про відмову в ухваленні додаткового судового рішення
14 червня 2024 року м. Ужгород № 260/553/24
14:13 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Гриб А.В.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області - представник адвокат Гончаров Валентин Вікторович,
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерон і партнери" - представник не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Фединця, буд. 14, код ЄДРПОУ 37784267), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерон і партнери» ( 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21 оф. 501, код ЄДРПОУ 36351411) про признання протиправним та скасування рішення, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 14 червня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі складено 19 червня 2024 року.
06 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, якою просить визнати протиправним та скасувати Рішення від 18.01.2024 року Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 ).
05 червня 2024 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у задоволенні позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено повністю.
06 червня 2024 року до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та надано доказами, які підтверджують витрати на правову допомогу (згідно Акту) під час розгляду даної справи у загальному розмірі 84 000 гривень.
10 червня 2024 року ухвалою суду призначено судове засідання для розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на 14 червня 2024 року об 11:00 годині.
13 червня 2024 року представником відповідача подано до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначають, що за приписами частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Позивач вказує, що до закінчення судових дебатів у даній справі №260/553/24, які відбулися 04 червня 2024 року, що стверджується протоколом судового засідання від цього числа, зробив заяву про подання доказів понесених ним судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Однак, на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, позивач до своєї заяви від 06.06.2024 про ухвалення додаткового рішення про стягнення таких витрат надав документи, всі з яких вже існували до судових дебатів, тобто до 04 червня 2024 року.
14 червня 2024 року позивачем подано до суду пояснення на заперечення, в яких зазначає, що поважною причиною не подання доказів понесених судових витрат до закінчення судових дебатів це відсутність акта наданих послуг з адвокатом, який перебував в процесі підписання з адвокатом та був переданий позивачу тільки 05.06.2024 року на підставі акта приймання-передачі документів від 05.06.2024 року (додається до пояснень). Відразу після отримання всіх документів до суду була подана заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 260/553/24.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про надіслання судової повістки до електронного кабінету.
Згідно з частиною 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Позивач у судовому засіданні заяву підтримав та просив ухвалити додаткове судове рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у загальному розмірі 84 000 гривень.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, судом встановлено наступне.
За приписами частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При ухваленні судового рішення від 05 червня 2024 року судом вирішено питання щодо стягнення з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн, оскільки такі витрати були документально підтверджені позивачем та додані до позову.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Разом з тим, за приписами частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі.
Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.
Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 26 липня 2023 року, справа № 160/16902/20, адміністративне провадження № К/9901/24445/21).
Суд зазначає, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження не були подані в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.
Положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи), можуть бути надані суду для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат (протягом п'яти днів після ухвалення рішення по суті), а саме докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення рішення.
Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду лише після того, як суд ухвалив рішення по справі.
Судом встановлено, що по тексту позовної заяви було зазначено про те, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом даної позовної заяви у суді, становить 40 000 грн. Докази понесених позивачем судових витрат будуть подані в порядку та строки, що передбачені статтею 139 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року (справа №160/16902/20, адміністративне провадження № К/9901/24445/21) вказав, що зазначення ж у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
Як зазначалося вище, суд може розглянути питання щодо розподілу судових витрат і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення розгляду справи.
У даній справі, позивач у позовній заяві зазначено, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат, становить 40 000 грн.
Разом з тим, до заяви від 06 червня 2024 року подано докази про надану правничу допомогу на суму 84 000 грн, що не узгоджується з вказаною сумою у позовній заяві.
Позовна заява не містила відповідного обґрунтування неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин, а зазначення у позовній заяві очікуваного розміру судових витрат на правову допомогу, не є належним клопотанням (заявою) в розумінні норм КАС України.
Судом встановлено, що до заяви від 06 червня 2024 року долучено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 2/2023 від 08 лютого 2023 року укладений між Адвокатським об'єднанням «Український правовий альянс» та ОСОБА_1 , акт надання послуг № 14 від 31 травня 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 08 лютого 2023 року № 2/2023, додаткову угоду № 5 від 30 грудня 2023 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 08 лютого 2023 року № 2/2023, заяву від 14 березня 2024 року ОСОБА_1 про проведення почеркознавчої експертизи, рахунок за послуги від 14 березня 2024 року № 1/25/24-14032024 та платіжні інструкції № 37 від 17 березня 2024 року, № 38 від 19 березня 2024 року.
Отже, відповідні докази на підтвердження витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом справи, могли бути надані до ухвалення рішення по суті.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат відсутні, а відтак заява представника позивача не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 4, 5 статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 139, 143, 241, 243, 248, 252, 256 КАС України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №260/553/24 про стягнення на користь ОСОБА_1 із Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області судових витрат у розмірі 84 000 грн - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В.Скраль