19 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5426/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року (суддя Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
20 березня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету у сумі 1 793 035,24 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у адміністративній справі №160/5426/23 позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено.
Стягнуто податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 1 793 035,24 грн.
01.03.2024 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій заявник просить:
визнати пропущений строк пред'явлення виконавчого листа по адміністративній справі №160/5426/23 до виконання поважним;
поновити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк пред'явлення до виконання виконавчого листа по адміністративній справі №160/5426/23.
В обґрунтування заяви Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у адміністративній справі №160/5426/23 позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено. 30.01.2024 судом видано виконавчий лист у справі із зазначенням строку пред'явлення виконавчого листа до виконання - 29.10.2023 (включно). Таким чином, факт отримання стягувачем виконавчого листа по справі №160/5426/23 поза строком пред'явлення останнього унеможливлює виконання рішення по справі, тому просить поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та у задоволенні заяви позивача відмовити у повному обсязі.
Свою позицію обґрунтовує тим, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 направлено позивачу в системі Електронний суд 29.06.2023 та оприлюднено Єдиному реєстрі судових рішень 30.06.2023. Дане рішення суду сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 29.07.2023.
За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Таким чином, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі № 160/5426/23 сплинув 29.10.2023. Позивачем як стягувачем натомість не вживались жодні заходи для отримання виконавчого листа від 30.01.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі № 160/5426/23, хоча право на його отримання виникло вже 30.07.2023.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, а саме розписки про отримання, вказаний виконавчий лист 06.02.2024, тобто вже значно пізніше після спливу строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Лише 01.03.2024 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просило визнати пропущений строк пред'явлення виконавчого листа по адміністративній справі №160/5426/23 до виконання поважним та поновити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк пред'явлення до виконання виконавчого листа по адміністративній справі №160/5426/23. Варто зазначити, що заявником не було наведено жодних поважних причин пропуску вказаного строку як свідчить зміст поданої заяви.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 11.03.2024 взагалі не надав жодної оцінки усним поясненням представника відповідача про те, що позивачем не вживалось жодних заходів щодо отримання виконавчого листа у справі, рішення в якій набрало законної сили ще 29.07.2023.
Тобто позивач усвідомлюючи, що рішення не оскаржено та набрало законної сили, розуміючи, що строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці, в межах даного строку не подав до суду жодної заяви чи клопотання про отримання виконавчого документа, що свідчить про явнонедобросовісну реалізацію наданих законом процесуальних прав та абсолютну відсутність зацікавленості в її результатах.
Такі дії свідчать про відсутність поважних, тобто таких, що не залежали від волі заявника, причин для поновлення пропущеного строку, а тому висновки суду в цьому випадку не відповідають дійсним обставинам справи. Добросовісний учасник справи мав щонайменше протягом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання вжити мінімальних заходів, спрямованих на виконання судового рішення на свою користь, а саме звернутись з заявою про видачу виконавчого документа.
Жодних об'єктивних перешкод для цього не існувало і матеріали справи не містять доказів на підтвердження таких обставин. Натомість матеріали справи свідчать про протилежне: позивачем жодних заходів до отримання виконавчого документа не вживалось протягом 7 місяців. Однак зазначені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.
Отже, висновки суду щодо поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, викладені в оскаржуваній ухвалі від 11.03.2024, є цілком необґрунтованими.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами 2 та 3 ст.14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 12 вищезазначеного закону визначено строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку, а саме виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частинами 1, 2 ст. 376 КАС України визначено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.
Вирішуючи питання визнання поважними причин пропуску строку, суд повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, і, як наслідок, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. В розумінні наведеної норми, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція була наведена Верховним Судом у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 2а-8535/10/2670.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №9901/408/19 правовою підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання може бути виключно наявність поважних причин його пропуску. Такі причини мають створювати об'єктивні, непереборні та незалежні від волі особи перешкоди, які унеможливили реалізацію нею процесуальних прав та обов'язків у встановлені законом строки. У разі звернення із заявою про поновлення строку, на заявника покладається обов'язок доведення таких непереборних обставин.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у адміністративній справі №160/5426/23 стягнуто податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 бюджету у сумі 1 793 035,24 грн.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у адміністративній справі №160/5426/23 набрало законної сили 29.07.2023.
30.01.2024 судом видано виконавчий лист у справі №160/5426/23, згідно із яким строк пред'явлення його до виконання до « 29 жовтня 2023 р. (включно)».
Виконавчий лист отримано Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області - 01.02.2024 (а.с.67).
01.03.2024 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду із цією заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Разом з тим, із матеріалів справи слідує, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчився 29.10.2023 та вже після закінчення даного строку 01.03.2024 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
При цьому, в заяві про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа податковий орган не зазначає будь-яких об'єктивних та ґрунтовних підстав, які унеможливлювали його звернутись за отриманням виконавчого листа вчасно, а лише констатовано, що строк пред'явлення виконавчого документу до виконання сплинув. Водночас, не зазначено, і таких підстав у поданій позивачем апеляційній скарзі.
Суд звертає увагу, що заявником ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких належних та допустимих доказів причин пропуску строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання, чим не виконано вимоги ст. 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Слід зазначити, що ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки.
Так, у рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).
У правових висновках щодо застосування норм права, викладених у пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зазначено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
Встановлення в законі строків на пред'явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.
Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Олександр Шевченко проти України ).
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року в справі Устименко проти України , заява № 32053/13 ).
Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин пропуску пред'явлення виконавчого документа. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.
Стягувачем не було використано всіх законодавчо наданих можливостей для вчасного отримання виконавчого листа і, відповідно вчасного пред'явлення його до виконання.
Таким чином доказів, на підтвердження пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання із поважних причин, суду позивач не надав. Про будь-які інші поважні причини пропуску цього строку позивачем також не зазначено.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції від 28.06.2023 отримано позивачем 28.06.2023 (а.с.65). В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не оскаржувалося відповідачем та набрало законної сили 29.07.2023. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив. За отриманням рішення та виконавчого листа у даній справі позивач звернувся лише 30.01.2024, тобто вже після сплину строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Наведене свідчить про відсутність обставин, які б об'єктивно перешкоджали позивачу вчасно отримати виконавчий лист за рішенням суду, що набрало законної сили, та про неналежне ставлення заявника до своїх прав та обов'язків.
Оскільки заявником не наведено поважних причин, які заважали йому вчасно отримати та пред'явити до виконання виконавчий лист, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Крім того, матеріали справи не містять докази того, що позивачем по справі вчинялись дії для своєчасного отримання виконавчого листа та пред'явлення до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання скасувати.
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі № 160/5426/23 відмовити.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров