Житомирський апеляційний суд
Справа №293/18/24 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л. Й.
Номер провадження №33/4805/469/24
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
19 червня 2024 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника - Козирєва Ігоря Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Козирєва Ігоря Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, без позбавленням права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 01.01.2024 о 19 год. 00 хв. в смт Черняхів по вул.Житомирська, 19 а, керував транспортним засобом ВАЗ 210700-20, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою Алкотестер «Драгер» 6820 та в медичному закладі відмовився на нагрудний відеореєстратор поліцейського, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Козирєв І.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову в частині накладення на останнього штрафу в сумі 17000 грн скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях його підзахисного, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема, вказав, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність у матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та допущені працівниками поліції порушення порядку огляду та оформлення адміністративних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №171848 від 01.01.2024 вбачається, що ОСОБА_1 01.01.2024 о 19 год. 00 хв. в смт Черняхів по вул.Житомирська, 19 а, керував транспортним засобом ВАЗ 210700-20, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою Алкотестер «Драгер» 6820 та в медичному закладі відмовився на нагрудний відеореєстратор поліцейського, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: підписаною водієм постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №320264 від 01.01.2024 (а.с.3); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість до Черняхівського ТМО від 01.01.2024 (а.с.5); розписками про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП; про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.6-7); відеозаписом обставин події (а.с.10). Слід зауважити, що ОСОБА_1 належним чином ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, який ним підписаний.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.
Як свідчить наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не виказував своєї незгоди щодо дій останніх та не заперечував факт керування ним транспортним засобом. Крім того, такий факт підтверджується винесеною відносно нього постановою про накладення адміністративного стягнення за порушення ним ПДР за ч.1 ст.122 КУпАП. Зі змістом даної постанови ОСОБА_1 ознайомився без будь-яких заперечень, про що свідчить його особистий підпис та відповідна відмітка.
Також, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 беззаперечно та без примусу з боку працівників поліції відмовився пройти огляд на стан сп'яніння, як із застосуванням спецзасобів на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я. При цьому, у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, враховуючи ознаки, відображені в протоколі та акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, які водієм підписані без будь-яких заперечень. Окрім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 зізнався, що вживав пиво. Після оформлення адміністративних матеріалів водія було відсторонено від керування транспортним засобом. Слід також зазначити, що змістом пункту 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І Інструкції.
Матеріалами справи підтверджено, що огляд на стан сп'яніння проведений з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, тому підстав вважати його недійсним немає.
Окрім того, не роз'яснення порядку проходження огляду на стан сп'яніння та наслідків відмови від проходження такого не спростовує висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінуємого йому адміністративного правопорушення, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
Доводи захисника стосовно неправомірних дій працівників поліції при проведенні огляду на стан сп'яніння, а також схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження такого, не знайшли свого підтвердження. Відеозапис таких обставин не містить, ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо дій працівників поліції не виказував та в поясненнях до протоколу не зазначав. Доказів того, що дії працівників поліції були предметом оскарження або звернення до правоохоронних органів, ОСОБА_1 не надав.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду у суді першої інстанції, який надав їм об'єктивну та неупереджену оцінку, вони не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже суддя місцевого суду повністю встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В той же час, правильно призначивши адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суддя місцевого суду не звернув уваги на те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає безумовне позбавлення порушника права керування транспортними засобами (незалежно від їх наявності). Проте, суд апеляційної інстанції не може погіршувати становище ОСОБА_1 , а тому позбавлений можливості застосувати відповідне стягнення.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Козирєва Ігоря Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич