Житомирський апеляційний суд
Справа №278/3605/23 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.
Номер провадження №33/4805/827/24
Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
19 червня 2024 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , потерпілого - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Гарбузюка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2024 року, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 18.07.2023 о 17 год. 02 хв. ОСОБА_1 на 126 км.+415м. а/д Київ - Чоп поблизу с.Березина керував транспортним засобом «МАЗ 5516», державний номерний знак НОМЕР_1 , буксируючи при цьому екскаватор-навантажувач «JCB ЗСК», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 за допомогою металевого тросу, здійснюючи розворот не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, чим порушив правила буксирування, не надав перевагу в русі автомобілю «Chevrolet Lacetti» під керуванням ОСОБА_3 , що рухався по смузі руху зустрічного напрямку, внаслідок чого водій ОСОБА_3 здійснив зіткнення з буксировочним тросом, а автомобіль «Chevrolet Lacetti» отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.23.3, 10.4, 2.3б ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Гарбузюк О.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в частині визнання його підзахисного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. В решті рішення залишити без змін. Зокрема зазначив, що суд першої інстанції не врахував того, що п.7 ч.1 ст.247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. На думку захисника, поєднання судом закриття справи з одночасним визнанням винною особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями і прийняття таких двох рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення прав людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження заявник посилається на те, що ані він, ані його підзахисний ОСОБА_1 участі у розгляді справи не приймали, копію постанови не отримували. Окрім того, згідно отриманої з ЄДРСР інформації, оскаржувана постанова надіслана до реєстру лише 30.04.2024, а оприлюднена для загального доступу - 02.05.2024.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги в її межах, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доводи апеляційної скарги стосовно неправомірності прийняття рішення про закриття справи із одночасним визнанням вини, які, на думку захисту, є взаємовиключними рішеннями, у зв'язку з чим постанова суду про закриття справи на підставі статті 38 КУпАП повинна презумувати невинність особи в його вчиненні, тому вважає необґрунтованим рішення місцевого суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП поєднаним із визнанням вини, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати, зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
З огляду на те, що закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП являється нереабілітуючою підставою закриття справи про адміністративне правопорушення, така підстава не може бути застосована до осіб, які не вчиняли адміністративного правопорушення або їх вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена у встановленому законом порядку. До таких осіб слід застосовувати реабілітуючі підстави закриття справи, передбачені пунктами 1-4 частини 1 статті 247 КУпАП.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у будь-якому разі, суди (судді) мають забезпечити всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтею 280 КУпАП.
Таким чином, закриваючи справу у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП) і не встановлюючи вину особи та інші обставини, передбачені статті 280 КУпАП, суд фактично не виконує свою основну функцію - здійснення правосуддя.
Системний аналіз норм КУпАП вказує на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП, можливо виключно у разі встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Закрити провадження з нереабілітуючих підстав або звільнити від відповідальності можливо лише винувату особу, в діях якої є склад правопорушення, в іншому випадку прийняття такого рішення є свавільним.
З огляду на це, а також на репресивно-каральну та запобіжно-виховну функції адміністративної відповідальності, суддя при розгляді справи має встановити об'єктивні обставини адміністративного правопорушення, дослідити всі наявні докази у порядку встановленому КУпАП та дати їм належну оцінку і прийти до висновку про винуватість або невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що й було зроблено місцевим судом при розгляді матеріалів адміністративного правопорушення, встановлення вини ОСОБА_1 та прийнятті судового рішення про закриття провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повинен вирішувати питання щодо встановлення вини особи закриваючи провадження у справі у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, з огляду на таке.
Формулювання статті 38 КУпАП - «строки накладення адміністративного стягнення», дає підстави для висновку про те, що застосування цієї норми (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинно відбуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.
З правового аналізу положень статті 38 КУпАП убачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, оскільки у разі відсутності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Натомість, п.7 ч.1 ст.247 КУпАП містить посилання саме на статтю 38 КУпАП, яка підлягає застосуванню лише у випадку, якщо наявна вина особи та існують підстави для накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.
Таким чином, встановлення вини особи є обов'язком суду.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод носить рекомендаційний характер і жодна норма права не зобов'язує суддів керуватись ним при розгляді справ.
Крім того, ст.280 КУпАП прямо встановлено обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП вказаний Кодекс не містить.
Водночас, зі змісту ч.1 ст.38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом тримісячного строку.
Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його закінченням необхідним є, поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
З огляду на викладене, закриття провадження у справі за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП можливе лише за умови визначення вини особи для встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
Судом першої інстанції зазначені вимоги закону виконано в повному обсязі, а тому доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та необхідності закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.1 ст.38 КУпАП.
Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за обставин, викладених у постанові є обґрунтованим, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким судом першої інстанції дана належна правова оцінка.
Інших доводів незгоди із оскаржуваним рішенням апеляційна скарга захисника не містить.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
постановив:
Клопотання адвоката Гарбузюка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку задовольнити.
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Гарбузюка Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2024 року, без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич
.