Справа № 161/4186/23 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/516/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.
11 червня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Черняк О. В.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Кобилинського А. О.,
представника відповідачки - адвоката Андріяш Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2024 року,
У березні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кобилинського А. О. звернувся в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтував тим, що він на підставі договору купівлі-продажу набув право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач також зазначав, що, повернувшись 27 січня 2023 року додому, він виявив, що його квартира залита великою кількості води і візуально було видно, що вода потрапила в квартиру зі стелі в кухні та в кімнаті з квартири сусідів, яка розташована на верхньому поверсі.
В подальшому він звернувся до ОСББ «Яровиця» і 30 січня 2023 року комісією було складено акт № 1 про залиття квартири, в якому зазначено причину залиття квартири АДРЕСА_2 - протікання великої кількості води, яка просочилася через стельові плити перекриття квартири АДРЕСА_3 . Також в акті зазначено, що зі швів між плитами перекриття стікала вода в кухні і в кімнаті, внаслідок чого було повністю залито водою меблі кухонного гарнітуру та стояли калюжі води на підлозі в кухні та кімнаті його квартири. Внаслідок залиття водою роздулись дерев'яні елементи кухонного гарнітуру, пошкоджено ламінат через набухання від води як на кухні так і в кімнаті. Також пошкоджено оздоблення на стелі в кухні та в кімнаті, пошкоджені плінтуси в кімнаті та на кухні, які намокли.
При огляді комісією квартири відповідачки ОСОБА_2 був присутній її чоловік, який подав заперечення на акт комісії.
Позивач звернувся у ТзОВ «Луцьк Дім Сервіс» із заявою про встановлення збитків внаслідок залиття квартири і згідно з висновком спеціаліста вартість відновлювального ремонту та завданого збитку складає 98 348,26 грн.
Проте відповідачка завдані йому збитки не відшкодувала і не визнає своєї вини у затопленні його квартири.
Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 у його користь 98 348,26 грн у відшкодування матеріальної шкоди,а 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати у справі.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2024 року у цій справі позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди, заподіяної залиттям квартири, 98 348 грн, у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 грн та 4 400 грн за визначення вартості завданої шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Матвіїв В. М. подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Андріяш Н. В. апеляційну скаргу підтримала, позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кобилинський А. О. апеляційну скаргу заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт залиття його квартири з вини відповідачки ОСОБА_2 , тоді як відповідачка не довела суду, що залиття квартири позивача сталося не з її вини.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 вересня 2019 року набув право приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 21, 22).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22 лютого 2023 року відповідачка ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 (а. с. 27).
Квартира позивача ОСОБА_1 знаходиться на 12 поверсі 13-ти поверхового будинку АДРЕСА_5 , квартира відповідачки ОСОБА_2 знаходиться на 13 поверсі 13-ти поверхового будинку АДРЕСА_5 .
30 січня 2023 року комісією ОСББ «Яровиця» був складений акт № 1 про залиття квартири, в якому зазначено, що у квартирі ОСОБА_1 зі швів між плитами перекриття стікала вода в кухні і в кімнаті, внаслідок чого було повністю залито водою меблі кухонного гарнітуру та стояли калюжі води на підлозі в кухні та в кімнаті. Підлога кухні та кімнати застелена ламінатом. Внаслідок промокання виявлено роздуття дерев'яних елементів кухонного гарнітуру, а саме полиці, шухляди, дверцята, перегородки в меблях, які виготовлені з деревовмісних матеріалів. Також було виявлено пошкодження значної квадратури площі ламінату через набухання від води як на кухні так і в кімнаті, крім того пошкоджено від води оздоблення на стелі в кухні та в кімнаті. Від значної кількості води пошкодилися плінтуси, які набухли в кухні та в кімнаті.
При огляді квартири АДРЕСА_3 , що належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 , яка знаходиться поверхом вище, вода з його сантехнічних систем вже не витікала та явних ознак витікання води вже не було виявлено. Стіни, стеля вище підлоги в квартирі були сухі, що свідчить, що вода не протікала зверху через квартиру. Водночас було виявлено, що на рівні підлоги квартири АДРЕСА_3 і нижче зі сторони сходової клітки стіна була мокра аж до рівня підлоги 12-го поверху, але пошкоджень стіни на сходовій клітці не було (а. с. 5).
Також у акті зазначено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_6 є протікання великою кількістю води, яка просочилася через стельові плити перекриття квартири АДРЕСА_3 (а. с. 5).
Згідно зі звітом про оцінку визначення вартості відновлювального ремонту однокімнатної квартири АДРЕСА_2 від 13 лютого 2023 року ринкова вартість відновлювального ремонту та завданого збитку майна складає без ПДВ 98 348,26 грн (а. с. 7-20).
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є , зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно з частиною 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У пункті 2 своєї постанови № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частини 4, 5 статті 319 ЦК України).
За положеннями статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний, зокрема, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил, проводити за власні кошти ремонт квартири, житлового приміщення у гуртожитку (наймач (орендар) - згідно з договором найму (оренди), використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання. Відповідно до пункту 11 Правил власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що саме власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить у належному і технічно справному стані, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
При цьому судом встановлено, що 30 січня 2023 року комісією у складі голови правління ОСББ «Яровиця» Романюк А. Б., члена правління ОСББ «Яровиця» Саленка О. А., члена правління ОСББ «Яровиця» ОСОБА_3 у присутності свідків - мешканця квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_4 та директора ТОВ «Алкан» (генпідрядник) ОСОБА_5 був складений акт, у якому зазначено, що при обстеженні однокімнатної квартири позивача ОСОБА_1 було виявлено, що у квартирі ОСОБА_1 зі швів між плитами перекриття стікала вода в кухні і в кімнаті, внаслідок чого було повністю залито водою меблі кухонного гарнітуру та стояли калюжі води на підлозі в кухні та кімнаті. Підлога кухні та кімнати застелена ламінатом. Внаслідок промокання виявлено роздуття дерев'яних елементів кухонного гарнітуру, а саме: полиці, шухляди, дверцята, перегородки в меблях, які виготовлені з деревовмісних матеріалів. Також було виявлено пошкодження значної квадратури площі ламінату через набухання від води, як на кухні так і в кімнаті, пошкоджено від води оздоблення на стелі в кухні та в кімнаті. Від значної кількості води пошкодилися плінтуси, які набухли в кухні та в кімнаті.
При огляді квартири АДРЕСА_3 , що належить відповідачці ОСОБА_2 , яка знаходиться поверхом вище, вода з його сантехнічних систем вже не витікала та явних ознак витікання води вже не було виявлено. Стіни, стеля вище підлоги в квартирі були сухі, що свідчить, що вода не протікала зверху через цю квартиру. Водночас було виявлено, що на рівні підлоги квартири АДРЕСА_3 і нижче зі сторони сходової клітки стіна була мокра аж до рівня підлоги 12-го поверху, але пошкоджень стіни на сходовій клітці не було.
Також у акті зазначено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_2 є протікання великої кількістю води, яка просочилася через стельові плити перекриття квартири АДРЕСА_3 (а. с. 5).
Отже, судом встановлено, що вода в однокімнатну квартиру позивача, а саме в кухню і кімнату квартири, просочилася через стельові плити перекриття між квартирою позивача ОСОБА_1 № 81 і однокімнатною квартирою відповідачки ОСОБА_2 АДРЕСА_8 .
Натомість сторона відповідача не надала суду будь-яких доказів на підтвердження того, що залиття квартири позивача ОСОБА_1 сталося не з вини відповідачки ОСОБА_2 і що вода в квартиру позивача потрапила не з квартири відповідачки, хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки в користь позивача матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, у розмірі 98 348,00 грн.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду про стягнення з відповідачки в користь позивача 5 000,00 грн моральної шкоди з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
За положеннями частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пункті 3 своєї постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз?яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд першої інстанції правильно вважав, що внаслідок залиття квартири позивачу було завдано моральну (немайнову) шкоду, яка полягає в позбавленні нормальних умов проживання, докладені зусиль для їх відновлення, спричинення дискомфорту та значної шкоди, тобто певних душевних страждань.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді