печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19069/23-ц
пр. 2-3392/24
12 жовтня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Головко Ю.Г.,
за участю секретаря судових засідань Солонухи Д. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно сплачених коштів та зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2023 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно сплачених коштів та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є споживачем послуг АТ КБ «ПриватБанк», має у ньому відкриті банківські рахунки, які прив'язані до його мобільного телефону.
У період з 11.11.2022 по 12.11.2022 року були здійснені фінансові операції на зовнішньому ресурсі, тип оплати: Google Pay. В результаті проведення фінансових операцій по картці утворився несанкціонований овердрафт. Була списана сума в розмірі 15 733 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять три) гривень, трьома списаннями, про що повідомлено банк. Зазначив, що не здійснював будь-яких фінансових операцій в цей період, фінансовий номер мобільного телефону не був втрачений, жодних дзвінків чи CMC - повідомлень для ідентифікації особи клієнта на підтвердження здійснення фінансових операцій, їй не надходило. Спроба зв'язатися із клієнтською службою банку для врегулювання ситуації не принесла успіху, отже фінансовою установою не було вжито достатніх та необхідних заходів щодо збереження його грошових коштів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлений про розгляд справи належним чином. Надіслав до суду відповідь на відзив, просив задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі.
Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі. Заперечував щодо позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, вимоги викладені у відзиві на позовну заяву підтримав.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Суд, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є отримувачем банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та отримала банківську картку. Позивач в подальшому неодноразово перепідписував даний договір, ознайомлювався з умовами та правилами банківських послуг під розпис.
Відповідно до умов анкети-заяви від 26 червня 2013 року, сторони уклали угоду про використання простого електронного підпису та погодили, що визнають простим електронним підписом такі способи підписів позивача: ОТР-пароль, QR-код, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках, або офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення Банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК Банку дає Клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої Клієнт надає Банку, шляхом підписання способами, що узгоджені сторонами вище, при цьому ідентичність укладання правочину повністю ідентична надісланому Банком ОТР-паролю на фінансовий номер телефону Клієнта НОМЕР_1 .
Позивач особистим підписом засвідчив, що «Я ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді Я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку».
За картрахунком позивача № НОМЕР_2 11.11.2022 - 12.11.2022 року було здійснено ряд операцій на суму 15733.00 грн.
Операції було вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay. Сервіс GOOGLEPAY - безконтактний сервіс, що дозволяє здійснювати оплати чи зняття грошових коштів на пристроях, які підтримують дану функцію. Для користування послугою необхідно встановити на телефон додаток, додати до нього банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку, можливо користуватися картками без її фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки на банкомат.
За фактом незаконного заволодіння грошовими коштами, що перебували на картковому рахунку позивача, до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України за № 12022163510000761 від 11.12.2023; на час розгляду даної справи досудове розслідування не завершено.
На звернення ОСОБА_1 до Банку щодо повернення коштів на картковий рахунок та не нарахування відсотків на кошти, які незаконно зняті з його рахунку Банк надав відповідь від 03.04.2023, яким позивачеві відмовлено у поверненні грошових коштів, списаних з карти.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною 1 ст.1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Пунктами 1 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року №705 (в редакції на час виникнення спірних відносин), встановлено, що користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Пунктом 9 розділу X даного Положення визначено, що контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.
За змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений поговором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Відповідно до вимог п. 3. ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
У пунктах 32.1, 32.7 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів з Україні» (в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що банк, який обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі (стаття 21 Закону).
Згідно п. 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів з Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків віл здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Згідно пп.5-9 положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Згідно з пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення № 705 користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та//або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п.11 розділу VI Положення №705).
Оспорювані перекази грошових коштів були здійснені 11.11.2022 о 16.57 год та 17.02 год та 12.11.2022 03.51 год. Натомість, з виписки по рахунку ОСОБА_1 убачається, що 11.11.2022 о 18.40 год. та 12.11 о 03.14 год. позивачем були проведені операції, картка № НОМЕР_2 не була заблокована, відтак позивач продовжував нею користуватися, а до поліції звернувся тільки 11.12.2022.
Судом встановлено, що спірні операції відповідачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, в тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо) без розголошення яких інша особа навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку.
Враховуючи вищевказані норми права, а також умови договору, клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних (п. 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку.
Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки / рахунку / на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.
В архівах банку не виявлено звернень Позивача з дорученням про постанову карти в СТОП-ЛИСТ платіжної системи, або з вимогою про блокування картки до моменту зняття коштів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) суд вказав, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Банк виконав свій обов'язок з виконання замовлених позивачем банківських операцій та інформування користувача про здійснення спірних операцій з використанням електронного платіжного засобу позивача 11.11.2022 о 16.57 год та 17.02 год та 12.11.2022 03.51 год.
Разом наявні у справі докази, подані сторонами, свідчать, що саме дії позивача щодо внесення конфіденційної інформації, необхідної для входу у Приват24 під його обліковим записом та підтвердження такого входу, дало змогу ініціювати платіжні операції по списанню коштів з його рахунку.
Позивачем у даній справі не надано належних та допустимих доказів про порушення його прав та інтересів з боку відповідача, фінансові операції проведені коректно, з використанням всіх необхідних реквізитів та ідентифікуючих даних, які відомі тільки позивачу, а тому оспорювані транзакції на картковому рахунку позивача не є помилковими. Вчинення фінансових операцій на карткових рахунках позивача третіми особами неможлива без розголошення користувачем інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, таких як коди доступу до карток, строк дії карти та інші ідентифікуючі дані електронного платіжного засобу. А бездіяльність позивача щодо негайного повідомлення банку про втрату доступу до електронного платіжного засобу могло призвести до втрати, незаконного використання інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, тому АТ КБ «ПриватБанк» не повинен нести відповідальність за такі дії/бездіяльність позивача.
За вказаних обставин суд вважає вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263, 264-265, 268 ЦПК України, ст. 1066, 1068, 1073, 1092 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно сплачених коштів та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Суддя Ю. Г. Головко