про залишення позовної заяви без руху
19 червня 2024 року м. Житомир справа №240/11294/24
категорія 106020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Богунського районного суду міста Житомира, про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
13.06.2024 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулась з адміністративним позовом ОСОБА_1 , в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Богунського районного суду міста Житомира суду від 23.01.2024 №11-АК у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби начальнику загального відділу (канцелярії) ОСОБА_1 на 2024 рік, а саме: у період з 01.01.2024 на рівні 20% місячного посадового окладу;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату начальнику загального відділу (канцелярії) Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 01.01.2024 відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», а саме: на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної норми позивач разом із позовом подала клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Тобто, законодавцем було закріплено певну перевагу у захисті прав працівників та передбачено, що відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Крім того, пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 карантин встановлений з 19.12.2020 до 31.12.2022.
Також, позивач посилається на запровадження воєнного стану на території України, як на причину пропуску строку звернення до суду з позовом.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Перевіривши дотримання позивачем процесуальних строків на звернення з даним позовом до суду, суд встановив наступне.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній, з 19.07.2022), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
ОСОБА_1 була ознайомлена з оскаржуваним наказом 23.01.2024, отже про порушення свого права щодо розміру надбавки за вислугу років державної служби позивач дізналась під час ознайомлення з оскаржуваним наказом, а саме: 23.01.2024, з даним позовом позивач звернулась до суду 13.06.2024, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на позовній заяві, тому суд дійшов висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом.
Щодо доводів позивача щодо запровадження карантину на території України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
При цьому пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Так, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У силу імперативних положень пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України відповідний строк не сплив, а був продовжений до завершення карантину, тобто до 30.06.2023.
Оскільки до даних правовідносин застосовується тримісячний строк, то останній день на звернення до суду з цим позовом є - 23.04.2024.
Позивач почав вчиняти дії на поновлення свого порушеного права у червні 2024 року, коли строк на звернення до суду вже сплинув.
Стосовно введення на території України воєнного стану суд зазначає наступне.
Запровадження воєнного стану є безумовною підставою, яка відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Крім того, воєнний стан введено 24.02.2022, а оскаржуваний наказ виданий майже через два роки після введення воєнного стану. Проте позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод, пов'язаних із введенням військового стану, для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Суд, дослідивши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду від 13.06.2024 вх. №33706/24, зазначає, що позивачем у заяві не зазначено будь-яких причин пропуску строку звернення до суду, не зазначено обставини, які перешкоджали позивачу звернутись із даним позовом до суду в тримісячний строк після винесення оскаржуваного наказу, а тому у відповідності до вимог частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України пропонує позивачу вказати інші підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з 23.01.2024 до 23.04.2024.
Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.
На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду від 13.06.2024 вх. №33706/24.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Д.М. Гурін