тобто позивачем зазначається, що фіксований розмір суми судових витрат разом складає 40000 грн. та гонорар успіху в розмірі 20 % від задоволеної суми.
На підставі вищевикладеного просив прийняти додаткову постанову в справі № 757/32166/23-ц, якою стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції, 20000 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та гонорар (винагороду) за позитивний результат по справі в розмірі 20 % від стягнутої суми середнього заробітку.
Також 23 квітня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корсуна Ю.Ю. про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник вказував, що в резолютивній частині постанови від 17 квітня 2024 року апеляційний суд помилково не зазначив про вимогу щодо визнання незаконним та скасування наказу від 09 грудня 2021 року № 3042/ос про відсторонення позивача від роботи.
На підставі вищевикладеного просив прийняти додаткове рішення, доповнивши резолютивну частину постанови від 17 квітня 2024 року наступним пунктом: «визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Українська залізниця» від 09 грудня 2021 року № 3042/ос про відсторонення ОСОБА_1 від роботи».
Від АТ «Українська залізниця» надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткової постанови, в якій відповідач просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що внесення запропонованих змін в резолютивну частині рішення фактично змінить рішення суду, що є неприпустимим шляхом ухвалення додаткового рішення.
Крім того, відповідач заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що докази понесених витрат позивачем не було надано під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, не обґрунтовано поважних причин неподання доказів до закінчення судових дебатів, а також не зроблено заяву про подання доказів після ухвалення рішення, не надано жодних доказів оплати правничої допомоги, витрати на яку є предметом розгляду в цій справі. Вважав, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу - 40000 грн. - не відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності), а також критерію розумності їхнього розміру.
Щодо гонорару успіху, звертав увагу, що позов задоволено частково, ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції самостійно здійснював розрахунок середнього заробітку, оскільки розрахунок, проведений представником позивача, не відповідав законодавству. Результат розгляду справи свідчить, що вочевидь бажаних для позивача результатів розгляду справи досягти не вдалося.
Оскільки заяви про ухвалення додаткового рішення № 22-з/824/791/2024, № 22-з/824/803/2024 стосуються однієї й тієї ж справи № 757/32166/23-ц, апеляційний суд визнав за доцільне розглянути їх в межах одного провадження № 22-з/824/791/2024, яке було зареєстровано раніше.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Вирішуючи заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корсуна Ю.Ю. про ухвалення додаткової постанови по суті в частині доповнення резолютивної частини постанови пунктом про визнання незаконним та скасування наказу АТ «Українська залізниця» від 09 грудня 2021 року № 3042/ос про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, апеляційний суд виходить із того, що стосовно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу АТ «Українська залізниця» від 09 грудня 2021 року № 3042/ос, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, в мотивувальній частині постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року зроблено висновки про те, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про її відсторонення від роботи є обґрунтованими.
Також в мотивувальній частині постанови зазначено, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, визнавши незаконним та скасувавши наказ від 09 грудня 2021 року № 3042/ос про відсторонення позивача від роботи та стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 368406,78 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Також в мотивувальній частині постанови апеляційним судом наведено розрахунок розподілу судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення немайнових вимог про скасування наказу, зазначивши, що за позовну вимогу немайнового характеру позивачем сплачено 1610,40 грн. за подання апеляційної скарги і в даній частині її вимогу задоволено.
Однак, хоча в мотивувальній частині постанови судом зроблено висновки про необхідність задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 09 грудня 2021 року № 3042/ос про відсторонення позивача від роботи, в резолютивній частині постанови стосовно даної позовної вимоги дійсно не ухвалено рішення, в зв'язку з чим резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року необхідно доповнити абзацом відповідного змісту, а саме визнати наказ АТ «Українська залізниця» від 09 грудня 2021 року № 3042/ос про відсторонення ОСОБА_1 від роботи незаконним та скасувати його.
Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях від 31 травня 2024 року, що в даному випадку позов буде задоволено повністю, а не частково, і що в позовних вимогах про скасування наказу ОСОБА_1 було відмовлено, і таким чином ухвалення додаткового рішення призведе до зміни постанови, є необґрунтованими, спростовуються вищевикладеним та відхиляються апеляційним судом.
Вирішуючи заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корсуна Ю.Ю. про ухвалення додаткової постанови по суті в частині судових витрат, апеляційний суд виходить із наступного.
Рішенням Печерського районного суду Київської області від 28 грудня 2023 року в позові відмовлено, а також відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв'язку з відмовою в позові, зазначено, що судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
До закінчення судових дебатів у даній справі, а саме у позовній заяві зроблено заяву про орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. та доплату гонорару (винагороди) за позитивний результат по справі в розмірі 20 % від суми задоволених позовних вимог. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що вона очікує понести судові витрати в розмірі 20000 грн. у вигляді правничої допомоги за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Крім того, в прохальній частині позовної заяви та апеляційної скарги позивач просила стягнути на її користь з відповідача судові витрати.
Враховуючи наведене, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи відповідача у запереченні, що позивачем не дотримано положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 285/5547/21, згідно яких, у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
До заяви про ухвалення додаткової постанови надано копію договору про надання правничої, правової допомоги № 7-ЦП, укладеного 18 липня 2023 року ОСОБА_1 з Адвокатським об'єднанням «Вест Іст Лойерз Партнерс» в особі керуючого партнера Корсуна Ю.Ю., за умовами якого адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту за дорученням, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Згідно п. 3.1 договору, сума гонорару та порядок оплати визначається у додаткових угодах до цього договору, що є його невід'ємними частинами.
Додатковою угодою від 21 липня 2023 року, укладеною ОСОБА_1 з Адвокатським об'єднанням «Вест Іст Лойерз Партнерс» в особі керуючого партнера Корсуна Ю.Ю., сторони угоди домовились про фіксований розмір оплати юридичних послуг за підготовку (складання) та подання позовної заяви про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дослідження актуальної судової практики, консультування клієнта, участь в судових засіданнях, підготовку та подачу процесуальних документів в ході судової справи, тощо. За домовленістю сторін розмір фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання правової допомоги, зазначеної в п. 1 додаткової угоди, становить 20000 грн. Відповідно до п. 3.2 договору сторони домовились про доплату гонорару (винагороди) за позитивний результат по справі в розмірі 20 % від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який буде стягнутий.
Додатковою угодою від 15 січня 2024 року, укладеною ОСОБА_1 з Адвокатським об'єднанням «Вест Іст Лойерз Партнерс» в особі керуючого партнера Корсуна Ю.Ю., відповідно до п. 3.1 договору сторони домовились про фіксований розмір оплати юридичних послуг за підготовку (складання) та подання апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року по справі № 757/32166/23-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також дослідження актуальної судової практики, консультування клієнта, участь в судових засіданнях, підготовку та подачу процесуальних документів в ході розгляду судової справи в суді апеляційної інстанції, та не обмежуючись вищезазначеним. За домовленістю сторін розмір фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання правової допомоги, зазначеної в п. 1 додаткової угоди, становить 20000 грн.
17 квітня 2024 року ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Вест Іст Лойерз Партнерс» в особі керуючого партнера Корсуна Ю.Ю. підписано акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до договору № 7-ЦП від 18 липня 2023 року про надання правничої, правової допомоги, згідно якого даний акт визначає фіксований розмір та порядок оплати юридичних послуг за підготовку (складання) та подання позовної заяви про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дослідження актуальної судової практики, консультування клієнта, участь в судових засіданнях, підготовку та подачу процесуальних документів в ході розгляду справи № 757/32166/23-ц, та не обмежуючись вищезазначеним. Вартість послуг виконавця за цим актом складає 20000 грн. Відповідно до п. 3.2 договору сторони домовились про доплату гонорару (винагороди) за позитивний результат по справі в розмірі 20 % від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який буде стягнутий.
17 квітня 2024 року ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Вест Іст Лойерз Партнерс» в особі керуючого партнера Корсуна Ю.Ю. підписано акт № 2 приймання-передачі наданих послуг до договору № 7-ЦП від 18 липня 2023 року про надання правничої, правової допомоги, згідно якого даний акт визначає фіксований розмір та порядок оплати юридичних послуг за підготовку (складання) та подання апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року по справі № 757/32166/23-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також дослідження актуальної судової практики, консультування клієнта, участь в судових засіданнях, підготовку та подачу процесуальних документів в ході розгляду судової справи в суді апеляційної інстанції, та не обмежуючись вищезазначеним. Вартість послуг виконавця за цим актом складає 20000 грн.
Також до заяви про ухвалення додаткової постанови додано копію виписки за рахунком ОСОБА_1 за період з 24 липня по 25 липня 2023 року, згідно якої ОСОБА_1 здійснено переказ на банківський рахунок Адвокатського об'єднання «Вест Іст Лойерз Партнерс» в розмірі 10000 грн.
Апеляційний суд звертає увагу, що акти приймання-передачі наданих послуг складені 17 квітня 2024 року після закінчення перегляду справи в апеляційному порядку, що вочевидь унеможливлювало їх подання до суду до закінчення судових дебатів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, згідно яких при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Судом встановлено, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в даній справі здійснював адвокат Адвокатського об'єднання «Вест Іст Лойерз Партнерс» Корсун Ю.Ю. за ордерами на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1330371 та АА № 1392146, за підписом якого складено позовну заяву, подавалися процесуальні документи та апеляційна скарга.
Таким чином, факти надання послуг правничої допомоги підтверджені матеріалами справи та встановлені судом.
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
Аналогічні правові висновки підтримуються Верховним Судом і в подальшому, зокрема в постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 938/466/21 (провадження № 61-5256св23).
Оцінюючи дотримання стороною позивача критеріїв реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерії розумності їхнього розміру, апеляційний суд вважає в даному випадку дотриманими.
Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача в запереченнях від 14 червня 2024 року, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу 40000 грн. не відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, оскільки дані доводи зводяться лише до незгоди із заявленою до відшкодування сумою, без наведення будь-якого обґрунтування.
Апеляційний суд враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21), від 06 листопада 2023 року в справі № 725/8953/21 (провадження № 61-531св23), від 08 листопада 2023 року в справі № 443/299/22 (провадження № 61-8861св23). Указана судова практика є незмінною.
Враховуючи наведене, апеляційним судом відхиляються доводи відповідача у запереченні, що позивачем не надано жодних доказів оплати правничої допомоги, витрати на яку є предметом розгляду в цій справі, і що копія виписки з банківського рахунку, додана до заяви, не містить жодних ознак, які б дозволяли ідентифікувати її як таку, що здійснена на виконання саме договору № 7-ЦП від 18 липня 2023 року.
Як вже зазначалось вище, статтею 141 ЦПК України визначено розподіл судових витрат між сторонами та передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У справі, що переглядалася Київським апеляційним судом, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Корсуном Ю.Ю. , задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ АТ «Українська залізниця» від 09 грудня 2021 року № 3042/ос про відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 368406,78 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, а також судові витрати в розмірі 1610,40 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в дохід держави 10283,78 грн.
За подання позовної заяви в частині вимоги немайнового характеру підлягало сплаті 1610,40 грн., а в частині вимог майнового характеру (у разі, якщо б позивача не було звільнено від їх сплати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір») - 5860,37 грн., виходячи з розміру заявлених вимог про стягнення середнього заробітку в розмірі 586037,04 грн., всього 7470,77 грн.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги немайнового характеру задоволено повністю, а позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, стягнуто на користь позивача 368406,78 грн., позовні вимоги задоволено в цілому на 5294,47 грн. судового збору, що становить 71 %.
Виходячи із наведеного, оскільки апеляційним судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 було укладено договір з Адвокатським об'єднанням «Вест Іст Лойерз Партнерс» про надання правничої допомоги, в якому сторони обумовили розмір гонорару у вигляді фіксованої суми за розгляд справи, після апеляційного перегляду склали акти наданих послуг, в якому зазначено опис наданих послуг, і відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів позивачем зроблено заяву про понесення витрат на правничу допомогу та їх орієнтовний розмір, а протягом п'яти днів після ухвалення рішення представник позивача звернувся з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до якої надав докази на підтвердження розміру судових витрат, та підстави їх сплати у вигляді актів приймання-передачі наданих послуг, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність і необхідність часткового задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, стягнувши з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої та апеляційної інстанції, в розмірі 28400 грн. (71 % від 40000 грн.).
Водночас, не підлягає відшкодуванню гонорар успіху за прийняття рішення на користь клієнта в розмірі 20 % від стягнутої суми середнього заробітку, враховуючи наступне.
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. У даному випадку заявлений до відшкодування в порядку розподілу судових витрат погоджений між адвокатом та клієнтом гонорар успіху не має характеру необхідних витрат, а тому не є обов'язковим для відшкодування іншою стороною.
Таким чином, до відшкодування на користь позивача підлягають понесені нею судові витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 28400 грн.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381, 389 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корсуна Юрія Юрійовича, про ухвалення додаткової постанови у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Доповнити резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року в справі № 757/32166/23-ц абзацом наступного змісту: «Визнати наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 09 грудня 2021 року № 3042/ос про відсторонення ОСОБА_1 від роботи незаконним та скасувати».
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ вул. Єжи Гедройця 5 код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 28400 грн.
В іншій частині заяви відмовити.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст додаткової постанови виготовлений 18 червня 2024 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.