10.06.2024 Справа № 756/1751/24
Унікальний № 756/1751/24
Провадження № 2-к/756/2/24
10 червня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участі секретаря - Харук М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 , заінтересована особа: Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,
Заявник ОСОБА_1 через свого представника у лютому 2024 року звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із клопотанням про визнання на території України рішення суду міста Хертогенбош Королівства Нідерландів, яке ухвалив пан суддя Дж.В. Брант і проголошено публічно 03 червня 2011 року по справі № 226849/FA RK 11-1069, яким було розірвано шлюб між громадянкою України ОСОБА_1 та підданим Королівства Нідерланди ОСОБА_2 , зареєстрований 23 серпня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, Україна, актовий запис № 479.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 23 серпня 2005 року вона зареєструвала шлюб з підданим Королівства Нідерланди ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, про що в Книзі реєстрації шлюбів 23 серпня 2005 року зроблено актовий запис № 479.
Вказаний шлюб рішенням Суду міста Хертогенбош Королівства Нідерландів 03 червня 2011 року було розірвано. Секретар окружного суду Східного Брабанту заявляє, що вищевказане рішення стало остаточним та зареєстроване в реєстрі цивільного стану 22 червня 2011 року під номером акту 4V1767 та завірено підписом С.Р. Такс - ван Схійндель від 14 серпня 2023 року. Тобто в самому рішенні Суду міста Хертогенбош Королівства Нідерландів зазначено, що вищезазначене рішення Суду стало остаточним (набрало законної сили).
06 жовтня 2023 року заявник ОСОБА_1 подала заяву до Відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва про внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки у актовому записі про розірвання шлюбу, так як дізналась, що на теперішній час на території України вона знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Згодом ОСОБА_1 отримала лист від Відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва від 11.10.2023 про відмову у внесенні відповідних змін, так як потрібно визнання рішення суду Королівства Нідерланди про розірвання шлюбу, що не підлягає примусовому виконанню, згідно чинного законодавства України.
14 лютого 2024 року ухвалою суду в порядку ст. 467 ЦПК України надано термін для подання заперечень.
У встановленому законом порядку судом було письмово повідомлено заінтересовану особу Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та запропоновано йому в місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Відповідну ухвалу представник заінтересованої особи отримав 05.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Частиною 2 ст. 473 ЦПК України визначено, що після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
Станом на 03.05.2024 від заінтересованої особи заперечення проти клопотання на адресу суду не надійшли.
Відтак, 03 травня 2024 року ухвалою суду клопотання призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник заявника вимоги клопотання підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
23 серпня 2005 року громадянка України ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з підданим Королівства Нідерланди ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, про що в Книзі реєстрації шлюбів 23 серпня 2005 року зроблено актовий запис № 479, що підтверджується Свідоцтвом про одруження Серія НОМЕР_1 від 23 серпня 2005 року.
Шлюб, укладений між громадянкою України ОСОБА_1 та підданим Королівства Нідерланди ОСОБА_2 , рішенням Суду міста Хертогенбош Королівства Нідерландів 03 червня 2011 року було розірвано. Секретар окружного суду Східного Брабанту заявляє, що вищевказане рішення стало остаточним та зареєстроване в реєстрі цивільного стану 22 червня 2011 року під номером акту 4V1767 та завірено підписом С.Р. Такс - ван Схійндель від 14 серпня 2023 року. Тобто в самому рішенні Суду міста Хертогенбош Королівства Нідерландів зазначено, що вищезазначене рішення Суду стало остаточним (набрало законної сили).
06 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву до Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки у актовому записі про розірвання шлюбу.
Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 11.10.2023 відмовив у внесенні відповідних змін, так як потрібно визнання рішення суду Королівства Нідерланди про розірвання шлюбу, що не підлягає примусовому виконанню, згідно чинного законодавства України.
За приписами ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 17 Постанови Верховного Суду України від 24.12.1999 № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу України», не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорювання батьківства; позбавлення батьківських прав; розірвання шлюбу; встановлення фактів, шо мають юридичне значення; усиновлення; визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
У відповідності до ст. 462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно ст. 471 ЦПК України, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, то вважається, що воно існує, оскільки не доведено інше.
Таким чином, принцип взаємності означає, що рішення суду певної держави повинно визнаватись та виконуватись в Україні, якщо тільки немає доказів того, що рішення українських судів не визнаються і не можуть бути виконані на території такої держави.
Оскільки між Україною та Королівством Нідерландів не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, то рішення суду Королівства Нідерландів визнається в Україні за принципом взаємності і відсутність Двостороннього договору не може бути підставою для невизнання рішення. Тому для даних правовідносин слід застосовувати принцип взаємності для визнання рішення суду.
У статті 472 ЦПК України зазначено, що клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судом установлено, що представником заявника до клопотання долучено копію рішення іноземного суду, яке засвідчено в установленому законом порядку з відміткою про набрання ним законної сили та з засвідченим перекладом українською мовою.
Аналізуючи норми чинного законодавства та встановленні по справі обставини, враховуючи, що зазначене рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якого воно постановлено, набрало законної сили, рішення у справі постановлено судом, що відповідає нормам чинного законодавства України та предмет спору за законами України підлягає судовому розгляду, суд доходить висновку, що підстави, передбачені ст. 468 ЦПК України для відмови у визнанні в Україні зазначеного рішення іноземного суду, відсутні.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 473 ЦПК України, за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження, суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
З урахування вище викладеного, судом не установлено підстав для відмови в задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, передбачених ст. 468 ЦПК України, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про визнання на території України рішення суду міста Хертогенбош Королівства Нідерландів, яке ухвалив пан суддя Дж.В. Брант і проголошено публічно 03 червня 2011 року по справі № 226849/FA RK 11-1069, яким було розірвано шлюб між громадянкою України ОСОБА_1 та підданим Королівства Нідерланди ОСОБА_2 , зареєстрований 23 серпня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, Україна, актовий запис № 479.
З викладеного, керуючись ст. 471-473 ЦПК України,
Клопотання - задовольнити.
Визнати на території України рішення суду міста Хертогенбош Королівства Нідерландів, яке ухвалив пан суддя Дж.В. Брант і проголошено публічно 03 червня 2011 року по справі № 226849/FA RK 11-1069, яким було розірвано шлюб між громадянкою України ОСОБА_1 та підданим Королівства Нідерланди ОСОБА_2 , зареєстрований 23 серпня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, Україна, актовий запис № 479.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.В. Белоконна