20 червня 2024 року м. Ужгород№ 260/2216/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Рахівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рахівської міської ради, в якому просить: 1) стягнути з Рахівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.01.2024 року по 25.02.2024 року у розмірі 30175,80 грн; 2) стягнути з Рахівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку та видачі копії розпорядження про звільнення по день ухвалення судового рішення.
Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 №260/8515/12 позивача було поновлено на посаді головного спеціаліста відділу земельних відносин Рахівської міської ради, однак з 04 березня 2024 року знову звільнено. Окрім того, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України у день звільнення, тобто 04.03.2024 року, виплата всіх сум, що належать позивачу при звільненні здійснено не було, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати позивача не повідомлено. Окрім того, в порушення ст. 47 КЗпП України в день звільнення позивачу не було видано розпорядження №28-к від 04.03.2024 року про звільнення. Стверджує, що 13.03.2024 року з позивачем було частково проведено розрахунок у зв'язку із звільненням, а саме: проведено розрахунок за період з 31.08.2023 року по 12.01.2024 року (включно), а також виплачено заробітну плату за період з 01.03.2024 року по 04.03.2024 року. Однак відповідачем не проведено розрахунок за період з 13.01.2024 року по 25.02.2024 року (включно), що складає 30 робочих днів. Про причини не проведення такого розрахунку позивача не повідомлено.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Вказана ухвала суду була скерована до особистого електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» та отримана 10 квітня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною відповідальним працівником Закарпатського окружного адміністративного суду.
Однак відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про продовження процесуальних строків для його подання не клопотав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) проходив службу в Рахівській міській раді Закарпатської області на посаді головного спеціаліста відділу земельних відносин Рахівської міської ради.
30 серпня 2023 року розпорядженням №185-в ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з ліквідацією Відділу земельних відносин з посади головного спеціаліста Відділу земельних відносин 30 серпня 2023 року відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.
Не погодившись з правомірністю такого звільнення ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду. Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 №260/8515/23 позов ОСОБА_1 до Рахівської міської ради задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження в.п. міського голови, секретаря ради та виконкому ОСОБА_2 № 185-в від 30.08.2023 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу земельних відносин Рахівської міської ради із 31 серпня 2023 року. Стягнуто із Рахівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме із 31 серпня 2023 року по 12 січня 2024 року, із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів у розмірі 97568,42 грн.
При цьому обумовлено, що таке в частині поновлення на роботі та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 21625,99 підлягає негайному виконанню.
На виконання вказаного судового рішення розпорядженням Рахівського міського голови №23-к від 26.02.2024 ОСОБА_1 поновлено на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу земельних відносин Рахівської міської ради із 31 серпня 2023 року. Окрім того, начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності зобов'язано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В подальшому розпорядженням міського голови м. Рахів Закарпатської області №28-к від 04.03.2024 відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін з посади головного спеціаліста Відділу кадрової роботи Рахівської міської ради з 04 березня 2024 року. При цьому начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності зобов'язано провести з ОСОБА_1 у день звільнення повний розрахунок та виплатити грошову компенсацію за 11 днів невикористаних відпусток та 10 календарних днів за додаткову оплачувану соціальну відпустку за 2024 рік, як одному із батьків, які мають 2 або більше дітей віком до 15 років.
Разом з тим, як вбачається з наданих відповідачем відомостей розподілу виплат та довідки про доходи №06-27/895 від 15.04.2024 11 березня 2024 року ОСОБА_1 нараховано заробітної плати за відпрацьований з дня поновлення на роботі період, включаючи грошову компенсацію за невикористану відпустку, у розмірі 15932,51 грн (з врахування податків та зборів) та фактично виплачено 12825,68 грн.
Разом з тим, такі кошти були зараховані на картковий рахунок позивача 13 березня 2024 року, що підтверджується відомостями виписки по картці АТКБ «Приватбанк» (арк. спр. 36).
Більше того, з наданих відповідачем на вимогу суду розрахунків проведених позивачу виплат вбачається, що заробітна плата з моменту поновлення ОСОБА_1 на посаді за рішенням суду була виплачена тільки за 2 робочі дні.
Окрім того, позивач стверджує, що розпорядження про звільнення йому видано не було.
Вважаючи, що Рахівська міська рада на виконання рішення суду протиправно поновила його на роботі із затримкою, що позбавила його гарантованого трудовим законодавством права на оплату праці, та з метою отримання компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Частинами 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 №260/8515/23 ОСОБА_1 , серед іншого, поновлено на займаній на час звільнення посаді. При цьому обумовлено, що таке в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов'язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Отже, обов'язковість рішень суду являється однією з основних засад судочинства.
Нормами п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Вказане кореспондується також з положеннями ст. 235 КЗпП України, відповідно до яких рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 34 постанови від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 №260/8515/23 в частині поновлення позивача на роботі було виконано тільки 26 лютого 2024 року.
Нормами ст. 236 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у разі затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника у вигляді оплати вимушеного прогулу. Так, зокрема, зазначеною нормою встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
За змістом норми ст. 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
У своїй постанові №640/7825/19 від 30 червня 2021 року Верховний Суд дійшов висновку, що самостійне визначення позивачем кінцевої дати обрахунку часу затримки виконання рішення суду є правом позивача та не вимагає очікування настання виконання судового рішення, адже, у протилежному випадку, нівелювалась би сама суть даної компенсації. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду висловила правову позицію, відповідно до якої невиконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на роботі зумовлює право останнього на отримання середнього заробітку за час затримки виконання в силу приписів статті 236 КЗпП України.
Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду за період з 13 січня 2024 року по 25 лютого 2024 року.
Відповідно до ч. 3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.
Абз. 3 п. 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
П. 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За правилами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №260/8515/23 встановлено, що відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 02 листопада 2023 року № 02-36/1647, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1005,86 грн.
Вказане також узгоджується з відомостями довідки Рахівської міської ради від 02.11.2023 №02-36/1647, копія якої наявна в матеріалах справи.
Відтак, загальна сума заробітної плати за час невиконання рішення суду за період з 13.01.2024 по 25.02.2024, що підлягає виплаті на користь позивача, становить 30175,80 грн. (1005,86 грн. х 30 робочих днів).
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів (податків з доходів фізичних осіб) є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
При цьому, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде саме стягнути з відповідача розраховану судом суму середнього заробітку.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволення частково.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та за весь період затримки видачі копії розпорядження про звільнення суд зазначає наступне.
Згідно ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Нормами ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідальність роботодавця за час затримки розрахунку при звільненій працівника визначена, зокрема нормами ст. 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Так, вказаною статтею (у редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що в день звільнення ОСОБА_1 з роботи - 04 березня 2024 року повного розрахунку з ним проведено не було. Вказана обставина відповідачем не заперечується. Як вбачається з наданої позивачем банківської виписки АТКБ «Приватбанк» від 12.06.2024 заробітна плата була частково зарахована на його картковий рахунок тільки 13 березня 2024 року.
При цьому, як вбачається з наданих відповідачем відомостей, в березні 2024 року позивачу було виплачено заробітну плату тільки за 2 дні. Жодних відомостей про виплату заробітної плати за період з моменту поновлення на роботі за рішенням суду (окрім вищезазначених 2 днів) Рахівська міська рада суду не надала.
Позивач також стверджує, що при звільнення копія розпорядження про звільнення йому видана не була. Відповідач жодних доводів чи пояснень з цього приводу, всупереч своєму процесуальному обов'язку, суду не надав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позову суд вважає за можливе застосувати процесуальні наслідки, передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України.
Нормами ч. 6 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
З врахуванням наведеного суд вважає доведеною обставину невидання ОСОБА_1 у день звільнення копії розпорядження про звільнення, а тому вважає за можливе застосувати до Рахівської міської ради відповідальність, передбачену ч. 6 ст. 235 КЗпП України.
Останнім робочим днем позивача є 04.03.2024 року. У цей день відповідач зобов'язаний був видати ОСОБА_1 розпорядження про звільнення та провести всі виплати. Проте вказаного обов'язку не виконав.
Тому суд вважає, що позивач має право на отримання передбаченої ст. 117 та ч. 6 ст. 235 КЗпП України компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні та не видачі розпорядження про звільнення. Розмір такої компенсації розраховується у встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 порядку.
Так, середній заробіток за невидачу ОСОБА_1 розпорядження про звільнення та не проведення повного розрахунку при звільненні підлягає виплаті за період з 05.03.2024 року по 20.06.2024 року (день ухвалення даного рішення за відсутності доказів видачі такого розпорядження та проведення повного розрахунку позивачу), що становить 108 календарних днів, складає 108632,88 грн. (1005,86 грн*108).
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів (податків з доходів фізичних осіб) є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підставі для задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Рахівської міської ради (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 34, м. Рахів, Рахівський район, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ - 04053878) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Рахівської міської ради (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 34, м. Рахів, Рахівський район, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ - 04053878) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.01.2024 року по 25.02.2024 року у розмірі 30175,80 грн (Тридцять тисяч сто сімдесят п'ять гривень 80 коп.).
3. Стягнути з Рахівської міської ради (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 34, м. Рахів, Рахівський район, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ - 04053878) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та за затримку видачі копії розпорядження про звільнення за період з 05.03.2024 по 20.06.2024 у розмірі 108632,88 грн (Сто вісім тисяч шістсот тридцять дві гривні 88 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін