вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 761/29930/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10645/2024Головуючий у суді першої інстанції - Савицький О.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
12 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Ламбуцька Т.О.,
за участю:
представника позивача Суєтінової О.О. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Приянчуком Ігорем Васильовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У вересні 2020 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просило стягнути з відповідача на свою користь:
- 10615,54 грн. - заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.08.2017 р. по 30.04.2018 р., а також 720,70 грн. - інфляційні втрати та 469,58 грн. - три проценти річних;
- 50977,59 грн. - заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.05.2018 р. по 31.03.2020 р., а також 1076,10 грн. - інфляційні втрати та 1389,54 грн. - три проценти річних.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач, як власник квартири АДРЕСА_1 , не сплачує за надані йому комунальні послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, в зв'язку з чим у нього станом на 31.03.2020 виникла заборгованість, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2023 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 67351 (шістдесят сім тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 05 коп., з яких: 10615 (десять тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 54 коп. - заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.08.2017 р. по 30.04.2018 р., а також 720 (сімсот двадцять) грн. 70 коп. - інфляційні втрати та 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн. 58 коп. - три проценти річних; - 50977 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 59 коп. - заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.05.2018 р. по 31.03.2020 р., а також 1076 (одна тисяча сімдесят шість) грн. 10 коп. - інфляційні втрати та 1389 (одна тисяча триста вісімдесят дев'ять) грн. 54 коп. - три проценти річних; - 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є виконавцем комунальних послуг у будинку АДРЕСА_2 , а відповідач, як власник квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку, свої зобов'язання зі сплати за надані послуги не виконує (а.с. 118-120).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Так, в обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що позивачем не додано до позовної заяви договору, який є підставою для надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у вказаний в позові період. Також, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт належного надання послуг.
При цьому, зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що відповідач не є власником квартири АДРЕСА_1 . Згідно даних, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником даного об'єкта нерухомості є ОСОБА_3 (а.с. 130, 131).
Представник позивача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні. Відповідач про поважні причини неявки суд не сповістив.
Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також вимоги ст. 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та його представника, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
При цьому, слід також наголосити, що справа є малозначною і тривалий час перебуває у провадженні судів різних інстанцій.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 144, видавник - приватний нотаріус КМНО Крпеян Л.Р., від 03.03.2015, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.04.2020 (а.с. 9).
Відповідно до доданої до апеляційної скарги представником відповідача Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.09.2023 з 19.05.2021 власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі договору дарування квартири, серія та номер 980, виданий 19.05.2021.
11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат.
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
При цьому, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 10615 грн. 54 коп. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 8 870 грн. 11 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1745 грн. 43 коп.) за адресою: АДРЕСА_4 . Також, як вбачається з розрахунку заборгованості, враховуючи набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором та відповідно до положень ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано на вказану суму заборгованості інфляційну складову боргу у розмірі 720 грн. 70 коп. та 3 % річних у розмірі 469 грн. 58 коп.
Крім того, згідно з розрахунком позивача з 01.05.2018 відповідач своєчасно не сплачував за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого у нього утворилася заборгованість, яка станом на березень 2020 року становить у загальному розмірі 53 443 грн. 23 коп., з яких: 42 922 грн. 83 коп. - заборгованість за послуги з централізованого опалення, 8054 грн. 76 коп. - заборгованість за послуги з постачання гарячої води, 1076 грн. 10 коп. - інфляційна складова боргу; 1389 грн. 54 коп. - 3 % річних.
Будь-яких доказів, які б спростували вищевказані суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, матеріали справи не містять.
Так, правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила).
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Правилами надання послуг з централізованого опалення встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 2 статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов'язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до п. 11 вищезазначених Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Пунктом 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Також, як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Отже, встановивши на підставі наявних в матеріалах справи доказів того, що позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач, будинок якого підключений до централізованого опалення та постачання гарячої води, був споживачем цих послуг, від надання яких в установленому чинним законодавством порядку не відмовлявся, однак оплата спожитих послуг виконувалася ним неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиті послуги у періоди, визначені у позові.
Доводи апелянта про те, що він не є власником квартири, а отже не має обов'язку оплачувати надані житлово-комунальні послуги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вже зазначалося вище, відповідач з 03.03.2015 року по 19.05.2021 року був власником квартири АДРЕСА_1 , а отже у спірний період (з 01.08.2017 по 31.03.2020), за який позивачем пред'явлено даний позов, був споживачем наданих позивачем послуг.
Крім того, колегія суддів відхиляє, як необгрунтовані, доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем до матеріалів позовної заяви договору, що є підставою для надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також доказів, що підтверджують факт надання послуг, оскільки відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку сплачувати надані йому послуги.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 751/3840/15.
Також, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 26.09.2018 по справі № 750/12850/16, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладеного договору про надання послуг не звільняє споживачів від обов'язку оплачувати надані їм послуги. Поряд з цим вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.
У свою чергу, слід зауважити, що факт підключення будинку до централізованого опалення в опалювальний спірний період підтверджується нарядами, які наявні в матеріалах справи, та актом про підключення будинкового приладу обліку.
Тобто, підключення будинку до мереж централізованого опалення свідчить про надання послуг позивачем.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення спрямоване на ефективний захист порушених прав позивача. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
При цьому, у зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Приянчуком Ігорем Васильовичем, - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 17 червня 2024 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова