20 червня 2024 року м. Дніпросправа № 322/541/24
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Чередниченко В.Є. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2024 року у справі №322/541/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Державна служба України з безпеки на транспорті 05 червня 2024 року звернулася до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2024 року у справі №322/541/24.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлено положеннями статті 286 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Враховуючи те, що копію оскаржуваного рішення скаржником отримано 19 квітня 2024 року, про що зазначено скаржником у поданій ним апеляційній скарзі, а з апеляційною скаргою Державна служба України з безпеки на транспорті звернувся до суду 05 червня 2024 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про попуск скаржником десятиденного строку встановленого законом на оскарження рішення у цій категорії справ.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що факт попереднього звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк не є підставою для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги.
Подання первинної апеляційної скарги відповідачем в установлений законом строк не передбачає зупинення строку на апеляційне оскарження для нього та можливості у зв'язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що первинноподана апеляційна скарга була повернута скаржнику ухвалою суду від 23.05.2024 року, яка набрала статусу остаточної та оскаржена не була, як наслідок до повторних апеляційних скарг застосовуються вимоги КАС України як до нової апеляційної скарги.
Також, суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що ухвалу про повернення попередньоподаної апеляційної скарги від 23.05.2024 року, скаржником отримано 27.05.2024 року (понеділок), що підтверджується довідкою про доставку копії цієї ухвали до електронного кабінету скаржника, в той час як з повторною апеляційною скаргою до суду скаржник звернувся до суду 05.06.2024 року, тобто більше як через вісім днів, що є невиправдано тривалим строком для звернення до суду з вже оформленою апеляційною скаргою у цій категорії справ.
Щодо посилань скаржника на сплату ним 04.06.2024 року судового збору за подання апеляційної скарги як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі факт сплати судового збору Державним органом не може бути безумовною підставою для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини “Лелас проти Хорватії” суд звернув увагу на те, що “держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу”.
У справі “Рисовський проти України” Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що “…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…”.
Тобто, виходячи з принципу “належного урядування”, державні органи загалом зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді відкриття провадження у справах, строк звернення до суду в яких не дотримано.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що Держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов'язання щодо його сплати при зверненні до суду суб'єктів владних повноважень та як наслідок його сплати протягом встановленого строку на апеляційне оскарження та надання такого документу до суду в цей строк, а отже не виконання державним органом цих правил не може бути підставою для надання переваги йому у вигляді поновлення строку на апеляційне оскарження державному органу перед іншою стороною, яка бере участь у справі та дотримується процесуального закону.
При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що скаржник не наводить обставин з посиланнями на докази неможливості здійснити оплату судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі до 04.06.2024 року.
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Усунення певних недоліків скарги (у тому числі й удруге поданої після повернення), не пов'язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 28.04.2021 по справі № 640/3393/19.
Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року “Надточій проти України” зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
У постанові від 28.04.2021 року у справі № 640/3393/19 Велика Палата зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.05.2022 у справі №420/4212/20 само по собі звернення до суду в межах встановленого строку із апеляційною скаргою, яка була повернута судом у зв'язку з несплатою судового збору, та сплата судового збору суб'єктом владних повноважень у подальшому не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Сплата судового збору через сорок п'ять днів після отримання оскаржуваного рішення, на оскарження якого законом визначено десятиденний строк не є особливою і непереборною обставиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Слід зазначити й про те, що обов'язковість та можливість сплати судового збору у скаржника, відповідно до ст. 295 КАС України, виникає з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який враховуючи дату отримання повного судового рішення, що оскаржується - 19.04.2024 року був більш ніж достатній для здійснення його сплати в межах строку встановленого законом на подачу апеляційної скарги у цій категорії справ.
Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків встановлених цим Кодексом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші поважні підстави для поновлення строку.
Приймаючи до уваги, що скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, проте зазначені ним обставини не є поважними підставами для його поновлення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без руху, та запропоновувати скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
Керуючись статтями 120, 298 КАС України, суддя,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2024 року у справі №322/541/24 - залишити без руху та запропонувати протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
Копію ухвали направити особі, яка подала апеляційну скаргу - для виконання.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя - доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя В.Є. Чередниченко