Постанова від 19.06.2024 по справі 369/11118/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 369/11118/17

провадження № 61-7952св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Антонов»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Віта-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року у складі судді Усатова Д. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Кулікової С. В., Олійника В. І., касаційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Кулікової С. В., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Державне підприємство «Антонов» (далі - ДП «Антонов») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Віта-Поштова сільська рада), Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до пункту 1.1 Статуту ДП «Антонов», затвердженого Указом Державного концерну «Укроборонпром» від 14 березня 2017 року № 87, Державне підприємство авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. К. Антонова перейменовано у ДП «Антонов» наказом Мінпромполітики України від 22 січня 2010 року № 17 та є правонаступником усіх його майнових та особистих немайнових прав та обов'язків.

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001 року № 1-1, позивачу надано у постійне користування 88,22 га землі, у тому числі, земельна ділянка 2, площею 5,0 га, у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно з рішенням 31 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08 листопада 2005 року «Про затвердження місця розташування та надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки садівницькому товариству Круглик-4», затверджено місце розташування земельної ділянки під розміщення садівницького товариства «Круглик-4» (далі - СТ «Круглик») за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» та надано дозвіл садівницькому товариству «Круглик-4» на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 6,5524 га, в оренду на 49 років під розміщення цього садівницького товариства, яке розташоване у с. Віта-Поштова, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик».

Відповідно до рішення 35 сесії 4 скликання Віта-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам с/т «Круглик-4» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду, загальною площею 6,5524 га, під розширення території садівницького товариства - «Круглик-4» та вилучено земельну ділянку, загальною площею 6,5524 га (рілля), з них 5,0 га з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року за № 462 та 1,15524 га - із земель запасу Віто-Поштової сільської ради.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30 березня 2009 року у справі № 19/034-09, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 липня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року, визнано недійсним рішення Віта-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року та частково недійсним рішення Віта-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 6,5524 га, та вилучення земельної ділянки, площею 5,0 га, з постійного землекористування позивача.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що ДП «Антонов» не схвалювало погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації «Садівницьке товариство «Круглик-4», тобто земельна ділянка вибула з володіння поза його волею, а тому не припиняє права постійного користування земельною ділянкою згідно з актом № 462 та відповідно не створює будь-яких прав для інших осіб.

Також зазначеними судовими рішеннями встановлено, що виключно до повноважень Кабінету Міністрів України належить право вилучення земельної ділянки, яка відноситься до земель державної власності, а тому Віта-Поштова сільська рада під час прийняття рішення від 08 листопада 2005 року та рішення від 21 березня 2006 року діяла поза межами наданих їй законом повноважень.

Згідно з рішенням 6 сесії 5 скликання Віта-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року «Про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам СТ «Круглик-4», яке є похідним від недійсних рішень Віта-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року та від 21 березня 2006 року, надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі ОСОБА_1 , загальною площею 1,0512 га, для ведення садівництва, які розташовані в садівницькому товаристві «Круглик-4».

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1548/2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, визнано незаконним та скасовано рішення Віта-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року.

Станом на теперішній час ДП «Антонов», згідно з актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462, є єдиним законним постійним користувачем земельною ділянкою площею 5,0 га.

10 травня 2016 року на адресу позивача від відокремленого структурного підрозділу філії «Антонов-Агро» надійшла службова записка від 26 квітня 2016 року № 6 з інформацією про те, що під час підготовки необхідних документів для розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою було встановлено, що на ділянку позивача накладаються інші земельні ділянки, які належать на праві власності невідомим особам.

Під час прийому 06 липня 2016 року у Державному підприємстві «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» позивач отримав викопіювання з національної кадастрової схеми в межах Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району, з якого стало відомо, що в межах ділянки позивача накладається земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , із присвоєнням їй кадастрового номера.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12 липня 2016 року № НВ-8000322272016 позивачу стало відомо, що земельна ділянка, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою:: с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року.

Також стало відомо, що 17 червня 2016 року управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, яка на праві власності належить ОСОБА_1 .

Проте вищезазначена земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки, площею 5,0 га, яка належить ДП «Антонов» на праві постійного користування згідно з актом № 462.

Враховуючи, що рішення Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року є похідним від рішення цієї сільської ради від 18 січня 2007 року, яке у судовому порядку визнано незаконним та скасовано, тому воно також є незаконним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, ДП «Антонов» просило суд:

- витребувати на його користь із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам СТ «Круглик-4» в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,1200 га для ведення садівництва;

- зобов'язати управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- стягнути із ОСОБА_1 на користь ДП «Антонов» витрати зі сплати судового збору.

12 жовтня 2019 року ДП «Антонов» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , Віта-Поштової сільської ради, ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії, витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому, посилаючись на ті самі фактичні обставини, просило суд:

- витребувати на його користь із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- визнати незаконним та скасувати 9 сесії 5 скликання рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею 0,0600 га, для ведення садівництва в Садівницькому товаристві «Круглик-4»;

- зобов'язати управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова;

- визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області за ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ДП «Антонов» витрати зі сплати судового збору.

25 жовтня 2019 року ДП «Антонов» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , Віта-Поштової сільської ради, ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії, витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому, також, посилаючись на аналогічні фактичні обставини, просило суд:

- витребувати на його користь із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, площею 0,1000 га, для ведення садівництва в Садівницькому товаристві «Круглик-4»;

- зобов'язати управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ДП «Антонов» витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2018 року справи № 369/11118/17, № 369/11122/17, № 369/11696/17 об'єднано в одне провадження та присвоєно № 369/11118/17.

18 січня 2019 до суду надійшла заява ДП «Антонов» про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,1200 га, для ведення садівництва в Садівницькому товаристві «Круглик-4»;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- витребувати на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» у частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею 0,0600 га, для ведення садівництва в Садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- витребувати на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, площею 0,1000 га, для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- витребувати на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- стягнути із відповідачів на користь ДП «Антонов» витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року позов ДП «Антонов» задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» у частині затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі:

- ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,1200 га, для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області;

- ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею 0,0600 га, для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області,

- ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, площею 0,1000 га, для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Стягнуто з Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь ДП «Антонов» судовий збір у розмірі 1 920 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки були передані із державної власності постійного користування ДП «Антонов» на порушення вимог закону, без волі державного підприємства, а тому рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передачі: ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,1200 га, для ведення садівництва в СТ «Круглик-4»; ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею 0,0600 га, для ведення садівництва в СТ «Круглик-4»; ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, площею 0,1000 га, для ведення садівництва в СТ «Круглик-4»; є незаконним.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка вибула із володіння позивача не з вини фізичних осіб - відповідачів у справі, а у зв'язку із вчиненням порушення з боку органу місцевого самоврядування, у результаті чого витребування земельних ділянок із власності відповідачів на користь позивача та інші похідні вимоги матимуть непропорційне втручання у право відповідачів на мирне володіння своїм майном.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДП «Антонов» задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року в частині відмовлених позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нову постанову.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га. за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасовано його державну реєстрацію. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область. Витребувано на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасовано його державну реєстрацію. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область. Витребувано на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область. Витребувано на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ДП «Антонов» судовий збір у сумі 14 241,17 грн з кожної.

Скасовуючи районного суду та задовольняючи позовні вимоги ДП «Антонов», суд апеляційної інстанції виходив із того, що ДП «Антонов» є постійним користувачем земельної ділянки, площею 88,22 га, у тому числі земельної ділянки, площею 5,0 га, яка розташована у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, згідно з державним актом на право постійного користування землею, серія І-КВ № 003284, виданим 23 серпня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Віта-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001 року № 1-1. Рішення Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у власність земельних ділянок для ведення садівництва в СТ «Круглик-4» є незаконним, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про його скасування. Проте, оскільки спірна земельна ділянка вибула із володіння її власника (користувача) поза його волею на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке в судовому порядку скасоване, тому позивач має право на витребування спірних земельних ділянок від добросовісних набувачів, якими є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; на підставі статті 388 ЦК України.

Водночас апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин частини першої статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, положень Першого протоколу до Конвенції, статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та посилання на висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Федоренко проти України» щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства та особи, оскільки суд установив, що відповідачі, будучи обізнаними про судові справи щодо спірних земельних ділянок, користувалися ними періодично для засадження городу, будь-яких будівель на зазначених земельних ділянках не споруджували, а тому вважати, що у даному випадку має місце непропорційне втручання у право відповідачів на мирне володіння своїм майном, підстав немає.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки не погодився з її доводами, що позивачем пропущено позовну давність, оскільки, за її твердженнями, позивачу було відомо про існування оспорюваного рішення сільради від 30 серпня 2007 року ще під час розгляду судової справи у 2011 році, однак наведені доводи відповідачки спростовуються змістом судових рішень, прийнятих судами за позовом ДП «Антонов», копії яких наявні у матеріалах справи, в яких відсутні посилання на рішення Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, яке є предметом оспорення у цій справі, а позивач звернувся до суду із позовом у жовтні 2017 року.

Крім того, апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у позивача не було об'єктивної можливості дізнатися про порушення свого права раніше, ніж отримання службової записки філії «Антонов-Агро» від 10 травня 2016 року про наявність рішення Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на земельну ділянку за відповідачами, а тому перебіг позовної давності щодо оспорення дій відповідачів для ДП «Антонов» відповідно до частини першої статті 261 ЦК України розпочався саме з 10 травня 2016 року.

Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року за наслідками розгляду касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишено без змін.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд зазначив, що суди не дослідили в повній мірі, чи міг позивач, з урахуванням зазначених документів та обставин, об'єктивно дізнатися про порушення свого права, за захистом якого звернувся через 10 років після прийняття оскаржуваного ним рішення Віто-Поштової сільської ради.

При новому апеляційному розгляді справи постановлю Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антонов» задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року в частині відмовлених позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га. за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта - Поштова, Садівницьке товариство «Круглик-4», виданий на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року 9 сесії 5 скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію, зобов'язати Головне управління Держгеокадаетру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта-Поштова, Садівницьке товариство «Круглик-4», витребувати на користь Державного підприємства «АНТОНОВ» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, Садівницьке товариство «Круглик-4».

Апеляційний суд, установивши, що про порушення відповідачами прав позивача щодо спірних земельних ділянок останньому стало відомо 10 травня 2016 року зі службової записки відокремленого структурного підрозділу філії «Антонов-Агро», дійшов висновку, що у позивача не було об'єктивної можливості дізнатися про порушення свого права - про наявність рішення Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на земельну ділянку за відповідачами, раніше отримання службової записки філії «Антонов-Агро», а тому перебіг позовної давності щодо оскарження дій відповідачів для ДП «Антонов» відповідно до частини першої статті 261 ЦК України розпочався саме з 10 травня 2016 року. Суд вважав, що звернення позивача з позовною заявою до суду у жовтні 2017 року було здійснено у межах строку, встановленого статтею 257 ЦК України.

Задовольняючи вимоги позивача, апеляційний суд виходив із того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння її власника (користувача) поза його волею на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке в судовому порядку скасоване, тому позивач має право витребувати спірну земельну ділянку від добросовісного набувача - ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року за наслідками розгляду касаційної скарги представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_7 постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог державного підприємства «Антонов» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного суду на направляючи справу на новий апеляційний розгляд, в частині позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Верховний Суд указав, що суд не встановив і не перевірив, чи пропущена позивачем позовна давність при зверненні з цим позовом до суду, а також звернув увагу на те, що матеріали справи не містять примірника оспорюваного рішення сільської ради від 30 серпня 2007 року, визнаного судами незаконним.

При новому апеляційному розгляді постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антонов» задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Антонов» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область.

Витребувано на користь Державного підприємства «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область.

Витребувано на користь Державного підприємства «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у позивача не було об'єктивної можливості дізнатися про порушення свого права - про наявність рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на земельну ділянку за відповідачами, раніше отримання службової записки філії «Антонов-Агро», а тому перебіг позовної давності щодо оскарження дій відповідачів для ДП «Антонов» відповідно до частини першої статті 261 ЦК України розпочався саме з 10 травня 2016 року. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду у жовтні 2017 року, позовна давність ним не пропущена.

Задовольняючи позов ДП «Антонов», апеляційний суд виходив із того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння її власника (користувача) поза його волею на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке в судовому порядку скасоване, відтак, позивач має право витребувати спірну земельну ділянку від добросовісних набувачів ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на підставі статті 388 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

29 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стеченко Я. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у позові.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 грудня 2020 року в справі № 360/1413/15-ц, від 15 травня 2018 року в справі № 911/3210/17, від 18 вересня 2019 року в справі № 372/4972/14-ц, від 19 листопада 2020 року в справі № 372/1699/18, від 04 листопада 2020 року в справі № 275/900/17, від 28 листопада 2018 року в справі № 911/926/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16 та постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16, від 28 вересня 2016 року в справі № 6-832цс15, від 08 червня 2016 року в справі № 6-3089цс15, від 16 вересня 2015 року в справі № 6-68цс15, від 12 квітня 2016 року в справі № 362/122/15-ц, від 17 лютого 2016 року в справі № 6-2407цс15, від 22 червня 2017 року в справі № 2-354/07 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

29 червня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Стеченко Я. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ДП «Антонов» до ОСОБА_3 , ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у позові.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 грудня 2020 року в справі № 360/1413/15-ц, від 15 травня 2018 року в справі № 911/3210/17, від 18 вересня 2019 року в справі № 372/4972/14-ц, від 19 листопада 2020 року в справі № 372/1699/18, від 04 листопада 2020 року в справі № 275/900/17, від 28 листопада 2018 року в справі № 911/926/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16 та постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16, від 28 вересня 2016 року в справі № 6-832цс15, від 08 червня 2016 року в справі № 6-3089цс15, від 16 вересня 2015 року в справі № 6-68цс15, від 12 квітня 2016 року в справі № 362/122/15-ц, від 17 лютого 2016 року в справі № 6-2407цс15, від 22 червня 2017 року в справі № 2-354/07 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

27 вересня 2023 року представник особи, яка не брала участі в справі, ОСОБА_4 , - адвокат Канюк Я. Ю. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 грудня 2020 року в справі № 360/1413/15-ц, від 15 травня 2018 року в справі № 911/3210/17, від 18 вересня 2019 року в справі № 372/4972/14-ц, від 19 листопада 2020 року в справі № 372/1699/18, від 04 листопада 2020 року в справі № 275/900/17, від 28 листопада 2018 року в справі № 911/926/17, від 28 жовтня 2020 року в справі №761/23904/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року в справі № 757/399/20/15-ц, від 27 березня 2019 року в справі № 520/17304/15-ц та постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16, від 28 вересня 2016 року в справі № 6-832цс15, від 08 червня 2016 року в справі № 6-3089цс15, від 16 вересня 2015 року в справі № 6-68цс15, від 12 квітня 2016 року в справі № 362/122/15-ц, від 17 лютого 2016 року в справі № 6-2407цс15, від 22 червня 2017 року в справі № 2-354/07 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційні скарги аргументовані тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - Стеченко Я. В. зазначає, що позивач зобов'язаний знати про стан своїх майнових прав, а оскільки останній ініціював та був стороною у судових справах, щодо оскарження рішень Віто-Поштової ради, в тому числі після прийняття рішення Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року (рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1548/2011 року за позовом ДП «Антонов» до Віта-Поштової сільської ради про скасування рішення від 18 січня 2007 року), позивач знав та/чи міг довідатися/дізнатися про порушення своїх прав.

Крім того, з 01 січня 2013 року почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачена викладеним у новій редакції Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Права та обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо вони були зареєстровані відповідно до чинного законодавства. Цей закон не встановлював обов'язку перереєстрації земельної ділянки в реєстрі. Тобто з 01 січня 2013 року відомості про земельні ділянки, що містяться в Державному земельному кадастрі України, є відкритими та опубліковані в мережі Інтернет, а ОСОБА_3 отримала окрему виділену земельну ділянку з присвоєнням окремого кадастрового номеру, ще у 2008 році, що підтверджується держаним актом на право власності на земельну ділянку, тобто відомості про ділянку, наявність та місце розташування стали публічно доступними, земельна ділянка була винесена в натурі, а ОСОБА_3 відкрито і вільно нею володіла. Однак у позовній заяві позивача, оскаржених судових рішеннях, окрім внутрішньої службової записки від 10 травня 2016 року, жодним чином не обґрунтовані причини та правомірність оскарження рішення Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року у 2017 році, тобто через 10 років після його прийняття. Крім того, позивач неодноразово звертався до суду з позовами щодо скасування рішень Віта- Поштової сільської ради, в тому числі, й у 2011 році, оскаржував рішення Ради від 18 січня 2007 року, тобто на той час вже понад три роки існувало рішення Віта-Поштової ради від 30 серпня 2007 року та державний акт на право власності на земельну ділянку від 13 лютого 2008 року.

Також звертає увагу на те, що підготовка рішення Віта-Поштової ради від 30 серпня 2007 року, яке оскаржує позивач, виготовлення відповідного проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, його затвердження та погодження, видача державного акта на право власності на земельну ділянку, його реєстрація в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі», реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбувалась за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийняті рішення органом місцевого самоврядування. Тобто особа не може відповідати за помилки органу місцевого самоврядування та органів державної влади при прийнятті ними рішень, а тому вона не може бути позбавлена конституційного права, оскільки вона добросовісно, відкрито та на законних підставах набула право власності на земельну ділянку.

Аналогічні доводи касаційної скарги зазначені представником Стеченком Я. В. відносно ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 зазначає, що останній не був залучений до участі у вказаній справі, а суд вирішив питання про його права як власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:002:0189, про існування вказаного рішення дізнався лише 22 вересня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень за пошуком інформації щодо земельної ділянки. Вказує, що нормами ЗК України передбачено, що селищна (сільська) рада надає дозвіл на розробку проекту на відведення земельної ділянки виключно у разі згоди на її передачу у власність, а тому будучи обізнаним про рішення Віта -Поштової сільської ради Києво - Святошинського району Київської області 6 сесії 5 скликання від 18 січня 2007 року про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, які розташовані в с. Віта- Поштова, СТ «Круглик- 4» (згідно додатку) загальною площею 1,0512 га для ведення садівництва, позивач не тільки мав можливість, а й, у силу вимог законодавства, зобов'язаний був знати про порушення своїх прав. Тобто позовна давність, передбачена статтею 257 ЦК України, на момент пред'явлення позивачем цього позову спливла.

Доводи інших учасників справи

ДП «Антонов» подав відзиви, в яких просить касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позивач не був та не міг бути суб'єктом (стороною) процесу передачі у власність відповідачам земельних ділянок та документального оформлення права власності на них, тому ні під час здійснення судового розгляду справи № 2-а-1548/2011 року, ні в подальшому позивачу об'єктивно не було відомо та не могло бути відомо про прийняття Віта-Поштовою сільською радою акта індивідуальної дії щодо передачі спірних земельних ділянок у власність відповідачам. Посилання на обізнаність та/чи можливість обізнаності позивача про рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року про передачу у власність земельних ділянок відповідачам під час розгляду справи № 2-а-1548/2011 є необґрунтованим та безпідставним, оскільки спростовується самим змістом судового рішення від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1548/2011, у якому відсутнє будь-яке згадування або посилання на рішення Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року.

Посилання на постанову від 19 лютого 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо моменту обізнаності про порушення права є необґрунтованим та безпідставним, оскільки спростовується самим змістом цієї постанови, у якій відсутнє будь-яке згадування або посилання на рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 15 червня 2023 року, 05 липня 2023 року та 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Витребувано з Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/11118/17 за позовом Державного підприємства «Антонов» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу № 369/11118/17 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що ДП «Антонов» згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-КВ № 003284, виданим 23 серпня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001 року № 1-1, надано у постійне користування 88,22 га землі, у тому числі земельна ділянка, площею 5,0 га, у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Віта-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року затверджено місце розташування та надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки у СТ «Круглик-4» за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» позивача, площею 6,5524 га, в оренду на 49 років під розміщення цього садівницького товариства, яке розташовано в с. Віта-Поштова, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик».

Рішенням Віта-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду загальною площею 6,5524 га під розширення території СТ «Круглик-4» та вилучено земельну ділянку загальною площею 6,5524 га (рілля), з них: 5,0 га - з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року за № 462 та 1,15524 га - із земель запасу Віта-Поштової сільської ради.

Рішенням Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 січня 2007 року надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам СТ «Круглик-4», у тому числі: ОСОБА_1 - у власність земельну ділянку, площею 0,1200 га, для ведення садівництва в СТ «Круглик-4»; ОСОБА_2 - у власність земельну ділянку, площею 0,0600 га, для ведення садівництва в СТ «Круглик-4»; ОСОБА_3 - у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, для ведення садівництва в СТ «Круглик-4».

Рішенням Господарського суду Київської області від 30 березня 2009 року у справі № 19/034-109 (залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 липня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року) визнано недійсним рішення від 08 листопада 2005 року та частково недійсним рішення від 21 березня 2006 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 6,5524 га, з них 5,0 га з постійного землекористування ДП «АНТК ім. О.К. Антонова».

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1548/2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, визнано незаконним та скасовано рішення Віта-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявників на:

- неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 грудня 2020 року в справі № 360/1413/15-ц, від 15 травня 2018 року в справі № 911/3210/17, від 18 вересня 2019 року в справі № 372/4972/14-ц, від 19 листопада 2020 року в справі № 372/1699/18, від 04 листопада 2020 року в справі № 275/900/17, від 28 листопада 2018 року в справі № 911/926/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16 та постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16, від 28 вересня 2016 року в справі № 6-832цс15, від 08 червня 2016 року в справі № 6-3089цс15, від 16 вересня 2015 року в справі № 6-68цс15, від 12 квітня 2016 року в справі № 362/122/15-ц, від 17 лютого 2016 року в справі № 6-2407цс15, від 22 червня 2017 року в справі № 2-354/07 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України);

- неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 грудня 2020 року в справі № 360/1413/15-ц, від 15 травня 2018 року в справі № 911/3210/17, від 18 вересня 2019 року в справі № 372/4972/14-ц, від 19 листопада 2020 року в справі № 372/1699/18, від 04 листопада 2020 року в справі № 275/900/17, від 28 листопада 2018 року в справі № 911/926/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16 та постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16, від 28 вересня 2016 року в справі № 6-832цс15, від 08 червня 2016 року в справі № 6-3089цс15, від 16 вересня 2015 року в справі № 6-68цс15, від 12 квітня 2016 року в справі № 362/122/15-ц, від 17 лютого 2016 року в справі № 6-2407цс15, від 22 червня 2017 року в справі № 2-354/07 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України);

- неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 грудня 2020 року в справі № 360/1413/15-ц, від 15 травня 2018 року в справі № 911/3210/17, від 18 вересня 2019 року в справі № 372/4972/14-ц, від 19 листопада 2020 року в справі № 372/1699/18, від 04 листопада 2020 року в справі № 275/900/17, від 28 листопада 2018 року в справі № 911/926/17, від 28 жовтня 2020 року в справі №761/23904/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року в справі № 757/399/20/15-ц, від 27 березня 2019 року в справі № 520/17304/15-ц та постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16, від 28 вересня 2016 року в справі № 6-832цс15, від 08 червня 2016 року в справі № 6-3089цс15, від 16 вересня 2015 року в справі № 6-68цс15, від 12 квітня 2016 року в справі № 362/122/15-ц, від 17 лютого 2016 року в справі № 6-2407цс15, від 22 червня 2017 року в справі № 2-354/07 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, касаційне провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 підлягає закриттю, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо касаційних скарг представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - Стеченка Я. В .

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 166 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 166 ЗК України).Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Звертаючись до суду з позовом у жовтні 2017 року, ДП «Антонов» посилалось на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння її власника (користувача) поза його волею на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке скасоване в судовому порядку, у зв'язку з чим позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам СТ «Круглик-4» в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність та передачі відповідачам, скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, проведену за відповідачами, а також витребувати спірну земельну ділянку від добросовісних набувачів на підставі статті 388 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про порушене право позивача, оскільки спірна земельна ділянка вибула із його володіння поза його волею на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке у подальшому було в судовому порядку скасоване.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_3 подала до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав. При цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права. Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п'ята статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , зазначив, що суд не дослідив у повній мірі, чи міг позивач, з урахуванням зазначених документів та обставин, об'єктивно дізнатися про порушення свого права, за захистом якого звернувся через 10 років після прийняття оскаржуваного ним рішення Віта-Поштової сільської ради.

Скасовуючи постанову апеляційного суду на направляючи справу на новий апеляційний розгляд в частині позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Верховний Суд вказав, що суд не встановив і не перевірив, чи пропущено позивачем позовну давність при зверненні із цим позовом до суду, а також звернув увагу на те, що матеріали справи не містять примірника оспорюваного рішення сільської ради від 30 серпня 2007 року, визнаного судами незаконним.

Верховний Суд також зауважив, що суди дійшли передчасного висновку про те, що у позивача не було об'єктивної можливості дізнатися про наявність рішення Віта-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на земельну ділянку за відповідачами, раніше отримання службової записки філії «Антонов-Агро», оскільки суди не досліджували питання, чи є така службова записка за підписом в. о. директора філії «Антонов-Агро» ДП «Антонов» на ім'я начальника юридичного управління ДП «Антонов» Дехтяренка І. В. достатньою підставою вважати позивача необізнаним про порушення його права за підписом виконуючого обов'язки директора філії «Антонов-Агро» ДП «Антонов» від 26 квітня 2016 року на ім'я начальника юридичного управління ДП «Антонов» Дехтяренка І. В. достатньою підставою вважати позивача необізнаним про порушення його права.

За змістом статті 417 ЦПК України вказівки суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При новому апеляційному розгляді справи апеляційний суд, як у судовому рішенні від 17 листопада 2022 року, так і в постанові суду від 30 травня 2023 року, дійшов висновку про те, що звернення позивача з позовною заявою до суду у жовтні 2017 року було здійснено у межах строку, встановленого статтею 257 ЦК України. При цьому, апеляційний суд виходив із того, що про порушення відповідачами прав позивача щодо спірних земельних ділянок, останньому стало відомо 10 травня 2016 року зі службової записки відокремленого структурного підрозділу Філії «Антонов-Агро». Суд вважав, що у позивача не було об'єктивної можливості дізнатися про порушення свого права - про наявність рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 червня 2007 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на земельну ділянку за відповідачами, раніше отримання службової записки Філії «Антонов-Агро», а тому перебіг позовної давності щодо оскарження дій відповідачів для ДП «Антонов», відповідно до частини першої статті 261 ЦК України розпочався з 10 травня 2016 року.

Верховний Суд звертає увагу на те, що вказані висновки апеляційного суду є аналогічними висновкам, зробленим судом у попередній постанові Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, яка була скасована касаційним судом з тих підстав, що суди не дослідили обізнаність позивача про порушення свого цивільного права відповідачами раніше та не встановили, чи є така службова записка за підписом виконуючого обов'язки директора філії «Антонов-Агро» ДП «Антонов» достатньою підставою вважати позивача необізнаним про порушення його права.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що , що на підставі рішення Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 січня 2007 року надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам СТ «Круглик-4», у тому числі ОСОБА_1 (площею 0,1200, ОСОБА_2 (площею 0,0600 га,) та ОСОБА_3 (площею 0,1000 га,) для ведення садівництва в СТ «Круглик-4».

У 2011 року саме ДП «Антонов» ініціювало позов, звернувшись до адміністративного суду, до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа Громадська організація «Садівницьке товариство «Круглик -4» (справа № 2-а-1548/2011), у якому просило визнати незаконним та скасувати зазначене рішення сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 січня 2007 року, яким, зокрема, й відповідачам надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність спірних земельних ділянок та яке передувало прийняттю осорюваного у справі, яка переглядається, рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року про передачу у власність відповідачам цих ділянок.

За результатами розгляду позову ДП «Антонов» Києво-Святошинський районний суд Київської області 26 липня 2011 року прийняв постанову у справі № 2-а-1548/2011 (залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року), якою визнав незаконним та скасував рішення Віта-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року.

У вказаній справі (№ 2-а-1548/2011) суд установив, що Віта-Поштова сільська рада необґрунтовано, рішенням від 18 січня 2007 року, надала згоду на складання проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам громадської організації «Садівницьке товариство «Круглик-4», які знаходяться в межах земельної ділянки, яка належить ДП «Антонов» на праві постійного користування згідно державного акту на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462.

Проте суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам статті 417 ЦПК України, повністю не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 вересня 2021 року та від 05 квітня 2023 року, так і не визначився, чи є службова записка відокремленого структурного підрозділу Філії «Антонов-Агро» достатньою підставою вважати позивача необізнаним про порушення його права та чи реєстрація права власності на спірну земельну ділянку, достатньою підставою вважати позивача необізнаним про порушення його права.

За таких обставин, постанови апеляційного суду від 17 листопада 2022 року та 30 травня 2023 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Щодо касаційної скарги особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4

27 вересня 2023 року представник особи, яка не брала участі в справі, ОСОБА_4 , - адвокат Канюк Я. Ю. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою та просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року.

Колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року підлягає закриттю як помилково відкрите, зважаючи на таке.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

У частині четвертій статті 389 ЦПК України передбачено, що особа, яка не брала участі в справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.

Таким чином, тлумачення частини першої та четвертої статті 389 ЦПК України дозволяє дійти висновку про те, що за загальним правилом касаційна скарга може бути подана особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки лише після розгляду судом апеляційної інстанції її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Як виняток, допускається оскарження постанови апеляційного суду у касаційному порядку, якщо безпосередньо судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, особи, яка не брала участі у справі.

Зміст касаційної скарги та оскаржуване судове рішення свідчать про те, що ОСОБА_4 не оскаржував в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, хоча з ним не погоджується, оскільки суд першої інстанції, на думку заявника, без залучення його до справи вирішив питання про його права та обов'язки.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 не був учасником справи, з апеляційною скаргою, як особа, яка не брала участі в справі, до апеляційного суду не звертався, а порушує питання про оскарження у касаційному порядку судового рішення, яке не було об'єктом перегляду в апеляційному порядку за його апеляційною скаргою, судове рішення про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки безпосередньо судом апеляційної інстанції не ухвалювалося, тому касаційне провадження за касаційною скаргоюпредставника ОСОБА_4 - адвоката Канюк Я. Ю. на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року підлягає закриттю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення апеляційного суду постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, оскаржені постанови апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду; касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року підлягає закриттю.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 17, 396, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року закрити.

Касаційні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанови Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року та від 30 травня 2023 року в частині позовних вимог Державного підприємства «Антонов» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов