Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 червня 2024 року Справа№200/3486/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 28.08.1986 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 05.04.1994, з 06.09.1994 по 20.12.1994 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 25.01.2024 № 053130005791;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 19.01.2024 та зарахувати при розрахунку до страхового стажу періоди роботи з 28.08.1986 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 05.04.1994, з 06.09.1994 по 20.12.1994 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .
В обґрунтування позову вказано, що спірним рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідної кількості стажу.
Вважаючи такі висновки органу пенсійного фонду протиправними, позивач звернулась до суд за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідача, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області надано відзив на позовну заяву, де зазначено наступне.
Позивач 19.01.2024 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідної кількості страхового стажу.
За результатом розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано в повному обсязі періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 :
- з 28.08.1986 по 31.12.1991, оскільки звільнення завірено нечитабельною печаткою;
- періоди роботи в Республіці Туркменістан з 01.01.1992 по 05.04.1994, з 06.09.1994 по 20.12.1994, оскільки зарахування таких періодів роботи здійснювалось за нормами Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. На час звернення позивача за пенсією Угода втратила чинність. У зв'язку з цим до страхового стажу зараховуються періоди роботи в Республіці Туркменістан, які мали місце до 31.12.1991.
Відповідачем наголошено, що записи в трудовій книжці позивача виконані без дотримання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників підстав для зарахування періоду роботи з 28.08.1986 по 31.12.1991, 06.09.1994 по 20.12.1994 зазначеного у трудовій книжці немає.
Щодо зарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 05.04.1994 та з 06.09.1994 по 20.12.1994 зазначено наступне.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Таким чином, норми Угоди в галузі пенсійного забезпечення в Україні не діють. У зв'язку з цим, до страхового стажу позивача на загальних підставах зараховано період роботи в Туркменістані до 31.12.1991.
З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
19.01.2024 позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності та за результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області винесено Рішення про відмову у призначені пенсії від 25.01.2024 № 053130005791.
Оскаржуване рішення мотивоване відсутністю необхідної кількості страхового стажу.
Зокрема зазначено, що за результатом розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано в повному обсязі періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 :
- з 28.08.1986 по 31.12.1991, оскільки звільнення завірено нечитабельною печаткою;
- періоди роботи в Республіці Туркменістан з 01.01.1992 по 05.04.1994, з 06.09.1994 по 20.12.1994, оскільки зарахування таких періодів роботи здійснювалось за нормами Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. На час звернення позивача за пенсією Угода втратила чинність. У зв'язку з цим до страхового стажу зараховуються періоди роботи в Республіці Туркменістан, які мали місце до 31.12.1991.
Наявна у матеріалах трудова книжка позивачки серія НОМЕР_1 містить, зокрема, такі записи щодо спірних періодів у розділі «відомості про роботу»:
№6 - 28.08.1986 військова частина НОМЕР_4 прийнята в аеродромну експлуатаційну службу начальником складу. Наказ №178 від 28.08.1986;
№7 - 20.02.1987 переведена техніком в аеродромну експлуатаційну роту. Наказ №38 від 20.02.1987;
№8 - 06.04.1987 переведена техніком аеродромно експлуатаційної служби. Наказ №71 від 06.04.1987;
№9 - 17.06.1987 переведена техніком в аеродромну експлуатаційну роту. Наказ №126 від 20.02.1987;
№10 - 05.09.1994 звільнена в порядку переведення за ст. 31 п. 5 КЗпП Туркменістану до частини 36461. Наказ №142 від 05.09.1994;
№11 - 06.09.1994 прийнята до військової частини НОМЕР_5 в порядку переведення за згодою з військовою частиною НОМЕР_6 на посаду діловода стройової частини. Наказ №119 від 06.09.1994;
№12 - 20.12.1994 звільнена у зв'язку із призивом на військову службу. Наказ №174 від 20.12.1994.
За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст. 46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004 деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст.2 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
За змістом ст.27 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, з 01.01.2004 обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною ч.2 ст.24 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 3 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Правила ведення трудових книжок найманих працівників деталізовані нормами постанови КМУ від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637; далі за текстом - Порядок №637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №5; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110; далі за текстом - Інструкція №110).
Так, за приписами пункту 1.1 Інструкції №110 трудова книжка основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналогічна норма міститься у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників».
Пунктом 1.2 Інструкції №110 про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
При цьому, як вже зазначалося судом, основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка.
З аналізу наведених норм права слідує, що лише відсутність трудової книжки, відсутність записів у трудовій книжці, явна та очевидна неповнота або суперечливість наявних записів у трудовій книжці зумовлюють виникнення необхідності у встановленні трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами чи на підставі показань свідків.
При цьому, записи у трудовій книжці мають пріоритет перед відомостями інших документів про періоди та предмет роботи, а тому необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу виникає лише у випадку відсутності записів достатнього змісту у самій трудовій книжці.
Суд вважає, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено, насамперед, на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
У даному конкретному випадку відмова відповідача у призначенні пенсії за віком заявнику обґрунтована відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу суб'єктом владних повноважень - ГУ ПФУ у Волинській області не враховано трудову діяльність позивача за відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 (в межах спірних правовідносин):
з 28.08.1986 по 31.12.1991 оскільки звільнення завірено нечитабельною печаткою;
з 01.01.1992 по 05.04.1994, з 06.09.1994 по 20.12.1994 (періоди роботи в Республіці Туркменістан), оскільки на переконання відповідача зарахування таких періодів роботи здійснювалось за нормами Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, а на час звернення позивача за пенсією Угода втратила чинність. У зв'язку з цим до страхового стажу, на переконання відповідача, зараховуються періоди роботи в Республіці Туркменістан, які мали місце до 31.12.1991.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією та Туркменістаном дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13 березня 1992 року.
Водночас, за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року.
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли положенням Закону України від 01.12.2022р. №2783-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 самі по собі не можуть слугувати достатньою підставою для автоматичної втрати громадянами права на включення до страхового стажу періоду трудової діяльності на території республік Держави - Союз Радянських Соціалістичних Республік до 24.08.1991 або легально набутого трудового стажу на території держав, утворених після розпаду Держави - Союз Радянських Соціалістичних Республік до реалізації положень згаданих вище актів права України.
Стосовно відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача 28.08.1986 по 31.12.1991, оскільки звільнення завірено нечитабельною печаткою та відмови у зарахуванні, суд зазначає, що у трудовій книжці позивача щодо даного періоду міститься інформація про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містяться посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваного періоду записи не містять помилок, виправлень чи неточностей.
Посилання відповідача на той факт, що в записах трудової книжки позивача нечитабельна печатка у даному конкретному випадку, на думку суду, не може бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного трудового стажу, оскільки наявні у копії трудової книжки записи з номера - 6 до номера - 12 є послідовними та взаємопов'язаними, не містять розбіжностей чи суперечностей, стосуються періоду трудової діяльності позивача.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд зауважує, самі по собі виявлені суб'єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не зумовлює недійсності трудової книжки, не призводить до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, бо копія трудової книжки заявниці містить чіткі, послідовні та змістовні записи про періоди роботи на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача.
За даних обставин, пенсійний орган фактично переклав юридичну відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача не може бути кваліфіковано у якості обґрунтованого, добросовісного та розсудливого.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, ухваленого з підстав відсутності необхідної кількості страхового стажу, через відмову в зарахуванні до такого, спірних періодів роботи позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття та є таким, що не відповідає дотриманню необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Таким чином, рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на проведення перевірки поданих для призначення пенсії документів та прийняття рішення, суд вважає що позивачем обраний вірний спосіб захисту, отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у спосіб обраний позивачем.
Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнена від його сплати ухвалою суду від 03.06.2024.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22-В, м. Луцьк, 43026, ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 28.08.1986 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 05.04.1994, з 06.09.1994 по 20.12.1994 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 25.01.2024 № 053130005791.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.01.2024 із зарахуванням до страхового стажу періодів трудової діяльності з 28.08.1986 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 05.04.1994, з 06.09.1994 по 20.12.1994 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 19 червня 2024 року.
Суддя І.В. Буряк