про передачу адміністративної справи з
одного адміністративного суду до іншого
м. Вінниця
19 червня 2024 р. Справа № 120/7807/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Заброцька Людмила Олександрівна, розглянувши матеріали
за позовом: ОСОБА_1
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про: визнання дій протиправними,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо адміністративного затримання ОСОБА_1 , яке відбулось 08.05.2024 року, здійснення такого затримання без складання протоколу про адміністративне затримання, без повідомлення його родичів та центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про таке затримання, проведення огляду речей ОСОБА_1 за відсутності для цього підстав, без залучення понятих та без складання протоколу огляду.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви приходжу до висновку, що її подано з порушенням правил предметної підсудності, оскільки цю адміністративну справу не належить розглядати у Вінницькому окружному адміністративному суді, згідно з визначеними статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України правилами розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Так, у пункті 3 частини першої статті 4 КАС України міститься визначення поняття "адміністративний суд", за яким це суд, до компетенції якого зазначеним Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Виходячи з аналізу глави 2 розділу І КАС України під адміністративною юрисдикцією розуміється сукупність предметної, інстанційної, територіальної підсудності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію між місцевими загальними як адміністративними судами та окружними адміністративними судами.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з частиною 3 статті 27 КАС України підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, зі змісту позовної заяви видно, що позивач просить визнати протиправними дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо адміністративного затримання ОСОБА_1 , яке відбулось 08.05.2024 року, здійснення такого затримання без складання протоколу про адміністративне затримання, без повідомлення його родичів та центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про таке затримання, проведення огляду речей ОСОБА_1 за відсутності для цього підстав, без залучення понятих та без складання протоколу огляду.
Частиною 1 статті 260 КУпАП визначено, що адміністративне затримання особи допускається з метою: припинення адміністративних правопорушень; коли вичерпано інші заходи впливу; встановлення особи; складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим; забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 262 КУпАП визначено, що адміністративне затримання особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, може провадитися певними органами або уповноваженими на те посадовими особами, зокрема органами прикордонної служби у разі незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України; порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї; порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду тощо.
З долучених до позовної заяви доказів видно, що щодо позивача 08.05.2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №255896 та оформлена справа №395/255896/2024 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Таким чином, позивач фактично не згодний з діями та рішеннями відповідача, як органу прикордонної служби, який є відповідним уповноваженим органом щодо адміністративного затримання особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, зокрема у разі незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України. І такі дії та рішення відповідача щодо адміністративного затримання є предметом оскарження в цій справі.
Відповідно до ч.1 ст.267 КУпАП адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
За вище наведених обставин та правового регулювання доходжу висновку, що вказана адміністративна справа повинна розглядатись місцевим загальним судом, як адміністративним судом.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Приймаючи рішення про передачу справи суд також враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви " 29458/04 та № 29465/04, пункт 24, фраза "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Вирішуючи справу "Занд проти Австрії", рішення від 12 жовтня 1978 року, Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "суд, встановлений законом" передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
У пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" роз'яснено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді. Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.
Згідно з частиною 1 статті 318 КАС України прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу, є підставою для скасування рішення суду і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 21.07.2019 року у справі №855/306/19, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.
Частиною 1 статті 25 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Тож доходжу висновку, що дана адміністративна справа за правилами предметної та територіальної юрисдикції підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області - місцевому загальному суду як адміністративному суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача.
Статтею 29 КАС України передбачений порядок передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 6 статті 7 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Оскільки КАС України не містить норм, які регулюють питання передачі на розгляд до належного суду справ, позовну заяву в яких подано без дотримання предметної підсудності, тому при відкритті провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду, за аналогією закону підлягають застосуванню положення пункту 2 частини 1 статті 29 КАС України щодо передачі справи до іншого суду за встановленою підсудністю.
Частиною п'ятою статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Згідно з частиною шостою статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
За правилами частини восьмої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Таким чином, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи "судом, встановленим законом", цю адміністративну справу належить передати на розгляд до належного суду, а саме до Вінницького міського суду Вінницької області.
Керуючись ст.ст. 29, 248, 256, 294 КАС України, -
Адміністративну справу №120/7807/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, передати за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.
Роз'яснити сторонам, що з урахуванням положень частини 8 статті 29 КАС України справу буде передано до іншого суду після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання апеляційної скарги після залишення її без задоволення.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна