Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 червня 2024 року Справа№200/2810/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
08 травня 2024 року з використанням підсистеми «Електронний суд» позивач, ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив
- визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01 січня 2024 року,
- визнання протиправними дій відповідача щодо застосування до позивача з 08 листопада 2023 року обмеження розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», розміром 1500 грн.,
- зобов'язання відповідача відновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2024 року на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб,
- зобов'язати відповідача провести з 08 листопада 2023 року перерахунок та виплату пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії максимальним (граничним) розміром 1500 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугою років, яка призначена на підставі Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач звернувся до відповідача з метою встановлення законних вимог про виплату пенсії та розрахунку заборгованості по пенсійним виплатам, на що листом йому повідомили, що на йому припинено виплату пенсії з 01.01.2024 року на підставі інформації від Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, яка надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Позивач вважає, такі дії відповідача протиправними, оскільки вони не ґрунтовані чинному законодавстві.
Також, позивачем зазначено, що застосування з 01.03.2023 року обмеження розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», розміром 1500 гривень. Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні становить 1.197, а сума 1500 грн, обмежує індексацію. Саме коефіцієнт збільшення 1,197 визначає розмір індексації. Обмеження індексації сумою 1500 грн. жодним законом не встановлене та не засноване на діючому законодавстві, що є неправомірним.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало, просило відмовити в їх задоволенні з таких підстав.
Відповідачем зазначено, що на підставі відомостей, що містяться в Єдиній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, а саме: «За даними ЄІБВПО: довідка не діюча» (форма рішення територіального органу Пенсійного фонду про припинення пенсії чинним законодавством не затверджена), виплата пенсії позивачу проведена по 31 грудня 2023 року. Позивачем фізичної ідентифікації передбаченої законодавством не пройдено.
Відповідно до пп. 1 п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, заява на поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. До заяви на поновлення виплати пенсії додаються оригінали документів, що посвідчують особу.
Отже, відновлення соціальних виплат (в тому числі пенсій) здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 за рішенням Комісії з дня припинення виплати.
Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту населення найбільш вразливих верств населення у 2023 році» встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень та є чинним для виконання.
13 травня 2024 року позовна заява була залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення її недоліків.
20 травня 2024 року позовна заява в частині вимог про визнання протиправними дій щодо застосування з 01 березня по 07 листопада 2023 року обмеження розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», розміром 1500 грн., та зобов'язання провести з 01 березня по 07 листопада 2023 року перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії максимальним (граничним) розміром 1500 грн., повернута без розгляду.
20 травня 2024 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
20 травня 2024 року у відповідача витребувані докази.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив таке.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 23 грудня 2008 року.
09 січня 2024 року адвокат Бірюков А.А., представник позивача ОСОБА_1 , подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву щодо виконання рішення суду та виплати заборгованості по пенсійним виплатам.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом №б/н повідомило, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2019 по справі №200/10256/19-а зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити заборгованість по пенсійним виплатам з 01 лютого 2017 року до 31 грудня 2018 та з 01 лютого 2019 року без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб. На виконання рішення поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 , заборгованість по перерахунку пенсії облікована у відповідача та включена в перелік отримувачів станом на 01 січня 2022 року, заборгованість становить 77982,98 гривень.
04 березня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області через веб-портал електронних послуг із заявою щодо підвищення основного розміру пенсії та припинення її виплати.
09 березня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області через веб-портал електронних послуг, щодо поновлення виплати пенсії.
28 березня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області листом №70104-4887/П-02/8-0500/24 повідомило позивача про те, що з 01.03.2023 підвищено його основний розмір пенсії на 19,7%, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» розмір збільшення перерахованої пенсії не може перевищувати 1500,00 гривень, розмір індексації обчислено відповідно до чинного законодавства. Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, проте з 01.01.2024 року виплату пенсії припинено на підставі інформації від Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, довідка внутрішньо переміщеної особи вважається не дійсною, для поновлення пенсійних виплат позивачу необхідно особисто звернутись до органів Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання.
05 квітня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом №7927-5675/П-02/8-0500/24, повідомило позивача що, він має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджена довідкою від 01.10.2014 №509, проте з 01.01.2024 виплату пенсії позивача припинено на підставі інформації від Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації. Довідка вважається не дійсною. Для поновлення пенсійних виплат позивачу необхідно звернутись особисто до органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання.
Згідно з витягом про перерахунок пенсії по пенсійній справі №0501018093 пенсія за вислугу років ОСОБА_1 перерахована з 01 березня 2023 року, із сум грошового забезпечення:
- посадовий оклад 5920,00
- оклад за військове звання 1410,00
- процентна надбавка за вислугу років 45% 3298,50
- середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, у т.ч. 9868,53
- робота з таємн. Виробами, носіями, док 15%15%
- секретність - 15%15%
- надбавка за специфічні умови проходження служби 10%
- премія 35%
Всього 20497,03
в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 20497,03
основний розмір пенсії: 59% грошового забезпечення (вислуга років 23) у розмірі: 12093,25. З урахуванням індексації 15286,31
індексація базового ОСНП 2022 (12093,25*0,140): 1693,06
індексація базового ОСНП 2023 (13786,31*0,197): 1500,00
Вид підвищення або надбавки до пенсії:
Щомісячна доплата до 100 грн.
50024 Доплата до 100 грн. індексації 01.03.2023
Підсумок пенсії (з надбавками): 15286,31 з урахуванням попередньої суми пенсії 2332,42 та підвищення 12953,89 (100% від 12953,89): 15286,31
Підстава перерахунку: Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» (з 01.12.2022)
Розпорядження про перерахунок відправлено 01.03.2023 року
З 01.03.2023 - 15286,31 грн.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1-1 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що відмова у нарахуванні та виплаті, припинення виплати пенсії можливі лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення, а у випадку прийняття рішення про припинення виплати пенсії - лише з підстав, визначених статтею 49 Закону №1058-IV.
Припинення нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугою років були здійснені відповідачем без прийняття, всупереч вимогам статті 49 Закону №1058-IV, відповідного окремого рішення з цього питання, будь-яких доказів прийняття рішення про припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу, відповідачем суду не надано.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно зі статтею 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. При цьому за статтею 3 даного Закону громадянин України, за наявності обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.
Частиною 1 статті 4 Закону №1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Суд зауважує, що стаття 12 Закону №1706-VII, яка містить підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, передбачає прийняття відповідного рішення про скасування дії такої довідки. Це рішення приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
На підставі даного рішення про скасування дії довідки структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад невідкладно вносить відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.10.2014 №509, прийнятого у порядку статті 12 Закону №1706-VII, відповідачем суду не надано, а посилання в листі №7004-4887/П-02/8-0500/24 від 28.03.2024 на інформацію від Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації не є законної підставою.
За цих обставин відсутні обґрунтовані підстави вважати довідку позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.10.2014 № 509 скасованою.
Суд зазначає, що в Законах №1058-IV, №1706-VII, №2262-XII не передбачено такої підстави для припинення соціальних виплат (у тому числі пенсії) особі, як закінчення терміну дії довідки особи про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.
Прийняті Кабінетом Міністрів України постанови №365 від 08.06.2016 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування) та №1165 від 10.11.2021 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» є підзаконними нормативно-правовими актами та не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, внаслідок чого у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законами №1058-IV та №2262-XII, не можуть застосовуватись.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зокрема, у рішеннях у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) та у справі «Хонякіна проти Грузії» (заява № 17767/08) ЄСПЛ зазначив про те, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що припинення нарахування та виплати позивачу раніше призначеної пенсії за вислугу років було здійснено за відсутності підстав, передбачених Законами №1058-IV та №2262-XII, а отже, є протиправним.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії з 01 січня 2024 року та зобов'язання відповідача відновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2024 року на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про обмеження розміру збільшення перерахованої пенсії, суд зазначає таке.
Позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII з 23 грудня 2008 року.
Стаття 51 Закону №2262-XII визначає, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону №1058-IV.
Порядок проведення індексацій пенсій врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі - постанова №168).
Пунктами 1 та 2 постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., №19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Установлено, що з 1 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 постанови №168, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 10 постанови №168 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Таким чином, позивач має право на підвищення на коефіцієнт збільшення та нарахування індексації до розміру його пенсії з 01.03.2023.
Стосовно наявності у пункті 2 постанови №168 посилання на те, "… що з 1 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, яке передбачене частиною 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнано неконституційними положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, згідно з яким максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних відносинах пункт 2 постанови №168 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому підлягають застосуванню відповідачем і судом.
Таким чином, оскільки визнано неконституційними положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, то дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, у зв'язку із застосуванням постанови №168 є протиправними.
Отже, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 пенсійним органом протиправно запроваджені об обмеження, передбачені постановою №168.
Суд нагадує, що до розгляду прийнятий позов в межах шестимісячного строку звернення до суду, тому обґрунтованими є позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо застосування до з 08 листопада 2023 року обмеження розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», розміром 1500 грн. та зобов'язати провести з 08 листопада 2023 року перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії максимальним (граничним) розміром 1500 грн.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Судовий збір в сумі 1937,92 гривень, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 КАС України).
Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010, e-mail: gu@dn.pfu.gov.ua) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування до ОСОБА_1 з 08 листопада 2023 року обмеження розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», розміром 1500 (тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 08 листопада 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії максимальним (граничним) розміром 1500 (тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1937 (тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.
Повний текст рішення складений 20 червня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко