про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
20 червня 2024 рокум. Ужгород№ 260/3934/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі судді Гебеш С.А., розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
Визнати протиправною бездіяльність військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій пов'язаний з визнанням придатності ОСОБА_1 до військової служби.
Скасувати протокол від 07.05.2024 року військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , в частині, що стосується визначення придатності ОСОБА_1 за станом здоров'я до військової служби.
Скасувати Довідку Військово-лікарської комісії від 07.05.2024 р., яка видана ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами медичного огляду, який був здійснений щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в частині, що стосується визначення придатності ОСОБА_1 за станом здоров'я до військової служби.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Скасувати мобілізаційне розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.05.2024 р., відповідно до якого проведено призов ОСОБА_1 під час дії мобілізації, як придатного до військової служби.
Скасувати Наказ командира військової часини НОМЕР_1 № 129 від 08.05.2024 р., в частині, що стосується призначення та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_1 .
19.06.2024 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу №129 від 08.05.2024 року виданого командиром військової частини НОМЕР_1 , а саме в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 видавати накази про переміщення, направлення чи відрядження ОСОБА_1 з постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 до набрання чинності рішення суду.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач зазначає, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи під час мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 ст. 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вважає за необхідне повідомлення учасників справи, та виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення її до розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Отже, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та аналізу положень чинного законодавства України, суд зазначає наступне.
Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, які суд враховує в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фактично, зміст заяви про забезпечення позову свідчить про наведення у ній доводів в обґрунтування заявлених у позові вимог.
Застосування ж судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах заяви про ймовірність порушення у майбутньому прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями.
До заяви про забезпечення позову заявником додано документи, які є недостатніми для того, аби обґрунтовано підтвердити наявність правових підстав для забезпечення позову.
Відсутність у наявних матеріалах справи усіх оскаржуваних рішень унеможливлює суд здійснити оцінку доводам заявника і про їх очевидну незаконність.
Поряд з цим суд зауважує, що твердження у поданій заяві про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень як підстава для зупинення їх дії (пункт 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України) наразі є передчасними і тому, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень відповідачів буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суб'єктивне переконання заявника не може свідчити про явну протиправність оскаржуваних рішень.
Також, в контексті доводів поданої заяви про необхідність вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом зупинення дії наказу №129 від 08.05.2024 року виданого командиром військової частини НОМЕР_1 , а саме в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , то суд зазначає, що вказане рішення відповідача, враховуючи викладені у позові обставини, фактично реалізовані, адже позивач у зв'язку з прийняття такого рішення був призваний на військову службу за мобілізацією та проходить її у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відтак, саме по собі зупинення дії вказаного наказу до вирішення цього спору по суті не призведе до відновлення порушених, як стверджує позивач, його прав, свобод та інтересів.
Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення поданого позову є не ефективним, що виключає можливість задоволення поданої заяви.
Щодо вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 видавати накази про переміщення, направлення чи відрядження ОСОБА_1 з постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 до набрання чинності рішення суду, то такі не можуть бути задоволенні в силу пункту 10 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
До того ж, у поданій заяві не наведено конкретних визначених дій, які вчиняються (можуть вчинятися) посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 по відношенню до заявника при проходженні ним військової служби.
Водночас суд зазначає, що такі дії можуть вчинятися, фактично, на підставі наказів або розпоряджень командира (начальника) Військової частини НОМЕР_1 , відданих військовослужбовцю ОСОБА_1 (або іншим військовослужбовцям, однак які стосуються проходження військової служби) в умовах воєнного стану, який наразі триває в Україні, а зупинення судом дії таких наказів або розпоряджень прямо заборонено законом (пункт 10 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення, оскільки станом на день розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб який просить заявник жодним чином не підтверджено належними та допустимими доказами.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя С.А. Гебеш