Справа № 158/4029/23 Провадження №11-кп/802/268/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 червня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 січня 2024 року,
Даним вироком суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого кочегаром у Олицькій селищній раді Луцького району Волинської області, раніше не судимого, засуджено за ст.126-1 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 220 (двісті двадцять) годин.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України направлено обвинуваченого ОСОБА_7 для проходження програми для кривдників на строк 2 (два) місяці.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він проживаючи разом зі своєю сім'єю, а саме: дружиною ОСОБА_8 , сином ОСОБА_9 , сином ОСОБА_10 , донькою ОСОБА_11 , донькою ОСОБА_12 , матір'ю ОСОБА_13 , за адресою: АДРЕСА_1 в порушення вимог ст.28 Конституції України та Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", в період з 23.03.2023 по 30.10.2023 систематично, вчиняв фізичне та психологічне щодо дружини ОСОБА_8 , що призводило до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
Зокрема, 23.03.2023 о 17.45 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 вчинив відносно своїх дітей та дружини ОСОБА_8 , домашнє насильство, тобто, ображав їх нецензурною лайкою. За даним фактом щодо ОСОБА_7 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №036350 від 23.03.2023 за ч.2 ст.173-2 КУпАП та 04.04.2023 Ківерцівським районним судом Волинської області його визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Він же, 14.09.2023, близько 18 години 00 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне насильство в сім'ї відносно дружини ОСОБА_8 , а саме: штовхав її та ображав нецензурною лайкою. За даним фактом було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП серії ВАВ №759968 від 14.09.2023. Ківерцівським районним судом Волинської області 20.09.2023 його визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
В подальшому працівником відділення поліції №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції Головного управління поліції було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_7 від 14.09.2023 серії НОМЕР_1 зі встановленим заходом, а саме: заборона в будь-який спосіб контактувати дружиною ОСОБА_8 , до 19.09.2023.
Надалі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння 30.10.2023, близько 18 год., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 під час словесного конфлікту використовуючи нецензурну лексику, словесно ображав дружину ОСОБА_8 та погрожував останній, чим спричинив їй емоційну невпевненість та побоювання за власну безпеку.
Згодом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння 30.10.2023, близько 18 год., ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні житлового будинку за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», діючи умисно та з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім'ї, на ґрунті неприязних відносин, вчинив щодо своєї дружини - ОСОБА_8 , психологічне насильство, що виразилось в словесних образах нецензурною лайкою, які викликали у останньої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдали шкоди її психічному здоров'ю та погіршили якість життя потерпілої загалом, що виразились у втраті повноцінного сну, відпочинку та негативних переживаннях.
У поданій апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскаржує його через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Вказує, що мотивуючи свої висновки щодо обраного ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції узяв до уваги інформацію про стан його здоров'я відомості про те, що він вину визнав повністю, має постійне місце реєстрації та проживання, а також врахував дані, що характеризують особу обвинуваченого, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Проте, місцевий суд не надав належної оцінки встановленим обставинам, а саме тому, що обвинувачений тривалий час упродовж 23.03.2023 по 30.10.2023 систематично, вчиняв фізичне та психологічне щодо дружини ОСОБА_8 , що призводило до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої. Окрім цього, зазначає і про те, що працівником відділення поліції №1 (м.Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області було винесено терміновий заборонний припис щодо кривдника ОСОБА_7 від 14.09.2023 зі встановленим заходом, а саме: заборона в будь який спосіб контактувати з дружиною ОСОБА_8 до 19.09.2023. Однак, ОСОБА_7 продовжив вчиняти домашнє насильство після неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, що не призвело до змін у його поведінці.
Також, сторона обвинувачення вважає, що місцевим судом було неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, оскільки визначений строк проходження програми для кривдників суперечить вимогам ч.6 ст.28 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству», відповідно до якої кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законом.
Посилаючись на вищевикладене, прокурор просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді 240 (двісті сорока) годин громадських робіт. На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_7 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці. В решті вирок залишити без змін.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності потерпілої ОСОБА_8 , що з огляду на положення ст.405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги те, що вказана особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду кримінального провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0600249917556, й будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день та відомості про поважність причин її неявки від неї не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч.3 ст.349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, у тому числі обвинуваченим, не оспорювалися.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація дій ОСОБА_7 , не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої прокурором апеляційної скарги.
Прокурор у поданій апеляційній скарзі вказує про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного внаслідок м'якості.
Проте, такі його твердження до уваги судом не приймаються з врахуванням наступного.
Так, відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно з вимогами ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинене нею кримінальне правопорушення, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вищевказані вимоги матеріального права при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання були повністю дотримані судом першої інстанції, а також в повній мірі враховані обставини, на які зроблено посилання в апеляційній скарзі, поданій прокурором.
Як убачається із вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, місцевий суд з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і дані про його особу. При цьому, місцевий суд у своєму вироку навів переконливі доводи про можливість та необхідність застосування до обвинуваченого покарання у виді громадських робіт, передбаченого у санкції ст.126-1 КК України.
Крім того, місцевий суд призначаючи покарання обвинуваченому врахував, що вчинене ним кримінальне правопорушення - ст.126-1 КК України, згідно із ст.12 цього ж Кодексу, відноситься до категорії нетяжких злочинів, у вчиненні якого обвинувачений свою вину визнав та розкаявся.
З достатньою повнотою судом було взято до уваги і дані про особу обвинуваченого, зокрема, те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працевлаштований.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд правильно відніс - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обтяжуючими покарання обставини обґрунтовано визнав - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.
Проаналізувавши вищенаведене, апеляційний суд вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції дотримався вимог закону та в повній мірі врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного й інші обставини кримінального провадження.
За таких обставин, призначене обвинуваченому покарання повністю відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, й не є надто м'яким в даній ситуації, як про це вказує прокурор.
Щодо доводів прокурора про безпідставність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 обмежувального заходу строком лише на 2 місяці з посиланням на Закон України «Про запобігання і протидію домашньому насильству» апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
Частина 3 ст.91-1 КК України передбачає, що заходи, передбачені ч.1 цієї статті, у тому числі і направлення обвинуваченого для проходження програми для кривдників, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
За положеннями ч.3 ст.3 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються лише цим Кодексом.
Враховуючи положення ч.3 ст.91-1 КК України, обмежувальні заходи можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців, у зв'язку з чим доводи прокурора про те, що мінімальним строком таких заходів є три місяці, не ґрунтуються на вимогах кримінального закону та прямо суперечать положенням ч.3 ст.91-1 КК України, а тому не можуть братись апеляційним судом до уваги.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції у відповідності до вказаної вище норми закону про кримінальну відповідальність обґрунтовано поклав на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язок, передбачений п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України, а саме - пройти програму для кривдників строком саме на 2 місяці.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, підстав для скасування оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.
Головуючий
Судді