20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 369/19770/23
провадження № 61-8793ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Щербини Яни Миколаївни на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна,
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив визнати за сторонами право власності по 1/2 частини майна, а саме:
- житлового будинку загальною площею 84,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485903:02:008:5011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224);
- житлового будинку загальною площею 187,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 32224885900:04:004:0032 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 454588532224);
- квартири загальною площею 26,3 кв. м., розташованої за адресою:
АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000).
11 грудня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 20 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб. Під час подружнього життя сторонами набуто наступне нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 84,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485903:02:008:5011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224); земельна ділянка кадастровий номер 32224885900:04:004:0032 за адресою: АДРЕСА_2 , на якій у подальшому було збудовано житловий будинок загальною площею 187, 6 кв. м з господарськими будівлями і спорудами (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 454588532224, 949442432224); квартира загальною площею 26,3 кв .м. розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000).
Усі об'єкти нерухомого майна зареєстровані за ОСОБА_1
ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_1 має намір відчужити спільне нерухоме майно, зокрема перереєструвавши його на власних родичів.
28 жовтня 2023 року, коли ОСОБА_2 перебував за адресою проживання у власному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , невстановлені особи із погрозою застосування насильства, незаконно проникли на територію володіння та житла ОСОБА_2 , без наявності законних підстав, та без відповідних документів, які надають право на виселення особи з житла, незаконно виселили ОСОБА_2 з його житла, вчинили активні дії, що порушують недоторканність житла ОСОБА_2 , незаконно заволоділи особистим майном, яке знаходиться у будинку, змінили замки у будинку та обмежили право користування майном. Як стало згодом відомо, ці невстановлені особи діяли за вказівками ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
- житловий будинок загальною площею 84,9 кв. м розташований за адресою: АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485903:02:008:5011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224);
- земельну ділянку, кадастровий номер 32224885900:04:004:0032, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на якій в подальшому було збудовано житловий будинок загальною площею 187,6 кв. м з господарськими будівлями і спорудами (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 454588532224, 949442432224);
- квартиру загальною площею 26,3 кв.м. розташовану за адресою:
АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі
№ 369/19770/23 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду
у майбутньому.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна задоволено частково.
Накладено арешт на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 84,9 кв. м розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224).
Накладено арешт на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0793 га, кадастровий номер 32224885900:04:004:0032, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (реєстраційні номери об'єкта нерухомого майна 454588532224).
Накладено арешт на 1/2 частину квартири загальною площею 26,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000).
В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та частково задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір про поділ майна подружжя передбачає наявність такого майна в натурі під час розгляду справи і до її завершення.
Відмовляючи у задоволенні заяви в частині накладення арешту на іншу земельну ділянку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3222485903:02:008:5011, а вжиття заходів забезпечення позову у цій частині може вплинути на права та законні інтереси осіб, які не є учасниками справи.
17 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щербина Я. М. засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року (надійшла до суду 18 червня 2024 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції про забезпечення позову не відповідає вимогам ЦПК України.
Представник заявника зазначає, що між сторонами укладено шлюбний договір, відповідно до якого майно, на яке суд наклав арешт, належить ОСОБА_1 .
Вказує, що посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Позивачем взагалі не наведено обставини та не надано доказів, що заходи забезпечення позову необхідні, бо існують загрози щодо ускладнення виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити
з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати
в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться
у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів
з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом
у залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого
в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності ОСОБА_1 на житловий будинок, загальною площею 84,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224); земельну ділянку загальною площею 0,0793 га, кадастровий номер 32224885900:04:004:0032, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (реєстраційні номери об'єкта нерухомого майна 454588532224); квартиру загальною площею 26,3 кв. м, розташовану за адресою:
АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000) підтверджується Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Встановивши, що предметом спору, який виник між сторонами у справі, є поділ майна подружжя, а отже у випадку задоволення позовної заяви може виникнути необхідність примусового виконання рішення суду, а ОСОБА_1 , як власник майна, може розпорядитися ним у будь-який момент, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про накладення арешту на спірне майно, а саме: на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 84,9 кв. м розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0793 га, кадастровий номер 32224885900:04:004:0032, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; на 1/2 частину квартири загальною площею 26,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Щербини Яни Миколаївни на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник