№ 755/8799/24
№ 3/755/3534/24
"06" червня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В. розглянувши справу, яка надійшла з Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючо ї за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Як вбачається з даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 577020, ОСОБА_1 , 30 квітня 2024 року, близько 11 години 40 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ухилялася від виконання батьківських обов'язків відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засідання ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала та пояснила, що 30.04.2024 року до неї додому прийшли працівники поліції та повідомили, що вони повинні скласти відносно неї протокол про адміністративне правопорушення, оскільки до них надійшло повідомлення зі школи, що вона, начебто, ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно її сина, що не відповідало дійсності, однак, працівники поліції зазначили, що їм необхідно відпрацювати виклик, а тому, вони повинні все одно скласти відносно неї протокол, що й зробили. Далі, працівники продиктували їй, що саме вона повинна написати у своїх поясненнях, зазначаючи, що це лише формальність, що вона й зробила та їх підписала. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення відносно неї за ч. 1 ст. 184 КУпАП складено незаконно та безпідставно, оскільки будь-яких підстав для цього не було, так як вона належним чином виконує свої батьківські обов'язки, син є вихованою та слухняною дитиною, добре вчиться у школі, не конфліктний, а тому, прохала закрити провадження у справу у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , приходжу до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У силу вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зокрема, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 30 квітня 2024 року, близько 11 години 40 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ухилялася від виконання батьківських обов'язків відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, в чому саме полягало ухилення від виконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , тобто, суть правопорушення викладено не повно, оскільки особою, якою складено протокол, зазначено лише загальні фрази та суть не розкрито.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши наявні докази в їх сукупності, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 184, 245, 247, 251-252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: