печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25210/24-к
13.06.2024 м. Київ
Печерський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024100060000919 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.04.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Рубіжне Луганської області, громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3
23.04.2024, у невстановлений час, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 та проходячи повз банкомат поблизу закладу громадського харчування «КФС» помітив на банкоматі пластикову картку АТ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в цей час у нього виник умисел на незаконне заволодіння вказаною банківською карткою.
Надалі, в цей же день, час та місці, ОСОБА_3 , керуючись корисливим мотивом, та маючи умисел на викрадення офіційного документа, а саме банківської картки, з метою в подальшому розпорядитися грошовими коштами на власний розсуд, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, доводячи свій злочинний намір до кінця, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, викрав біля банкомату банківську картку для обслуговування банківського рахунку АТ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я ОСОБА_5 , яка в силу вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХП від 2 жовтня 1992 року, п. 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи коштів в Україні» № 2346-III від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-Ш від 7 грудня 2000 року, Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 жовтня 1998 року № 414, та примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України, є офіційним документом.
Після цього, ОСОБА_3 достовірно знаючи, що зазначений офіційний документ - банківська картка АТ «Приватбанк» № НОМЕР_1 йому не належить, утримуючи банківську картку при собі, з місця вчинення злочину зник у невідомому напрямку.
У вказаний спосіб ОСОБА_3 з корисливих мотивів вчинив викрадення офіційного документа, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, винним у вчиненні якого визнається.
ОСОБА_3 умисно викравши 23.04.2024 належну ОСОБА_5 банківську картку за вищевказаних обставин, реалізуючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна шляхом розрахунку вищевказаною викраденою банківською карткою за товар, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, діючи умисно, в умовах воєнного стану, видаючи себе за доброчесного покупця, використовував банківську картку ОСОБА_5 , видаючи її за свою та розрахувався нею за тютюнові вироби.
Так, 23.04.2024 приблизно о 21 год. 43 хв., ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, маючи при собі банківську картку АТ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, перебуваючи в магазині «Фора», розташованому за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 28 , видаючи себе за доброчесного покупця, розрахувався нею шляхом безконтактної оплати через банківський термінал за товар, а саме тютюнові вироби на загальну суму 500 гривень. Після чого впевнившись, що на вказаній банківській картці ОСОБА_5 є грошові кошти та оплата за товар пройшла успішно, вийшов з магазину та попрямував до іншого магазину.
У вказаний спосіб ОСОБА_3 в умовах воєнного стану вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім цього, 23.04.2024 приблизно о 22 год. 59 хв., ОСОБА_3 продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, діючи умисно, видаючи себе за доброчесного покупця, використовував банківську картку АТ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , видаючи її за свою та розраховувався вказаною карткою шляхом безконтактної оплати через банківський термінал в магазині «МіксМарт», розташованому за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 24 , де придбав тютюнові вироби на загальну суму 500 гривень. Після чого впевнившись, що на вказаній банківській картці ОСОБА_5 є грошові кошти та оплата за товар пройшла успішно, вийшов з магазину та попрямував до іншого магазину.
У вказаний спосіб ОСОБА_3 повторно, в умовах дії воєнного стану вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, винним у якому визнається.
Крім цього, 23.04.2024 приблизно о 23 год. 17 хв., ОСОБА_3 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах дії воєнного стану, зайшов до магазину «МіксМарт», розташованого за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 24, та маючи при собі привласнену банківську картку АТ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , належну потерпілому ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, діючи умисно, розраховувався вказаною карткою шляхом безконтактної оплати через банківський термінал в магазині «МіксМарт», розташованому за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 24 , де придбав тютюнові вироби на загальну суму 500 гривень. Після чого впевнившись, що на вказаній банківській картці ОСОБА_5 є грошові кошти та оплата за товар пройшла успішно, вийшов з магазину та попрямував до іншого магазину.
У вказаний спосіб ОСОБА_3 повторно, в умовах дії воєнного стану вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, винним у якому визнається.
Крім цього, 23.04.2024 близько 23 год. 29 хв., ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на бул. Лесі Українки в м. Києві разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не був обізнаний про злочинні дії ОСОБА_3 , вирішив придбати ще декілька товарів та вводячи ОСОБА_6 в оману про належність банківської картки йому, передав в користування банківську картку АТ «Приватбанк» № НОМЕР_1 останньому та попросив придбати тютюнові вироби в магазині «Мікс Март», що розташований за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 15 , за які розрахуватись вказаною банківською картою.
В подальшому, ОСОБА_6 , 23.05.2024 о 23 год. 29 год. зайшов до вищезазначеного магазину та придбав шляхом безконтактної оплати тютюнові вироби на суму 400 гривень, тим самим, своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 400 гривень, після чого повернув банківську картку та придбані ним тютюнові вироби ОСОБА_3 .
У вказаний спосіб ОСОБА_3 повторно, в умовах дії воєнного стану вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, винним у якому визнається.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, зазначивши, що щиро розкаюється у вчиненому та просить не призначати йому покарання у вигляді позбавлення волі.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
У судовому засіданні учасникам кримінального провадження судом роз'яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних правопорушень, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, тому суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, зокрема: письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 та матеріалів, дослідження яких є необхідним для вирішення питань, передбачених ч. 1 ст. 368 КПК України.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 України в повному обсязі доведена, а відтак його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документа з корисливих мотивів та за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в тому числіповторно, в умовах дії воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують та відсутність обставин обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.
Обставин, що згідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд приймає до уваги характер вчинених кримінальних правопорушень, характеризуючі обвинуваченого матеріали, відповідно до яких, останній в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не мають судимості, на обліку в психіатричній лікарні та на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання.
Враховуючи характеризуючі обвинуваченого дані, обставини вчинення кримінальних правопорушень, щире каяття обвинуваченого, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, та приходить до висновку про можливість призначення покарання у виді обмеження волі в мінімальних межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 357 КК України та у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України, визначивши обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, та на підставі ст. 75 КК України звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлений.
Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -
Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 визначити у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: три DVD-R диски із відеозаписами з камер відеоспостереження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_7