Справа № 159/1298/21 Провадження №11-кп/802/508/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 червня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12019030110000713 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 червня 2024 року щодо нього,
В провадженні Ківерцівського районного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019030110000713, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 п.п.1, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 червня 2024 року клопотання прокурора задоволено, обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 10 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений вважає ухвалу суду необґрунтованою. Вказує на те, що прокурором не доведено жодного ризику, що є головною умовою ініціювання запобіжного заходу. Просить ухвалу суду скасувати повністю і постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу та просили скасувати ухвалу суду і застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений судом, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Вимоги ст.177 КПК України регламентують, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_6 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому строк під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 п.п.1, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для продовження виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти власності та проти життя та здоров'я осіб, що спричинило смерть іншої особи, які відноситься до особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі із конфіскацією майна.
Тому, на переконання апеляційного суду, заявлені прокурором ризики продовжують існувати.
Апеляційний суд вважає, що продовжуючи ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України.
На даний час в кримінальному провадженні триває судовий розгляд, зокрема місцевим судом досліджуються речові докази в даному кримінальному провадженні.
Посилання обвинуваченого на те, що в кримінальному провадженні відсутні докази його вини у вчиненні інкримінованих злочинів, що на його думку є підставою для зміни запобіжного заходу є необґрунтованими, оскільки на даній стадії судового процесу суд апеляційної інстанції позбавлений законної можливості відповідно до положень ст.422-1 КПК України, перевіряти наявність, належність та допустить доказів вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується.
Тому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, даних про неможливість його перебування в умовах СІЗО суду не надано (відповідна медична документація суду не надавалась), лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на переконання суду апеляційної інстанції, зможе дієво забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 червня 2024 року щодо нього - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: