апеляційне провадження №22-ц/824/6821/2024
справа №373/1699/23
16 травня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних
справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О., Чепур Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування виконавчого комітету Переяславської міської ради на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Керекези Я.І.,
у справі за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Переяславської міської ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Переяславської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
У серпні 2023 року орган опіки та піклування - виконавчий комітет Переяславської міської ради звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.
Вимоги позову мотивує тим, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України, що підтверджується даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.
З 2015 року родина ОСОБА_2 перебуває на обліку центру соціальних служб Переяславської міської ради як родина, що знаходиться у складних життєвих обставинах. Неодноразово перебувала під соціальним супроводом працівників центру соціальних служб Переяславської міської ради.
ОСОБА_2 у травні 2017 року за власним бажанням проходила лікування від алкогольної залежності в КЗ КОР "ОПНМНО" в смт. Глеваха. На період лікування ОСОБА_2 її малолітній син був влаштований до КЗ КОР "Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка". Лікування довготривалого ефекту не дало.
З травня 2017 року малолітній ОСОБА_3 перебуває на обліку у Службі у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради, як дитина, яка знаходиться в складних життєвих обставинах у зв'язку із неналежним виконанням своїх обов'язків матір'ю. З 20 грудня 2021 року за заявою матері ОСОБА_3 перебуває у Київському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей «Переяслав».
За період із 20 грудня 2021 року по 25 лютого 2022 року відповідачка жодного разу не відвідувала сина.
Вказує, що на теперішній час всі вихованці цього навчального закладу перебувають у Федеративній Республіці Німеччина. Відповідачка зв'язок з дитиною не підтримує, нею не цікавиться за винятком декількох випадків, коли телефонувала директору Центру в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідачка не працює, проживає за рахунок тимчасових заробітків, за місцем проживання характеризується негативно.
Окрім цього, відповідно до інформації Головного управління Національної поліції в Київській області, відділом поліції №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 на обліку не перебуває, але до адміністративної відповідальності притягувалась 07 квітня 2016 року за частиною 3 статті 184 КУпАП та частиною 2 статті 184 КУпАП.
Наведені факти у сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини та свідоме нехтування своїх обов'язків.
Враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, органом опіки та піклування - виконавчим комітетом Переяславської міської ради прийнято рішення від 20 червня 2023 року №229-11 "Про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 ".
Мотивуючи наведеним, просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, на користь фізичних чи юридичних осіб, на утриманні яких буде дитина.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Службу в справах дітей Переяславської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Не погодившись з ухваленим рішенням, органом опіки та піклування - виконавчим комітетом Переяславської міської ради подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказує, що суд не взяв до уваги той факт, що з 20 грудня 2021 року по 25 лютого 2022 року ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала сина в закладі Київського обласного центру соціально психологічної реабілітації дітей «Переяслав», що знаходиться в місті Переяслав і відповідачка не потребувала додаткових витрат на дорогу, оскільки заклад розташований у 20 хвилинах ходи від місця проживання відповідачки.
Вказує, що з початком введення воєнного стану вихованці Київського обласного центру соціально психологічної реабілітації дітей «Переяслав», в тому числі і ОСОБА_3 , евакуйовані до Федеративної Республіки Німеччина, де перебувають по теперішній час. Відповідачка має можливість спілкуватися з дитиною за допомогою технічних засобів телекомунікаційного зв'язку (телефонного, інтернет програмного, електронного), що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ними.
Декілька разів ОСОБА_2 мала телефонну розмову з виконуючою обов'язки директора Центру соціально психологічної реабілітації «Переяслав» з метою отримати інформацію про сина, при цьому була в неадекватному стані, не могла правильно сформулювати речення та свою думку. Із слів вихователів, ОСОБА_2 жодного разу не спілкувалася з сином у телефонному режимі, не передавала йому посилки та не підтримувала морально та матеріально.
Вказує, що складні життєві обставини цієї сім'ї носять затяжний характер та несуть загрозу життю і здоров'ю дитини. Станом на сьогодні у квартирі повна антисанітарія, відсутні продукти харчування. Працівниками служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради при відвідуванні ОСОБА_2 були складені акти обстеження умов проживання. Відповідачка не працює. На обліку в центрі зайнятості не перебуває. Проживає лише за рахунок тимчасових заробітків.
Судом першої інстанції не враховано інформацію, що міститься у документах, доданих як докази про неналежне умисне невиконання відповідачкою батьківських обов'язків, вихованням та доглядом сина ОСОБА_4 . Протягом 2016-2017 років неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за частиною 3, частиною 4 статті 184 КУпАП України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідним харчуванням, медичним оглядом, лікуванням дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для нормального самоусвідомлення, не сприяють засвоєнню нею загально визначених норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.
Уважає, що судом не надано належну оцінку рішенню комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Переяславської міської ради від 20 червня 2023 року № 229-11 «Про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 »
Вказує, що відповідно до положень Сімейного кодексу особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо її утримання, відтак відповідачка зобов'язана сплачувати аліменти на утримання дитини.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні представниця позивача Борисюк Л.М. доводи апеляційної скарги підтримала, просила суд її задовольнити.
Представниця третьої особи Лой К.І. підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд її задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомляла.
Судову повістку в судове засідання, призначене на 11 квітня 2024 року о 9 год. 45 хв. відповідачка отримала особисто (а.с. 130)
Судова повістка в судове засідання, призначене на 16 травня 2024 року на 10 год. 40 хв., направлена на зареєстровану адресу проживання відповідачки, повернулась на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що відповідно до правових висновків Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17 є належним повідомленням.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідачки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції прийняв до уваги подані докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та уважав їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Певні факти свідчать про те, що ОСОБА_2 не в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки щодо сина ОСОБА_4 . Однак факт заперечення ОСОБА_2 проти позову про позбавлення батьківських прав, на думку суду, свідчить про інтерес матері до дитини, про її бажання виконувати свої батьківські обов'язки та відновити зв'язки із неповнолітнім сином.
Суд уважав, що в інтересах дитини є необхідність на даний час відмовити у задоволенні вимог щодо позбавлення батьківських прав відповідача, з метою надання можливості матері змінити поведінку та виконувати свої батьківські обов'язки повною мірою.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Установлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Матір'ю дитини є ОСОБА_2 , що підтверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с. 12).
Переяслав-Хмельницький міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області звернувся до Комісії з питань захисту дитини із клопотанням № 18-01-09-53 від 16 березня 2016 року про неналежне виконання ОСОБА_2 своїх материнських обов'язків відносно двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.18).
27 квітня 2017 року мешканці під'їзду за місцем проживання відповідачки звернулись до Відділу поліції з колективним зверненням з приводу неналежної поведінки ОСОБА_2 (а.с.16).
Відповідно до даних довідки №302 від 23 травня 2017 року Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» № 302 від 23 травня 2017 року ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з приводу залежності від алкоголю з 15 травня 2017 року, орієнтовна дата виписки - 15 вересня 2017 року (а.с.17).
Наказом Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого комітету Переяславської міської ради №75 від 26 травня 2021 року малолітнього ОСОБА_1 поставлено на облік служби у справах дітей та сім'ї виконкому Переяславської міської ради, як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах (а.с.13).
Службою у справах дітей Київської обласної державної адміністрації за клопотанням служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради ОСОБА_1 направлено до Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей "Переяслав", як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, що підтверджується направленням №111 №3243/01-18 від 20 грудня 2021 року (а.с. 14).
Відповідно до даних рішення Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області № 175-08 від 11 травня 2017 року вирішено клопотати перед КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» про влаштування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вказаного закладу(а.с.15).
Відповідно до даних повідомлення № 37-04-09/318/6 від 25 травня 2021 року в.о. директор ЗДО № 10 «Любавонька» звернулася до начальника Служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради з приводу неналежного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків відносно свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29).
Відповідно до наказу Центру соціальних служб Переяславської міської ради №13-з від 10 лютого 2022 року розпочато соціальний супровід сім'ї ОСОБА_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 22).
На підставі наказу Центру соціальних служб Переяславської міської ради №77-з від 07 березня 2023 року припинено соціальний супровід сім'ї ОСОБА_2 з негативним результатом (а.с. 23).
Відповідно до листа Центру соціальних служб Переяславської міської ради №01-21-73 від 18 травня 2023 року ОСОБА_2 є матір'ю малолітнього сина, ОСОБА_1 . Була взята під соціальний супровід у зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків, веденням асоціального способу життя, відсутністю належних житлово-побутових умов проживання дитини. У травні 2017 року за власним бажанням проходила лікування від алкогольної залежності в КЗ КОР "ОПНКО" в смт. Глеваха. У квартирі, де проживає родина часто збирались сумнівні компанії. Працівники Центру неодноразово заставали відповідачку та невідомих громадян в квартирі в нетверезому стані. З 20 грудня 2021 року син відповідачки влаштований на тимчасове проживання до Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей "Переяслав", с. Циблі. У зв'язку із воєнним станом дитина разом з іншими вихованцями закладу була евакуйована до Федеративної Республіки Німеччина (а.с. 19).
Із інформації Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Переяслав» № 90 від 17 травня 2023 року убачається, що ОСОБА_2 до евакуації дитини її не відвідувала, після евакуації - із сином в телефонному режимі не спілкується, не підтримує його, подарунки не передає. Декілька разів в телефонному режимі хотіла дізнатися інформацію про сина, разом з тим, перебувала під час розмови у стані алкогольного сп'яніння. Психологічний та емоційний стан дитини викликає занепокоєння у зв'язку із різкою зміною настрою та поведінки (а.с.20).
Відповідно до даних довідки Циблівського ліцею Циблівської сільської ради №24 від 17 травня 2023 року убачається, що ОСОБА_1 навчається на дистанційній формі навчання в 2 класі Циблівського ліцею Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області з 24 лютого 2022 року (а.с. 21).
Орган Опіки та піклування Переяславської міської ради надав висновок, затверджений рішенням № 229-Н від 20 червня 2023 року, про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24-25).
Відповідно до даних акту № 41 від 28 липня 2023 року, складеного депутатом Переяславської міської ради, в квартирі АДРЕСА_2 відсутні належні умови для проживання та розвитку малолітньої дитини (а.с.26).
Згідно характеристики № 42 від 28 липня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негативно характеризується за місцем проживання (а.с.27).
З даних інформаційної довідки Закладу дошкільної освіти комбінованого типу № 10 «Любавонька» № 14-04-09/318-б від 06 травня 2023 року убачається, що відповідачка неналежно виконувала свої батьківські обов'язки (а.с. 30).
Згідно інформації Переяславського ліцею імені Володимира Мономаха № 200 від 01 червня 2023 року ОСОБА_2 активної участі у вихованні сина ОСОБА_1 не приймала, часто не приходила вчасно його забирати зі школи, сніданками не забезпечувала, інколи дитину забирала бабуся або сестра. Дитина була одягнена охайно, шкільним приладдям була забезпечена завдяки бабусі (а.с.33).
Відповідно до даних листа Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області № 997/109/1201/2501-23 від 13 квітня 2023 року ОСОБА_2 притягувалася 07 квітня 2016 року до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 184 КУпАП, 18 січня 2017 року - за частиною 2 статті 184 КУпАП (а.с.34).
Згідно даних довідки Переяславського управління Бориспільської філії Київського обласного центру зайнятості № 102/1302-02/01-33 від 13 квітня 2023 року ОСОБА_2 на обліку як безробітна не перебуває (а.с.35).
Відповідно до актів обстеження умов проживання від 26 травня 2021 року, від 09 грудня 2021 року, від 27 жовтня 2022 року, від 23 січня 2023 року за місцем проживання відповідачки відсутні належні умови для догляду, утримання та виховання неповнолітнього ОСОБА_1 (а.с.36-39).
03 травня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання позивача про долучення додаткових документів до матеріалів справи. У поданому клопотання просить суд долучити до матеріалів справи нові докази, що підтверджують позицію та доводи позивача про те, що відповідачка не бажає змінювати ставлення до виховання сина та в повній мірі усунулась від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційний суд, ураховуючи предмет спору та характер правовідносин, з метою дослідження всіх обставин справи та вирішення спору в найкращих інтересах дитини уважає за необхідне прийняти подані докази та дослідити їх.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 04 квітня 2024 року, складеного головним спеціалістом з профілактики та соціальної підтримки дітей та сімей служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради, фахівцем із соціальної роботи центру соціальних служб Переяславської міської ради Пурденко М.О. убачається, що квартира АДРЕСА_2 не містить належних умов проживання. За квартирою обліковується заборгованість із сплати комунальних послуг.
Працівники вказали, що за результатами бесіди з ОСОБА_2 убачається, що остання не має бажання займатися доглядом, утриманням та вихованням сина, не поліпшила санітарні та житлово-побутові умови проживання у квартирі (а.с.143-144).
До акту обстеження умов додано фотознімки, з яких убачається, що у квартирі жодних належних умов проживання та санітарних норм не дотримано. Зокрема, у квартирі обідрані стіни, стеля. На кухні знаходиться брудний посуд, відсутні прилади для приготування їжі. У кімнатах відсутні шпалери та будь-яке покриття на підлозі (а.с.145-153).
Згідно характеристики, наданої депутатом Переяславської міської ради убачається, що ОСОБА_2 доглядом та утриманням сина займалась безвідповідально, на теперішній час неспроможна матеріально і не створила умов для проживання, утримання та виховання сина. Характеризується негативно, постійно палить, вживає спиртні напої (а.с. 155-156).
Відповідно до листа Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей "Переяслав" від 12 квітня 2024 року убачається, що до евакуації сина до Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_2 не відвідувала сина у Київському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей "Переяслав", не телефонувала, не передавала гостинці, не цікавилась його життям та здоров'ям. Після евакуації ОСОБА_2 жодного разу не спілкувалась із сином в телефонному режимі, не передавала йому посилки та не підтримувала морально та матеріально. Декілька разів мала розмову з виконуючою обов'язків директора КОЦСПРД "Переяслав" з метою отримання інформації про сина. Була в неадекватному стані, не могла правильно сформулювати речення та висловити свою думку. Психологічний та емоційний стан ОСОБА_4 нестабільний: часто змінюється настрій та поведінка. Про маму та рідних не згадує, не просить знайти можливість у спілкуванні (а.с.157).
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до змісту статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно із статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Відповідно до частин 1-4 статті 164 СК України:
1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
4. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
При вирішенні справи апеляційний суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, який застосовується лише у виняткових випадках, за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька (матері) як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача.
Колегія суддів констатує, що відповідачка не довела зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростувала, що свідомо нехтує обов'язками матері щодо сина.
Колегія суддів зазначає, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Факт заперечення відповідачкою проти позову під час розгляду справи у суді першої інстанції з урахуванням її поведінки протягом тривалого часу не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Аналізуючи докази у справі, пояснення учасників справи, суди першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 має інтерес до дитини, оскільки матеріали справи та докази, надані позивачем, дозволяють зробити висновок, що відповідачка самоусунулась від виконання материнських обов'язків, свідомо не бажає піклуватися про дитину, брати участі у її вихованні, не вчинила жодних дій аби налагодити відносини із сином, матеріально не забезпечує.
Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьківських прав.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини про свідоме ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є доведеними, відтак наявні підстави для позбавлення її батьківських прав, передання малолітньої дитини представникам органу опіки та піклування для подальшого влаштування і встановлення опіки. Апеляційний суд зазначає, що саме таке рішення відповідає вимогам Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, нормам СК України.
Суд зазначає, що позбавлення відповідачки батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини 1 статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже має законну мету та втручання в права відповідачки є пропорційним меті позбавлення її батьківських прав.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини 2, 3 статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Частиною 1 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини 1 статі 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Ураховуючи наведені норми права, колегія суддів уважає що з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, починаючи з 21 серпня 2023 року.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено 2684 гривні.
Установлено, що при зверненні до суду із позовом підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5 368,00 гривень (2 684,00 гривень (вимога про позбавлення батьківських прав) + 2 684,00 гривень (вимога про стягнення аліментів).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відтак, позивач у справі звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів.
Разом з цим, матеріали цивільної справи не містять відомостей про сплату позивачем судового збору на подачу позовної заяви, відтак з ОСОБА_2 на користь Держави підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду з позовом у розмірі 5 368,00 гривень.
За подачу апеляційної скарги в частині вимог про позбавлення батьківських прав виконавчим комітетом Переяславської міської ради сплачено судовий збір у розмірі 4 026,00 гривень (2 684,00 гривень х 150%).
Ураховуючи те, що вимоги апеляційної скарги задоволено, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 4 026,00 гривень.
Окрім цього, ураховуючи, що позивач у справі звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення аліментів, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню 4 026,00 гривень.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Переяславської міської ради задовольнити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, на користь фізичних чи юридичних осіб, на утриманні яких буде дитина, починаючи з 21 серпня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір за звернення до суду із позовом у розмірі 5 368,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь виконавчого комітету Переяславської міської ради на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 4 026,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 20 червня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова