м. Вінниця
20 червня 2024 р. Справа № 120/1002/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Катриченка Дмитра Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Катриченка Дмитра Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у виплаті компенсації втрат доходів з 29.01.2020 року по 13.12.2023 року, у зв'язку з порушенням термінів виплати у належному розмірі складових грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 та з 01.01.2022 по 01.05.2022 з виплаченої на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року по справі №120/5483/23 різниці грошового забезпечення в сумі 50204,67 грн. та щодо відмови у виплаті компенсації втрат доходів з 27.01.2023 року по 26.12.2023 року, у зв'язку з порушенням термінів виплати компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка виплачена на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року по справі №360/922/23 у сумі 8187,94 грн. відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено 15 денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.
Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Зауважили, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Враховуючи наведене, оскільки рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року по справі №120/5483/23 та рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року по справі №360/922/23 виконані відповідачем 13.12.2023 року та 26.12.2023 року, відсутні правові підстави щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 13.12.2023 року та з 27.01.2023 року по 26.12.2023 року, а тому адміністративний позов є необґрунтованим.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
27.01.2023 року позивач звільнений з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у запас, що підтверджується біографічною довідкою капітана (запасу) ОСОБА_1 .
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/5483/23 від 18 вересня 2023 року, окрім іншого, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату з 29.01.2020 р. по 31.12.2020 р. та з 01.01.2022 р. по 01.05.2022 р. грошового забезпечення ОСОБА_1 (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням) та допомоги на оздоровлення за 2020 р. шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Із матеріалів справи вбачається, що 13.12.2023 року позивачу на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/5483/23 від 18 вересня 2023 року здійснено виплату невиплаченого на день звільнення грошового забезпечення у розмірі 49684,55 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/922/23 від 04 грудня 2023 року зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за 2017 - 2019 роки пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби на посадах, які займав ОСОБА_1 у період з 27 травня 2017 року по 02 вересня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
На виконання судового рішення у справі № 360/922/23 відповідач 26.12.2023 здійснив виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 8229,09 грн.
14.12.2023 року та 26.12.2023 року представник позивача звернувся до відповідача із заявами щодо виплати компенсації втрати частині доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення, починаючи з моменту виникнення заборгованості до дати виконання рішень Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/5483/23 від 18 вересня 2023 року та Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/922/23 від 04 грудня 2023 року.
Втім, листами №09/К-1359-1336 та №09/К-1414-1337 від 30.12.2023 року повідомлено позивача, що кошторисом видатків військової частини НОМЕР_1 на 2023 рік не передбачено кошторисних призначень на компенсацію втрат частини доходів громадян у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми, виплачені за рішенням судів
Наведене зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто стаття 2 Закону № 2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацом 1 пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 29 жовтня 2020 року у справі № 280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі №240/24319/23, від 02 травня 2024 року у справі №560/21756/23.
Таким чином, із вищевикладеного слід дійти висновку, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Як свідчать матеріали справи, право позивача на виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року та з 01.01.2022 року по 01.05.2022 року (розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням) та допомоги на оздоровлення за 2020 р. визначених шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" підтверджено рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/5483/23 від 18 вересня 2023 року.
Початковою датою, з настанням якої відповідач допустив порушення виплати належних позивачу сум, за даним судовим рішеннями є 29.01.2020 року.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року та з 01.01.2022 року по 01.05.2022 року є протиправною.
Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача є підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати невиплаченого грошового забезпечення.
В свою чергу, право позивача на виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки підтверджено рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/922/23 від 04 грудня 2023 року.
При цьому, початковою датою, з настанням якої відповідач допустив порушення виплати належних позивачу сум, за даним судовим рішенням є 27.01.2023 року (дата звільнення позивача з військової служби).
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки є протиправною.
Тому, з метою поновлення порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 27.01.2023 по день фактичної виплати грошової компенсації.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року та з 01.01.2022 року по 01.05.2022 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати невиплаченого грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 27.01.2023 по день фактичної виплати грошової компенсації.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ЄРДПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Свентух Віталій Михайлович