19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 127/9509/20
провадження № 51-2792 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у суді апеляційної інстанції, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року стосовно ОСОБА_5 ,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано п. 4 ч. 2 цієї норми процесуального права.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути викладено правове обґрунтування заявлених вимог, адже суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оскаржені рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК. Тобто скаржник має зазначити такі порушення, які впливають на суть остаточного рішення і зумовлюють його незаконність.
На це не було зважено при зверненні до суду касаційної інстанції.
Як убачається зі змісту поданої скарги, у ній її автор просить змінити вирок та ухвалу на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу. При цьому сторона обвинувачення не заперечує законності застосування інституту давності та звільнення засудженої від покарання відповідно до статей 49, 74 Кримінального кодексу України. Вимога скаржника зводиться до виключення з оспорюваних рішень лише окремої вказівки суду про призначення заходу примусу, від якого було правомірно звільнено.
Однак, заявляючи таку вимогу сторона обвинувачення не обґрунтовує, яким чином наведена вказівка вплинула на суть остаточного рішення суду, і вона у розрізі статей 412, 413 КПК та положень розділу ХІІ Загальної частини Кримінального кодексу України в їх взаємозв'язку, свідчить про наявність саме істотних порушень норм процесуального та матеріального права, зважаючи також на іншу позицію прокурора на стадії апеляційного провадження.
Водночас попри те, що обвинувальний вирок переглядався в порядку апеляційної процедури, у касаційній скарзі не відображено доводів на підтвердження незаконності ухвали, з огляду на положення ч. 1 ст. 404 КПК.
Отже, скаржником не викладено й обґрунтування заявленої вимоги про зміну оспорюваних судових рішень.
Недодержання при зверненні ст. 427 КПК перешкоджає відкриттю кримінального провадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, а допущені недоліки перешкоджають відкриттю касаційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення її недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у суді апеляційної інстанції, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27 листопада 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6