19 червня 2024 рокусправа № 380/29442/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФ України в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФ України у Вінницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 3, ГУ ПФ України в Дніпропетровській області), в якому просить:
- визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.07.2023 №203040009928 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.09.2023 №203040009928 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати і виплачувати (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 пенсію на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати її призначення (16.04.2021), зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 05.10.1978 по 01.09.1980 на посаді слюсаря монтажника у Микитівському спецуправлінні виробничого об'єднання "Укрвогнетривруд" та з 06.02.1995 по 06.06.2000 на посадах провідного конструктора (начальника конструкторського бюро) у ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод".
Позовні вимоги обґрунтовані таким. Позивач не погоджується із спірними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки трудовий стаж позивача підтверджується відповідно до записів трудової книжки, а відповідальність за правильне заповнення яких покладається на роботодавця.
Ухвалою суду від 18.12.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивач недоліки позовної заяви у встановлений строк усунув належним чином.
Ухвалою суду від 26.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач 3 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що спірний період з 05.10.1987 по 01.09.1980 не зараховано до трудового стажу позивача, оскільки в записах у трудовій книжці (п/н 1, 2) міститься виправлення, яке здійснено з порушенням норм Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях".
Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи 06.02.1995 по 06.06.2000, оскільки згідно записів трудової книжки та наданих документів відсутня інформація про зміну назви організації з ВАТ "Стахановський вагонобудівельний завод" на АТ "Стахановський вагонобудівельний завод".
Відповідач 2 відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 КАС України).
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзивів, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 з 16.04.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Оскільки при первинному призначені пенсії позивачу зарахували не всі періоди роботи, він звернувся до ГУ ПФ в Харківській області з заявами від 04.07.2023 та 04.09.2023, в яких просив здійснити перерахунок пенсії.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 04.07.2023 передано для розгляду ГУ ПФ України у Вінницькій області, яке прийняло рішення №203040009928 від 07.07.2023 про відмову у перерахунку пенсії.
Рішення мотивоване тим, що до трудового стажу позивача не зараховано період роботи з 06.02.1995 по 06.06.2000, оскільки відповідно до наданих документів у них відсутня інформація про зміну назви організації ВАТ "Стахановський вагонобудівельний завод" на АТ "Стахановський вагонобудівельний завод".
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 04.09.2023 передано для розгляду ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, яке прийняло рішення №20304009928 від 12.09.2023 про відмову у перерахунку пенсії.
Рішення мотивоване тим, що до трудового стажу позивача не зараховано період роботи з 05.10.1978 по 01.09.1980, оскільки в даті зарахування на роботу присутнє виправлення.
Вважаючи рішення відповідачів протиправними, позивач звернулася за захистом свої прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон №1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV встановлено умови призначення пенсії за віком. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 не менше 30 років.
Статтею 1 Закону №1058-IV, визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім цього, згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 2.4. вказаної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в тому числі внесення до неї записів є підприємство роботодавець.
Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств. Тому, її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Окрім того слід зазначити, що у справі №229/3431/16-а 9 (постанова від 12.12.2019) з аналогічного спору Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №159/4178/16-а.
З доказів у справі суд встановив, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує стаж роботи позивача. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача, відповідачем до суду не надано, внаслідок чого, останні безпідставно в повній мірі не взяті до уваги відповідачем при прийнятті рішення про відмову в перерахунку пенсії.
Оцінюючи дії ГУ ПФ України в Дніпропетровській області суд вважає, що відповідач під час прийняття рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії не зарахувавши спірний періоди роботи з 05.10.1978 по 01.09.1980 діяв протиправно. Тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.09.2023 №203040009928 про відмову позивачу в перерахунку пенсії слід скасувати.
Щодо зарахування спірного періоду з 06.02.1995 по 06.06.2000 суд зазначає таке.
При прийнятті рішення ГУ ПФ України у Вінницькій області не взяло до уваги, що не усі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не зберігання архівних документів про зміну назви підприємства.
Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ПАТ "Стахановський вагонобудівельний завод" Луганська область, місто Кадіївка.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" №309 від 22.12.2022 територія всього Алчевського району (до якого, зокрема, належить місто Кадіївка) Луганської області є тимчасово окупованою.
Отже, позивач позбавлений можливості надати будь-які документи, які б могли усунути наявні порушення щодо заповнення його трудової книжки, оскільки архів підприємства знаходиться на окупованій території.
З огляду на викладене, слід вказати, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратистський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».
З викладеного суд висновує, що ГУ ПФ України у Вінницькій області, відмовляючи позивачу в зарахуванні трудового стажу періоди роботи з 06.02.1995 по 06.06.2000, оскільки в подах позивачем документах відсутня інформація про зміну назви організації, архів якої знаходиться на окупованій території, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, рішення ГУ ПФ України у Вінницькій області від 07.07.2023 №20304009928 слід визнати протиправним і скасувати.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
З огляду на викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати ГУ ПФ в Харківській області здійснити з 16.04.2021 перерахунок пенсії позивача на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 05.10.1978 по 01.09.1980 у Микитівському спецуправлінні виробничого об'єднання "Укрвогнетривруд" та з 06.02.1995 по 06.06.2000 у ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" та здійснити виплату, з урахування виплачених сум.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю. Судовий збір згідно з частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача пропорційно з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки саме вони прийняли оскаржені рішення.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.07.2023 №203040009928 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.09.2023 №203040009928 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.; ЄДРПОУ 14099344) здійснити з 16.04.2021 перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 05.10.1978 по 01.09.1980 у Микитівському спецуправлінні виробничого об'єднання "Укрвогнетривруд" та з 06.02.1995 по 06.06.2000 у ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" та здійснити виплату, з урахування проведених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22; ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 90 коп.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 90 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович