20 червня 2024 року справа № 580/2759/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
19.03.2024 (вх. № 14357/24 від 20.03.2024) до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.12.2023 № 231250002242 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії по вислузі років, 31 років 7 місяців 26 днів, згідно записів у трудовій книжці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію по вислузі років, згідно до п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення»" з моменту звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії по вислузі років.
Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.12.2023 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. 29.12.2023 Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області надіслали на адресу ОСОБА_1 рішення Головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області № 231250002242 від 28.12.2023, в якому зазначено, що їй відмовлено у призначенні пенсії по вислузі років, у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу роботи для призначення пенсії, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає його незаконним, а дії Головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області протиправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки згідно записів трудової книжки, впродовж всієї трудової діяльності, ОСОБА_1 працювала лише на посадах, що дає право на призначення пенсії по вислузі років (вихователем в дитячому садку), і її спеціальний стаж рівняється загальному страховому стажу. Одночасно позивач вказує на те, що на момент її звернення вік заявниці становив 56 років 2 місяці та 7 днів, натомість в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 231250002242 від 28.12.2023 вказаний вік ОСОБА_1 в момент звернення до пенсійного фонду про призначення пенсії - 48 років 8 місяців, що не відповідає дійсності.
10.04.2024 вх. № 18195/24 від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними та просить суд відмовити в їх задоволенні повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 27.12.2023 позивач зверталась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Заява розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за екстериторіальним принципом, та прийнято рішення № 231250002242 від 28.12.2023 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу для призначення пенсії, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Щодо розгляду питання по суті, відповідачем-2 зауважено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Публічно-правовий спір між Головним управлінням та позивачем відсутній. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
23.04.2024 вх. № 20662/24 від позивача, до Черкаського окружного адміністративного суду відправлено відповідь на відзив, в якому позивач вважає викладені у відзиві обставини, що Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області не може бути співвідповідачем у справі є необґрунтованим, адже у разі задоволення позовних вимог, саме Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області до яких зверталася позивач із заявою про призначення пенсії, має виконувати рішення суду. Позивач просить не враховувати відзив Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області, оскільки вважає рішення Головного управління пенсійного фонду України в Вінницькій області № 231250002242 від 28.12.2023 незаконним та протиправним.
Відповідач-1 (Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області) правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 10.12.2001 Кам'янським РВ УМВС України в Черкаській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
27.12.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.12.2023 № 231250002242 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.
Вищевказане рішення від 28.12.2023 № 231250002242 обґрунтоване наступним.
Вік заявника 48 років 8 місяців. Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (на 11.10.2017), мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим і Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1993 № 909, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я за наявності станом на 01.04.2015 - не менше 25 років спеціального стажу, на 01.01.2016 не менше 25 років 6 місяців та 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж заявниці становить 32 роки 07 місяць 26 дні. Спеціальний стаж особи становить 08 роки 07 місяці 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
За доданими документами до страхового та спеціального стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки та уточнюючої довідки № 81-В від 20.12.2023, оскільки не прослідковується реорганізація /перейменування з КСП «Промінь» у спілку селян «Промінь», а також в долучених документах не прослідковується зайнятість заявниці на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років ( відсутність посади та не уточнено, що працює в закладі дошкільної освіти). Крім того в індивідуальних відомостях про застраховану особу з 1999 року відсутні дані про спеціальний стаж».
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 231250002242 на дату звернення 27.12.2023, загальний страховий стаж позивача складає 21 роки 07 місяць 26 дні.
Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Дослідивши матеріали справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV), у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV наступного змісту: особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону № 2148-VIII, передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статтею 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII, набрав чинності 01.04.2015) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в новій редакції наступного змісту: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VIII, набрав чинності 01.01.2016) внесено зміни до статті 55 Закону № 1788-ХІІ, зокрема, у пункті «е» в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п'ятим.
Таким чином, з прийняттям Закону № 213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, за приписами пункту «е» частини першої статті 55 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, відновлено право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, Конституційний Суд України вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об'єктивних підстав.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що з 04.06.2019 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019 від 04.06.2019) при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ необхідно застосовувати положення цього Закону у редакції до внесення змін Законами № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015.
З огляду на викладене, враховуючи ту обставину, що позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 27.12.2023, тобто після прийняття рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019, у спірних правовідносинах мають бути застосовані положення пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
За змістом статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінетом Міністрів України постановою № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, виходячи з наведених норм права, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.08.1987, позивач у з 05.08.1987 працювала вихователем дошкільної установи колгоспу «Промінь Ілліча», 04.02.1993 року колгосп «Промінь Ілліча» реорганізований в спілку селян «Промінь», 26.02.2000 р Спілка селян «Промінь» реорганізована в виробничий с/г кооператив «Промінь» який є його правонаступником, 20.03.2000 р. ОСОБА_1 переведена на посаду зав. дитячим садком на час декретної відпустки зав. дитячим садком, 26.05.2001 року у процесі реорганізації виробничий с/г кооператив реорганізовано у СТОВ « Промінь», яке є його правонаступником, 11.07.2001 року дитячий садок «Берізка» перейменований у дошкільний навчальний заклад «Берізка» СТОВ «Промінь», 14.04.2005 року відповідно до розпорядження голови Кам'янської РДА « Про мережу дошкільних закладів району» дошкільний навчальний заклад «Берізка» СТОВ «Промінь» переданий у комунальну власність Вербівської сільської ради». 14.04.2005 року позивач звільнена з роботи по переводу з СТОВ «Промінь» у дошкільний навчальний заклад « Берізка», та 15.04.2005 року прийнята по переводу вихователем дитячого дошкільного закладу «Берізка» Вербівської сільської ради. 16.10.2005року звільнена з роботи по п.1 ст. 36 КЗпП України. з 10.11.2005 р. по 21.03.2006 року, ОСОБА_1 отримувала виплату допомоги по безробіттю с.22 п.3 ст. 31 п п 4,5 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з 22.03.2006 року о 13.10.2006 року працювала на посаді вихователя дитячого навчального дошкільного закладу «Берізка» Вербівської сільської ради., з 25.10.2006 р. по 31.01.2007 року, ОСОБА_1 отримувала виплату допомоги по безробіттю ст.22 п.п 4, 5 ст. 31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з 01.02.2007 р. по 16.10.2007р. працювала на посаді вихователя дитячого дошкільного навчального закладу «Берізка» Вербівської сільської ради, з 19.11.2007 р. по 02.04.2008 року, ОСОБА_1 отримувала виплату допомоги по безробіттю п 3 ст.22, п.п 4, 5 ст. 31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з 09.12.2009 р. по 30.04.2010 року, ОСОБА_1 отримувала виплату допомоги по безробіттю п 1, 2, 3 ст.22, п.п 1 ст. 23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», 01.05.2010 р. по 01.11.2010р. працювала на посаді вихователя дитячого дошкільного навчального закладу села «Берізка» Вербівської сільської ради, з 10.11.2010 р. по 16.03.2011 року, ОСОБА_1 отримувала виплату допомоги по безробіттю п 1, 2, 3 ст.22, п.п 1 ст. 23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з 25.05.2012 р. по 29.05.2020р. працювала на посаді вихователя дитячого дошкільного навчального закладу «Берізка» Вербівської сільської ради, з 03.06.2020 р. по 24.08.2020 року, ОСОБА_1 отримувала виплату допомоги по безробіттю згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з 25.08.2020р. по 11.12.2020р. ОСОБА_1 працювала на посаді вихователем ДНЗ «Берізка» с. Вербівка Лебедівської сільської ради, 01.01.2020 року. Заклад дошкільної освіти «Берізка» с. Вербівка, Кам'янської міської ради. Призначена на посаду вихователем у порядку переведення, відповідно до наказу (Комунального закладу «від 17.08.2023року № 34-к), в якому зазначено, що 31.08.2023р. ОСОБА_1 була звільнена з посади вихователя дошкільного підрозділу Комунального закладу «Вербівська гімназія Кам'янської міської ради». з 05.10.2023р. по 02.01.2024р. ОСОБА_1 отримувала виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 22,23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно із оскаржуваним рішенням відповідача-1 від 28.12.2023 року № 231250002242 страховий стаж позивача становить 31 роки 7 місяць 26 дні, стаж за вислугу років (спеціальний стаж) становить 8 роки 7 місяці 24 дні.
За розрахунком стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 231250002242 на дату звернення 27.12.2023, загальний страховий стаж позивача складає 21 роки 7 місяць 26 дні, з яких зараховано до стажу за вислугу: з 01.09.1985 по 06.07.1987 навчання у вищих/середніх НЗ 1 роки 10 місяців 6 дні; з 22.03.2006 по 13.10.2006 працівник освіти, соцзабезпечення 0 років 6 місяців 29 днів; з 01.02.2007 по 15.10.2007 працівник освіти, соцзабезпечення 0 роки 8 місяців 18 днів; з 22.04.2008 по 21.10.2009 працівник освіти, соцзабезпечення 1 рік 6 місяць 20 днів; з 01.05.2010 по 01.11.2010 працівник освіти, соцзабезпечення 0 років 6 місяць 23 днів; з 25.05.2012 по 10.10.2017 працівник освіти, соцзабезпечення 5 рік 4 місяці 19 днів.
Відповідно Довідки від 09.01.2024 року за № 03-В, виданої виконавчим комітетом Кам'янської міської ради Телепинського старостинського округу: колгосп «Промінь Ілліча» реорганізовано в КСП «Промінь» (протокол № 5 від 0403.1993р); КСП «Промінь» реорганізовано в спілку селян «Промінь»; спілка селян «Промінь» реорганізована у ВСК «Промінь» (протокол 2 від 26.02.2000р.; ВСК « Промінь» реорганізовано у СТОВ «Промінь» (протокол № 5 від 26.02.2001р). У зв'язку із ліквідацією СТОВ «Промінь» (ухвала Господарського суду Черкаської обл. № 14/428 від 12.09.2006р. )трудовий архів передано на баланс Вербівської сільської ради. Вербівська сільська рада реорганізована шляхом приєднання до Лебедівської сільської ради 26.07.2018р. Згідно рішення сесії Кам'янської міської ради Черкаської області від 18.12.2020р. № 2-59, виконавчий комітет Лебедівської сільської ради реорганізовано шляхом приєднання до виконавчого комітету Кам'янської міської ради (ЄДРПОУ 04060855).
Відповідно Архівного витягу з Протоколу № 9 засідання правління колгоспу «Промінь Ілліча» с. Вербівка від 31.08.1987 року «Слухали: Заяву ОСОБА_1 про прийняття її в члени колгоспу та на роботу вихователькою в дитячий садок. Ухвалили: Рекомендувати загальним зборам уповноважених колгоспників прийняти в члени колгоспу ОСОБА_1 та на роботу вихователькою в дитячий садок з 05.08.1987 р» Протоколом № 13 засідання правління колгоспу «Промінь Ілліча» с. Вербівка від 29.12.1987р. підтверджується назва дошкільної установи.(дитячого садка) «Берізка» до якої 05.08.1987 року, ОСОБА_1 була прийнята вихователем.
Отже, вище зазначені документи підтверджують, що з 05.08.1987 р. ОСОБА_1 була прийнята вихователем в дитячий садок «Берізка» колгоспу « Промінь Ілліча» с. Вербівка ( в трудовій книжці не була зазначена назва установи- «Берізка»), і в послідуючому, з 20.03.2000 р. по 14.04.2005 року - (працювала на посаді зав. дитячим садком на час декретної відпустки (в цьому ж дитячому садку «Берізка» колгоспу «Промінь Ілліча» с. Вербівка), та з 15.04.2005 року по 16.10.2005 року знову працювала на посаді вихователя дитячого дошкільного закладу «Берізка».
Отже, відповідачем-1 не зараховано до спеціального стажу період роботи з 05.08.1987 по 16.10.2005, водночас, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач у вказаний період працювала вихователем.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач обіймала посади працівник освіти, соцзабезпечення, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, та на момент звернення із заявою про призначення пенсії набула право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, тому відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного спеціального стажу, відповідач-1 діяв протиправно.
За змістом частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 231250002242 від 28.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» винесене не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-1 заяви позивача від 27.12.2023 про призначення пенсії за вислугу років у вигляді рішення 28.12.2023 № 231250002242, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного спеціального стажу, відповідач-1 діяв протиправно.
Отже, обрахунок стажу, що враховується під час призначення пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки відповідачем-1 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років через недостатність спеціального стажу, що дає право на пенсію на за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, поряд з цим встановлено, що позивач на момент звернення із заявою від 27.12.2023 про призначення пенсії набула право на пенсію за вислугу років, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку спеціального стажу з урахуванням висновків суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі спеціального), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 27.12.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від в сумі 1211,20 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, який безпосередньо порушив заявлене право позивача, пропорційно задоволеній частині позову - половина суми, тобто 605,60 грн.
Керуючись статтями 9, 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих 22) від 28.12.2023 № 231250002242 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих 22) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 27.12.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ