18 червня 2024 року м. Дніпросправа № 340/1151/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного Управління Пенсійного Фонду України у Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фону у Донецькій області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.04.2024р. у справі №340/1151/24
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного Управління Пенсійного Фонду України у Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фону у Донецькій області визнання протиправною та скасування постанови
27.02.2024р. Кіровоградським окружним адміністративним судом зареєстровано адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області) та Головного управління Пенсійного фону у Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії /а.с. 1-4/.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №340/1151/24 і справу призначено до судового розгляду /а.с. 14/.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові, на те, що з 22.09.2016р. є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання судді і перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2024р. у справі № 340/7737/23 Кіровоградським окружним адміністративним судом складено та видано йому довідку №1 від 18.01.2024р. про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, станом на 01.01.2023р. з розрахунку мінімального прожиткового мінімуму для працездатних громадян встановленого на 01.01.2023р. в розмірі 2684грн. та 08.02.2024р. він звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, і це звернення за принципом екстериторіальності для прийняття рішення було передано на розгляд ГУ ПФУ в Донецькій області. 26.02.2024р. він отримав рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №935250824840 від 12.02.2024р. яким відмовлено у здійсненні перерахунку через відсутність змін у розмірі складових суддівської винагороди. Позивач вважає таке рішення незаконним оскільки зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якої встановлено на 01.01.2023р. (2684,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1402- VIII) не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), тому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 935250824840 від 12.02.2024р. про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; - зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області провести йому з 01.01.2023р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеного в довідці Кіровоградського окружного адміністративного суду № 1 від 18.01.2024р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.04.2024р. у справі №340/1151/24 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 935250824840 від 12.02.2024р., яким ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2023р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеного в довідці Кіровоградського окружного адміністративного суду № 1 від 18.01.2024 р., з урахуванням раніше виплачених сум / а.с. 199-200/.
Відповідач - ГУ ПФУ в Донецькій області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, за допомогою засобів підсистеми «Електронний суд» 09.05.2024р. подав апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду, яка зареєстрована апеляційним судом 09.05.2024р. / а.с. 207-217/.
Враховуючи, що вирішення судом апеляційної інстанції питання наявності підстав для відкриття апеляційного провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою потребує дослідження певних фактичних обставин цієї справи, а саме щодо: - дати направлення учасникам справи судом першої інстанції копії рішення суду, яке є предметом апеляційного оскарження, - дати отримання ними копії цього рішення, - обсягу та змісту заявлених у цій справі позовних вимог, а ці відомості відсутні в даних підсистеми «Електронний суд» у зв'язку із зверненням позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом у паперовому вигляді, судом апеляційної інстанції 10.05.2024р. витребувано з суду першої інстанції матеріали справи № 340/1151/24.
Відповідач - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, за допомогою засобів поштового зв'язку 08.05.2024р. подав апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду, яка зареєстрована апеляційним судом 14.05.2024р. / а.с. 110-116,117/.
Матеріали справи № 340/1151/24 надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 22.05.2024р. /а.с. 231/
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 24.05.2024р. у справі №340/1151/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Головного Управління Пенсійного Фонду України у Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фону у Донецькій області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.04.2024р. у справі №340/1151/24 / а.с. 233/ та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 18.06.2024р. /а.с. 234/, про що судом апеляційної інстанції було належним чином повідомлено учасників справи /а.с. 235-237/.
Відповідачі, посилаючись у апеляційних скаргах на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 17.04.2024р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує з 22.10.2016р. щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 у справі № 340/7737/23 ( відповідно до інформації в ЄДРСУ рішення набрало законної сили 06.02.2024р.) було зобов'язано Кіровоградський окружний адміністративний суд підготувати і надати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2023р. у розмірі 2684,00грн..
На виконання зазначеного рішення суду Кіровоградським окружним адміністративним судом 18.01.2024р. складено та видану позивачу довідку № 1 про суддівську винагороду позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, станом на 01.01.2023р. /а.с.9/.
ОСОБА_1 08.02.2024р. звернувся до ГУ ПФУ у Кіровоградській області із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №1 від 18.01.2024р. /а.с.72/.
Заяву позивача, за принципом екстериторіальності, було розглянуто ГУ ПФУ у Донецькій області та рішенням № 935250824840 від 12.02.2024р. відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024р. не відбулося /а.с.11/.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та про зобов'язання суб'єкта владних повноважень провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди , яка зазначено у довідці суду №1 від 18.01.2024р.
Так, приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Положеннями ст. 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За нормами частини 2 цієї статті суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11.03.2020р. діє в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. за №1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Прожитковий мінімум, відповідно до ст. 1 Закону № 966-XIV, це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022р. №2710-IX установлено з 1 січня 2023р. прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення, а саме: працездатних осіб - 2684грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102грн..
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі, колегія суддів зазначає, що законодавцем фактично було розширено перелік основних соціальних і демографічних груп населення та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, оплата праці яких регулюється спеціальним законів. При цьому, розмір прожиткового мінімуму для вказаної категорії осіб встановлено у розмірі меншому, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що будь-які обмеження суддівської винагороди іншими нормативно-правовими актами окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не можуть бути застосовані до позивача з огляду на наступне.
Так відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права і Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 11.03.2020р. у справі №4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24.06. 1999р. №6-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 01.12.2004р. №19-рп/2004, від 11.10.2005р. №8-рп/2005, від 18.06.2007р. №4-рп/2007, від 22.05.2008р. №10-рп/2008, від 03.06.2013р. №3-рп/2013, від 19.11.2013р. №10-рп/2013, від 08.06.2016р. №4-рп/2016, від 04.12.2018р. №11-р/2018, від 18.02.2020р. №2-р/2020).
Конституційний Суд України послідовно зазначав, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24.06.1999р. №6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 03.06.2013р. № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 04.12.2018р. №11-р/2018).
Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.
Відповідно до ч.1-4 ст.7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022р. фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102грн.) є неправомірною.
Аналогічна правова позиція викладена та узгоджується із практикою застосування норм матеріального права під час вирішення подібних спірних правовідносин Верховним Судом та з його висновками викладеними у постановах від 10.11.2021р. у справі за №400/2031/21 та від 30.11.2021р. у справі за №360/503/21, від 16.08.2021р. у справі за №400/1239/21, від 27.07.2023р. у справі за №240/3795/22.
За таких обставин доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що судом першої інстанції не було враховано що у 2023 року , відповідно до ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022р. прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначенні базового розміру посадового окладу судді становить 2102грн. і змін складових суддівської винагороди не було, з урахуванням норм права та правових позицій Конституційного суду України і Верховного суду , які були наведені вище по тексту цієї постанови, колегія суддів вважає безпідставними.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди , яка зазначено у довідці суду №1 від 18.01.2024р., зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 17.04.2024р. у цій справі залишити без змін, а апеляційні скарги відповідачів залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційних скаргах, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Головного Управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фону у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №340/1151/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано 18.06.2024р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов