19 червня 2024 року справа № 580/1956/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 № 233050009543 від 23.01.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу;
- зобов'язати відповідача-1 зарахувати позивачу до загального страхового стажу період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1985 до 22.06.1989 (03 роки 09 місяців 22 дні); до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні “Азот” з 22.08.1992 до 01.02.1996 (03 роки 05 місяців 11 днів) та призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 15.01.2024, на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1-р/2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що має достатній пільговий стаж та досягла віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак відповідач під час вирішення питання про призначення пенсії протиправно відмовив у такому призначенні.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
22.03.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення № 233050009543 від 23.01.2024 про відмову в призначенні пенсії, в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку.
Головне управління є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Публічно-правовий спір між Головним управлінням та позивачем відсутній.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відзив на позовну заяву до суду не надало.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
12.01.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 233050009543 від 23.01.2024 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж становить 34 роки 2 місяці 2 дні, пільговий стаж по списку №2 становить 3 роки 4 місяці 22 дні.
До страхового стажу не зараховано період навчання період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1985 до 22.06.1989, оскільки навчання перетинається з періодом роботи.
До пільгового стажу не зараховано період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні “Азот” з 22.08.1992 до 01.02.1996 згідно з довідкою від 10.10.2017 №421, оскільки зазначена в довідці назва професії не відповідає назві професії у наказі про результати атестації робочих місць №437 від 04.07.1994.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась в суд з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058).
Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно зі ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Стосовно пільгового стажу позивача за Списком №1, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XIІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
На підставі ч.1 ст.62 Закону №1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №470/836/17 у подібних правовідносинах, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом під час застосування норм права.
Судом із матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області за правилами екстериторіальності за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення № 233050009543 від 23.01.2024 про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком.
Відповідно до вказаного рішення до страхового стажу не зараховано період навчання період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1985 до 22.06.1989, оскільки навчання перетинається з періодом роботи. До пільгового стажу не зараховано період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні “Азот” з 22.08.1992 до 01.02.1996 згідно з довідкою від 10.10.2017 №421, оскільки зазначена в довідці назва професії не відповідає назві професії у наказі про результати атестації робочих місць №437 від 04.07.1994.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд звертає увагу, що період роботи з 22.08.1992 по 01.02.1996 (03 роки 05 місяців 11 днів) на Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні «Азот» підтверджуються записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.08.1988 позивача, а саме:
1) запис № 4 - 11.07.1989 прийнята лаборантом хіманалізу об'єднаної виробничої лабораторії виробництв: метанолу і формаліну, мікродобрив, кислот і каталізаторів і цеху аміаку 1-А по 4 розряду (згідно наказу 68К від 11.07.1989 р.). Згідно атестації робочих місць, за умовами праці затверджено право на пенсію по віку на пільгових умовах за списком № 2 згідно наказу № 437 від 04.07.1994;
2) запис № 5 01.02.1996 - переведена апаратником ЕВМ цеху підготовки виробництва заводу товарів народного використання (згідно наказу № ОК 8 К від 02.02.1996);
3) запис № 6 03.08.1999 - переведена економістом того ж цеху (згідно наказу № 78-К від 03.08.1999 р.);
4) запис № 7 01.12.2000 - переведена економістом дільниці підготовки виробництва цеху комплектації (згідно наказу № 634-К від 06.12.2000).
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Суд для вирішення спору застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 березня 2019 року у справі №243/4816/17, відповідно до яких не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1.
Крім того, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Оскільки дані трудової книжки позивача та вищевказаної довідки, які надавались до органу Пенсійного фонду України, підтверджують її роботу, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування стажу роботи з 22.08.1992 по 01.02.1996 (03 роки 05 місяців 11 днів)до пільгового стажу за Списком №2.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів законності відмови у зарахуванні вказаного вище пільгового стажу.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1985 до 22.06.1989 (03 роки 09 місяців 22 дні), суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, на підставі п. "д" ч.3 ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Аналогічне застосування наведених норм викладене у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №569/15943/16-а.
Період навчання позивача підтверджується Дипломом серія МТ №698511 від 22.06.1989 та записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.08.1988:
1) запис № 1 - 22.08.1988 прийнята лаборантом хіманалізу об'єднаною виробничою лабораторією виробництва капролактама, солі АГ і органічних кислот по 3 розряду (згідно наказу 66к від 23.08.1988);
2) запис № 2 - 01.12.1988 р. звільнена в зв'язку з закінченням тимчасової праці згідно ст. 36 п. 2 КЗОТ УССР (згідно наказу 93к від 02.12.1988);
3) запис № 3 - закінчила Сєвєродонецький хіміко-механічний технікум згідно диплому МТ №698511.
Запис № 1 та №2 в трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.08.1988 свідчить про період проходження практики позивачем, яку вона проходила за направленням навчального закладу, що підтверджується випискою до Диплому серія НОМЕР_2 , а саме записами: №40, №41, №42, №43, №44, №45, №46.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільному навчанні і мали документи про це за час, стосовно якого вони підтверджують навчання заявника.
Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Отже, час навчання позивача в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1985 до 22.06.1989 (03 роки 09 місяців 22 дні)має бути зарахований у її страховий стаж.
Щодо недосягнення позивачем віку для призначення пенсії на пільгових умовах, суд виходить з таких міркувань.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Крім того, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148, що доповнив Закон №1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: “На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах”.
За приписами ст. 12 Закону №1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з п. “б” ст. 13 Закону №1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом №213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. “б” ст. 13 Закону №1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…”.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788 з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України”).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону №1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.
Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058, відповідно до якого положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом №2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону №1788 всі інші положення, чого зроблено не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.
Враховуючи, що позивач станом на час звернення до органу ПФУ із заявою від 15.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 - досягла необхідних 50 років, тому вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення, у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, як наслідок рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 233050009543 від 23.01.2024 є протиправним та підлягає до скасування.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить ) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії.
Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень дійшов висновку зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як територіального органу ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача, повторно розглянути заяву позивача від 15.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 233050009543 від 23.01.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до загального страхового стажу період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1985 до 22.06.1989 (03 роки 09 місяців 22 дні), до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні “Азот” з 22.08.1992 до 01.02.1996 (03 роки 05 місяців 11 днів) та повторно розглянути заяву від 15.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VІІІ та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ