Справа № 754/11194/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8423/2024
05 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Тимощука Олександра Івановича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року у складі судді Саламон О.Б.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів,-
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості, у якому просив:
- припинити стягнення аліментів, що стягуються із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частини всіх доходів щомісячно на підставі виконавчого листа №2-2702 виданого 06 квітня 2015 року Деснянським районним судом м. Києва;
- звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від сплати аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнутих згідно виконавчого листа №2-2702 виданого 06 квітня 2015 року Деснянським районним судом м. Києва від 24 травня 2019 року, ВП НОМЕР_1 в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по даному виконавчому провадженню;
- вирішити питання судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 30 квітня 2015 року Деснянським районним судом м. Києва винесено рішення про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини усіх видів заробітку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/4536/15 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 та розпочато проведення стягнення аліментів на дитину. Позивач має сумніви, що є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказані обставини стали підставою звернення до Деснянського районного суду м. Києва із позовною заявою про виключення з актового запису відомостей про батька та було відкрито провадження. В даній справі стороною позивача було отримано відзив на позовну заяву із документами з яких було встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2019 року перебуває в м. Санкт-Петербург Російської Федерації і перебуває там по сьогодні.
Крім того ОСОБА_1 перебуває в лавах Збройних Силах України та дитина ОСОБА_4 в м. Санкт-Петербурзі Російської Федерації, а тому провести судово-генетичну експертизу не є можливим. Виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв'язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов'язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження як батько. Окрім того, позивачу не відомо, чи дитина ОСОБА_4 , проживає з відповідачем і як витрачаються кошти на утримання дитини.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року позов ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Тимощук О.І. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що скаржник заперечує своє батьківство щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та у нього виник сумнів щодо батьківства відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Посилається на те, що будь-яких статевих відносин з відповідачкою з 2015 року не мА, а тому і дитина не може бути від позивача.
Вказує, що ОСОБА_3 скористалася тим, що вони перебували в шлюбі та здійснила реєстрацію батьком дитини саме позивача.
Зазначає, що ОСОБА_1 перебуває в лавах Збройних Сил України, а дитина ОСОБА_4 в м. Санкт-Петербург російської федерації, а тому провести судово-генетичну експертизу не є можливим. Йому не відомо, чому дитина там і як кошти витрачаються на утримання дитини.
Вказано, що виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв'язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов'язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.
Крім того зазначає, що відповідачка самостійно прийняла рішення і відіслала дитину без погодження в росію та отримує аліменти, які не витрачаються на дитину і дану інформацію не спростовано відповідачкою, як і не підтверджено витрати на дитину.
Посилається на те, що якщо дитина не проживає з матір'ю, яка отримує аліменти і не витрачає їх на дитину на утримання якої вони стягуються з іншого з батьків, то є всі вагомі підстави для припинення стягнення аліментів на дитину.
Скаржник вказує, що встановити куди саме витрачаються кошти, в даному випадку це 30 тисяч гривень щомісяця не вдається можливим і відповідачка не надає підтвердження даного факту і судом дану обставину не встановлено.
Окрім цього судом першої інстанції не перевірено факту місця проживання дитини і не встановлено чи дійсно дитина перебуває у близьких родичів відповідачки. Також не відомо чому одна дитина в росії, а інша в м. Києві.
У відзиві на апеляційну скаргу адвоката Вакуленко В.В. в інтересах ОСОБА_3 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідачки витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 15 000 грн у разі ухвалення результату на її користь.
Вважає, апеляційну скаргу необґрунтованою та такою в якій не зазначено жодного доказу, який на думку скаржника суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав цьому доказу належної оцінки.
Вказує, що дитина ОСОБА_4 наразі проживає з бабусею в м. Санкт-Петербург виключно з метою збереження життя та здоров'я дитини, враховуючи дію воєнного стану в Україні та постійні ракетні обстріли, при цьому відповідачка піклується про сина.
Учасники справи до суду не з'явилися, про день, дату та час судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Від адвоката Тимощука О.І. в інтересах ОСОБА_1 та адвоката Вакуленка В.В. в інтересах ОСОБА_2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, між тим доказів поважності причин неявки на які посилалися представники, до суду не надали, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону рішення суду відповідає в повній мірі.
Зі справи убачається, що у позивача і відповідача під час перебування у шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 10).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.04.2015 у справі № 754/4536/15-ц стягнуто з позивача на користь ОСОБА_9 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі частини усіх видів заробітку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11).
Постановою Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № НОМЕР_2 від 27.09.2022 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі частини усіх видів заробітку, щомісячно починаючи з 27.03.2015 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, згідно з виконавчим листом Деснянського районного суду м. Києва за № 2-2702/15 від 27.09.2022, станом на 30.09.2022 заборгованість становить - 270 604 грн 91 коп (а.с. 14).
Відповідачка зазначає, що позивач є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, позивача щодо біологічної спорідненість з дитиною не заслуговують на увагу, оскільки ним не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у нього існували будь-які обмеження, щодо проведення експертизи для встановлення батьківства, оскільки наразі дитині 9 років, та за цей період позивач не ставив питання про батьківство.
Також суд зазначив, що обставини на які послався позивач - неотримання стягувачем аліментів, відсутність відомостей щодо місця проживання відповідача та малолітнього сина, виникли внаслідок введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року та не можуть бути підставами для припинення стягнення аліментів.
Такі висновки районного суду є обґрунтованими з наступних підстав.
Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов'язків щодо дитини, визначених розділом III Сімейного кодексу України, у тому числі обов'язків щодо утримання дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У статті 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 СК України влаштування дитини до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.
Відповідно до ч. 3 ст. 193 СК України за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22).
За своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні (такий висновок відповідає правовій позиції, неодноразово висловленій Верховним Судом, зокрема, у постановах від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16-ц), від 03 лютого 2021 року (справа № 520/21069/18).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28.09.2022 по справі № 686/18140/21, дійшов висновку, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
Звертаючись у суд із позовом ОСОБА_1 обґрунтовував його сумнівами з приводу того, що він є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Між тим, доказів на підтвердження указаних обставин до справи не долучив.
При цьому, дитині станом на дату розгляду справи виповнилося 9 років та у позивача до цього не виникало питання про батьківство.
Крім того, позивач вказав, що дитина ОСОБА_4 перебуває в м. Санкт-Петербург російської федерації й у нього відсутні докази, що ці кошти використовуються саме на потреби дитини.
Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину.
Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
Проте у матеріалах справи відсутні докази не цільового використання аліментів. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не звертався щодо зміни способу виконання рішення, щодо перерахунку коштів на рахунок неповнолітнього сина.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що порушуючи питання про припинення стягнення аліментів на дитину та звільнення від сплати аліментів, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що відповідачка використовує аліменти за нецільовим призначенням.
Доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.
Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, тому апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи скаржника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", § § 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
За змістом апеляційної скарги доводи щодо не згоди з висновком суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу відсутні, а тому в цій частині рішення не переглядається.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Тимощука Олександра Івановича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 червня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: