19 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/5006/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова щодо встановлення в період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року відсоткового розміру доплати за вчене звання доцент 5% від посадового окладу;
- зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова перерахувати та доплатити за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно доплату за вчене звання, визначивши її відсотковий розмір 25% від посадового окладу;
- зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова перерахувати та доплатити за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати за вчене звання доцент 25% від посадового окладу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.12.2003 року Позивачу присвоєно вчене звання доцент. Позивач вважає, що з 24.12.2003 року відповідно до вимог Закону України "Про вищу освіту" набув право на доплату за вчене звання доцент 25% від посадового окладу. Проте Відповідач, на думку Позивача, з 01.03.2018 року безпідставно встановив таку надбавку лишу в розмірі 5% від посадового окладу. Такі протиправні дії Відповідача призвели до виплати Позивачу з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток, грошової допомоги при звільненні, без врахування права Позивача на визначення місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати за вчене звання доцент 25% від посадового окладу, що стало підставою звернення з вказаним позовом до суду.
Ухвалою від 29.03.2024 року після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечується проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що спірна надбавка Позивачу за вчене звання доцент в розмірі 5% від посадового окладу за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року була встановлена у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
Як зазначено у відзиві, така надбавка визначена у відповідності до спеціального законодавства, що регулює грошове забезпечення військовослужбовців.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова і наказом від 05.10.2018 року №278 звільнений з військової служби у запас.
У лютому 2024 року представник Позивача звернувся до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію чи включено до складу грошового забезпечення, з якого Позивачу нараховано зазначені в позові грошові допомоги та компенсації, надбавка за вчене звання доцент в розмірі 25% від посадового окладу і здійснити відповідні перерахунки його грошового забезпечення за спірний період.
Листом від 27.02.2024 року Відповідач надав запитувану інформацію, але відповідний перерахунок не провів.
Позивач, вважаючи протиправними такі дії Відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суть спірних відносин між сторонами зведена до наявності чи відсутності підстав :
- для встановлення в період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року відсоткового розміру доплати за вчене звання доцент в розмірі 25% від посадового окладу;
- для здійснення перерахунку та доплатити за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати за вчене звання доцент 25% від посадового окладу.
Судом встановлено та не заперечується сторонами наявність у Позивача з 24.12.2003 року вченого звання доцент та нарахування і виплату з січня 2002 року доплати як доценту та за науковий ступінь кандидата наук.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з липня 2014 року по лютий 2018 року включно Відповідачем Позивачу була встановлена та виплачувалася доплата за вчене звання доцент в розмірі 25% від посадового окладу, а з березня по жовтень 2018 року така доплата виплачувалася в розмірі 5% від посадового окладу.
Позивач вважає, що спірна доплата за звання доцента за вказаний період (з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року) підлягала нарахуванню та виплаті в розмірі, передбаченому ст.59 Закону України "Про вищу освіту", тобто в розмірі 25% від посадового окладу.
Суд погоджується із доводами представника Відповідача, що відповідно до пунктів 2-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Судом встановлено, що у відповідності до вказаних положень Закону № 2011-XII КМ України прийнято постанову від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - постанова №704).
Як зазначено в п.2 постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Як зазначено в підпункті 3 пункту 6 постанови №704, доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які обіймають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю, і мають вчене звання доцента, старшого наукового співробітника або старшого дослідника, в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
Аналогічна правова нормам міститься в пункті 1 розділу XV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (надалі - Наказ №260).
Одночасно суд враховує, що у відповідності до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про вищу освіту" вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Тобто, законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть установлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, у тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України "Про вищу освіту".
Указаними нормами чітко передбачено установлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання незалежно від того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи звичайним закладом вищої освіти.
Отже, по відношенню до науково-педагогічних працівників [військовослужбовців], які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон України "Про вищу освіту" є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.
Таким чином, правила визначення доплати за науковий ступінь та вчене звання, установлені підпунктами 2, 3 пункту 6 Постанови №704, поширюються на усіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, у той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах, така доплата має установлюватися з урахуванням гарантій, передбачених статтею 59 Закону України "Про вищу освіту".
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у межах розгляду справи №380/24050/21 в постанові від 21.06.2023 року, в постанові від 21.12.2023 року у справі №380/16427/21, який у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом при вирішенні даного спору.
Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача в цій частині відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Порушене право Позивача в цій частині позову підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова перерахувати та доплатити за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно доплату за вчене звання доцент, визначивши її відсотковий розмір 25% від посадового окладу.
Одночасно Позивачем заявлені позовні вимоги про необхідність зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та доплатити за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати за вчене звання доцент 25% від посадового окладу.
Суд враховує, що особливості виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби врегульовані приписами розділу XXXI Наказу №260.
Відповідно до п.5 розділу XXXI Наказу №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів (п.6 розділу XXXI Наказу №260).
Разом з тим, Позивачем не зазначено жодних доказів щодо виплати йому при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток.
Більш того, у витягу із наказу Відповідача від 05.10.2018 року №278 в частині щодо звільнення Позивача зі служби, копія кого долучена до позову та досліджена судом, також відсутня інформація про виплату Позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток.
Суд враховує, що особливості виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби врегульовані приписами розділу XXXII Наказу №260.
Відповідно до п.1 розділу XXXII Наказу №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою (п.5 розділу XXXII Наказу №260).
Суд враховує, що відповідно до абзацу третього пункту 7 розділу XXIV Наказу №260 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Аналогічно відповідно до вимог пункту 6 розділу XXIII Наказу №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як зазначено у витягу із наказу Відповідача від 05.10.2018 року №278 в частині щодо звільнення Позивача зі служби, копія кого долучена до позову та досліджена судом, в 2018 році Позивачу нараховувалися та виплачувалися грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань і підтверджено права Позивача на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відповідно до вимог Постанови №704 та Наказу №260 розміри матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби розраховуються із врахуванням, окрім іншого, щомісячної надбавки за вчене звання доцент в розмірі 25% від посадового окладу.
Таким чином, позовні вимоги Позивача в цій частині позову є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Порушене право Позивача в цій частині позову підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова перерахувати та доплатити за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати за вчене звання доцент 25% від посадового окладу.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНКПП НОМЕР_1 ) до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова (пр.Миру,22 м.Житомир, 10004, ЄДРПОУ 08183359) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова щодо встановлення в період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року відсоткового розміру доплати за вчене звання доцент 5% від посадового окладу.
Зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова перерахувати та доплатити за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно доплату за вчене звання, визначивши її відсотковий розмір 25% від посадового окладу.
Зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова перерахувати та доплатити за період з 01.03.2018 року по 05.10.2018 року включно грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати за вчене звання доцент 25% від посадового окладу.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк