Справа №:755/9580/23
Провадження №: 4-с/755/44/24
"13" червня 2024 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.,
за участю секретаря судових засідань - Назарової І.В.,
учасники справи:
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, клопотання заінтересованої особи ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), начальник відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Андрющенко Ірина Василівна, ОСОБА_1 , на дії Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), -
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - Дніпровський ВДВС у місті Києві), заінтересована особа - ОСОБА_1 .
У поданій скарзі ОСОБА_2 просив суд:
- поновити термін на оскарження дій посадових осіб Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ);
- визнати неправомірною та скасувати постанову від 31.01.2022 в.о. начальника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) І. Андрющенко;
- зобов'язати відділ Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) поновити порушені його права як сторони виконавчого провадження та поновити ВП № НОМЕР_2.
Свою скаргу ОСОБА_2 мотивував тим, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року було затверджено мирову угоду сторін у цивільній справі № 755/8204/16-ц про стягнення із ОСОБА_1 на його користь боргу у розмірі 120 000,00 доларів США.
У зв'язку з невиконанням боржником умов мирової угоди у добровільному порядку він подав вказану ухвалу суду до Дніпровського ВДВС у місті Києві для її примусового виконання. 18 травня 2018 року державний виконавець Терещук Т.І., прийнявши зазначений виконавчий документ до виконання, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Разом із цим під час ознайомлення 17 березня 2023 року з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_2 йому стало відомо про те, що 31 січня 2022 року на підставі відповідної заяви боржника ОСОБА_1 було здійснено перевірку дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства у межах вказаного провадження.
За результатами перевірки в.о. начальника Дніпровського ВДВС у місті Києві Андрющенко І. В. винесла 31 січня 2022 року постанову, якою: дії державного виконавця Терещук Т.І. щодо прийняття виконавчого документа до виконання визнано такими, що вчинені з порушенням пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»; скасовано постанову цього виконавця про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, а також зобов'язано головного державного виконавця Єзерську А. М. привести виконавче провадження НОМЕР_1 у відповідність з вимогами названого Закону.
На виконання вказаної постанови головний державний виконавець ОСОБА_3 прийняла ряд рішень про скасування документів у межах виконавчого провадження НОМЕР_1, а також про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, однак жодне із цих рішень він як сторона виконавчого провадження не отримував.
Вважає дії посадових осіб Дніпровського ВДВС у місті Києві, в тому числі щодо повернення виконавчого документа (ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року про затвердження мирової угоди) у виконавчому провадженні № 556426732 неправомірними та такими, що порушують його права та законні інтереси як стягувача.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на звернення зі скаргою на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ). Прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Витребувано у Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮУ (м.Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
01.04.2024 року скаржником ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення доказів, які просив врахувати при розгляді скарги, а саме: постанови Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року та від 13 лютого 2023 року, як судову практику, оскільки в аналогічній справі (та сама заява Боржника і та ж сама перевірка, але по іншому ВП) Дніпровським судом було досліджено оригінали матеріалів виконавчих проваджень (персонального та зведеного) та виявлено і встановлено порушення вимог законодавства державними виконавцями.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22.04.2024 року задоволено клопотання представника скаржника - ОСОБА_4 та заінтересованої особи - ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано у Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3.
10.04.2024 року (вх.№32735) до суду на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2024 року Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) подав копію матеріалів зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4 на 1835 арк.
22.04.2024 року (вх.№22886) через систему «Електронний суд» надійшло клопотання заінтересованої особи ОСОБА_1 про залишення скарги ОСОБА_2 без розгляду.
22.04.2024 року (вх.№22887) через систему «Електронний суд» надійшло клопотання заінтересованої особи ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 .
Клопотання обґрунтоване тим, що дійсно 12 грудня 2016 року у межах розгляду цивільної справи № 755/8204/16-ц Дніпровським районним судом м. Києва визнано мирову угоду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон-Мода» про стягнення заборгованості. У подальшому, ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського РВДВС у місті Києві ЦМУ МЮУ (м. Київ) із заявою про примусове виконання ухвали суду №755/8204/16-ц від 12.12.2016. 18.05.2018 старшим державним виконавцем Дніпровського РВДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Терещук Т.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1. Раніше, майже за рік до викриття 18.05.2018 виконавчого провадження НОМЕР_1 Постановою державного виконавця від 23.06.2017 було відкрите виконавче провадження НОМЕР_9 на підставі судового наказу Господарського суду м. Києва №910/5687/16 від 16.03.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Український лізинговий фонд» грошових коштів. Крім того, Постановою державного виконавця від 18.05.2018 відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва №755/8203/16- ц від 29.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошових коштів. Постановою державного виконавця від 18.05.2018 відкрито виконавче провадження НОМЕР_7 на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва №755/8204/16- ц від 26.12.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 грошових коштів. Постановою державного виконавця від 21.05.2018 зазначені чотири виконавчі провадження НОМЕР_9, НОМЕР_7, НОМЕР_5 та НОМЕР_1 об'єднані у зведене виконавче провадження НОМЕР_4. У подальшому: Постановою державного виконавця від 03.08.2018 відкрите виконавче провадження НОМЕР_6 на підставі судового наказу Господарського суду м. Києва №910/7400/18 від 23.07.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нова-Пошта» грошових коштів. Постановою державного виконавця від 03.08.2018 зазначене виконавче провадження НОМЕР_6 приєднане до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4. Постановою державного виконавця від 30.07.2019 відкрито виконавче провадження НОМЕР_8 на підставі судового наказу Господарського суду м. Києва №910/14182/17 від 27.11.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Клуб професійного футболу «Карпати» грошових коштів. Постановою державного виконавця від 30.07.2019 зазначене виконавче провадження НОМЕР_8 приєднане до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4. Постановою державного виконавця від 07.10.2019 відкрито виконавче провадження НОМЕР_10 на підставі виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №755/16447/18 від 22.05.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» грошових коштів. Постановою державного виконавця від 11.12.2019 зазначене виконавче провадження НОМЕР_10 приєднане до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4. Отже, у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_4 було об'єднано сім виконавчих проваджень НОМЕР_9, НОМЕР_7, НОМЕР_5, НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_10 з виконання чотирьох виконавчих документів виданих Дніпровським районним судом м. Києва та трьох виконавчих документів, виданих Господарським судом м. Києва. Постановами начальника Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 31.01.2022 року скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 18.05.2018 (стягувач ОСОБА_2 ). Цього ж дня, 31.01.2022 головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Єзерською А.М. стягувачу ОСОБА_2 направлено повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документу (ухвали №755/8204/16-ц виданої 12.12.2016 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів) без прийняття до виконання, на підставі п. 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки перевіркою матеріалів виконавчого провадження встановлено, що у виконавчому документі не зазначено сторони виконавчого провадження, а саме боржника та стягувача. Перед прийняттям 31.01.2022 року рішення про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 18.05.2018 року (стягувач ОСОБА_2 ) та повернення виконавчого документу стягувачу без виконання, виконавче провадження НОМЕР_1 зі зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4 не виводилось. Постанови державного виконавця про виведення виконавчого провадження НОМЕР_1 зі зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4 перед прийняттям 31.01.2022 року оскаржуваних рішень немає ні в матеріалах зведеного виконавчого провадження, ні в матеріалах виконавчого провадження НОМЕР_1. Доказів протилежного ОСОБА_2 не надано ані суду першої ані апеляційної інстанції, відсутні такі докази і в матеріалах справи. Водночас, оскаржувані скаржником дії державних виконавців з повернення виконавчого документу без прийняття до виконання відбулися не на стадії подання виконавчого документу до виконання та перевірки його реквізитів на відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а шляхом та в такій послідовності: - спочатку відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, - потім об'єднання його та інших виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження НОМЕР_4, - в подальшому перевірки в межах зведеного виконавчого провадження законності відкриття ВП НОМЕР_1, за результатами якої: - прийняття в межах зведеного виконавчого провадження рішення про скасування постанови про відкриття ВП НОМЕР_1та повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, і при цьому оскаржувані скаржником рішення, дії та бездіяльність вчинені без виведення виконавчого провадження НОМЕР_1 зі зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4, у якому виконуються рішення судів ухвалені за різними видами судочинства. Отже, оскаржувані скаржником дії та рішення державних виконавців по скасуванню постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, інших документів прийнятих на виконання зазначеної вище ухвали Дніпровського районного суду м. Києва та повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, здійснені в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4 (без виведення виконавчого провадження НОМЕР_1 зі складу із зведеного виконавчого провадження) та стосуються інтересів всіх стягувачів у зведеному виконавчому провадженні. Також ОСОБА_1 зазначав, що не заслуговують на увагу твердження скаржника, що ним оскаржуються тільки дії у межах виконавчого провадження, якому присвоєно НОМЕР_1, і оскаржувані дії органу примусового виконання провадились в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, у межах якого була проведена перевірка матеріалів виконавчого провадження та винесено відповідну постанову, а не у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_4, оскільки у разі наявності єдиного суб'єкта примусового виконання закон визначав єдиний порядок проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні, зокрема, й проведення перевірки законності відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, яке на час проведення перевірки вже перебувало у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_4 відносно одного боржника ОСОБА_1 , з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, а також вчинення дій та прийняття рішень щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документу без виведення виконавчого провадження НОМЕР_1 зі зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4.
У судовому засіданні заінтересована особа (боржник) ОСОБА_1 підтримав своє клопотання про закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 , подане ним 22.04.2024 року (вх.№22887). Додатково повідомив, що постановою Верховного Суду від 10.04.2024 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року - скасовано. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_6 на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), заінтересована особа - ОСОБА_1 , - закрито.
У судове засідання скаржник не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином у відповідності до ч. 4 ст. 14 ЦПК України шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету ОСОБА_2 в електронній формі із застосуванням відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим ЦПК України, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), про причини неявки суд не повідомив.
У судове засідання представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) не з'явився, про час та місце розгляду скарги орган державної виконавчої служби повідомлявся належним чином у відповідності до ч. 4 ст. 14 ЦПК України шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим ЦПК України, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), а також шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв'язку, про що свідчить розписка про вручення рекомендованого повідомлення 09.05.2024 року.
З огляду на викладене, справа розглядалась за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 , вивчивши матеріали скарги з доданими до неї доказами, а також матеріали зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4, суд дійшов таких висновків.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року у справі № 755/8204/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон-Мода», про звернення стягнення затверджено (визнано) мирову угоду сторін, за умовами якої відповідач, серед іншого, зобов'язався та гарантував сплатити позивачу суму боргу за договором позики від 19.03.2016 року у розмірі 3 120 000 гривень , що еквівалентно станом на день підписання даної угоди 120 000 ( ста двадцяти) тисячам доларів США шляхом передачі готівкових грошових коштів ОСОБА_2 у сумі, що еквівалентна у національній валюти України - гривні, на день здійснення розрахунку, а також 6 890 гривень судових витрат (судовий збір), що був сплачений Позивачем при подачі позову до суду у терміни, визначені сторонами у графіку в пункті 3 цієї угоди. Провадження у справі закрито.
У зв'язку з невиконанням боржником умов мирової угоди у добровільному порядку ОСОБА_2 подав ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року до Дніпровського ВДВС у місті Києві для її примусового виконання.
18.05.2018 старший державний виконавець Дніпровського РВДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Терещук Т.І., прийнявши зазначений виконавчий документ до виконання, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.
Постановою старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Києві Терещук Т.І. від 21 травня 2018 року об'єднано виконавчі провадження НОМЕР_7, № НОМЕР_12 (з виконання наказу Господарського суду міста Києва), № НОМЕР_11, НОМЕР_1 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_3 з огляду на те, що на виконанні у відділі перебуває декілька виконавчих проваджень стосовно одного і того ж боржника ОСОБА_1
12 січня 2022 року боржник ОСОБА_1 звернувся до начальника Дніпровського ВДВС у місті Києві із заявою, в якій, серед іншого, вказав, що під час відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 державний виконавець допустив порушення статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року у справі № 755/8204/16-ц про затвердження мирової угоди не відповідала вимогам до виконавчого документа.
За результатами перевірки дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства України під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, проведеної на підставі вказаної заяви боржника, в. о. начальника Дніпровського ВДВС у місті Києві Андрющенко І. В. винесла 31 січня 2022 року постанову, якою вирішено:
- дії державного виконавця Дніпровського ВДВС міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ)Терещук Т.І. щодо прийняття виконавчого документа (ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року у справі № 755/8204/16-ц) до виконання визнати такими, що вчинені з порушенням пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»;
- скасувати постанову державного виконавця Дніпровського ВДВС міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ)Терещук Т.І. від 18 травня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2;
- зобов'язати головного державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Києві Єзерську А.М. привести виконавче провадження № НОМЕР_2 у відповідність з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
31 січня 2022 року начальник відділу Дніпровського ВДВС у місті Києві Андрющенко І. В. винесла постанову, якою скасувала постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 травня 2018 року, що видала ОСОБА_7 (не діє) під час примусового виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року по цивільній справі № 755/8204/16-ц про затвердження мирової угоди про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 118 750,00 доларів США та судовий збір у сумі 6 890,00 грн.
31 січня 2022 року головний державний виконавець Дніпровського ВДВС у місті Києві Єзерська А.М. направила ОСОБА_2 повідомлення про повернення виконавчого документа (ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року у справі № 755/8204/16-ц) стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки перевіркою матеріалів виконавчого провадження встановлено, що у виконавчому документі не зазначено сторін виконавчого провадження, а саме боржника та стягувача.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до статті 447, частини першої статті 448, частини першої статті 451 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним відділом державної виконавчої служби (далі - ВДВС), передбачені нормами ЦПК України.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльність ВДВС, крім тих, що передбачені прямо в окремому законі.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Оскільки порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція.
Сама наявність зведеного виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу державної виконавчої служби. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.
Разом із тим ні у ЦПК України, ні в КАС України не врегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України «Про виконавче провадження».
Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою урегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якого судочинства і якими судами вони ухвалені.
Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Наведене також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 64/229 (провадження № 12-66гс19), де вказано, що визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18) та № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18) зроблено висновок, що справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) та від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18) зазначено, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням. Суд такими повноваженнями не наділений. Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, правом виведення виконавчого документа зі зведеного провадження наділений лише державний чи приватний виконавець, на виконанні якого воно перебуває, про що виконавець ухвалює відповідну постанову.
У п. п. 27-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що: «згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. 31. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19)».
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 10.04.2024 року у справі №755/9605/23 (провадження № 61-1410св24), якою задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року - скасував. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_6 на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), заінтересована особа - ОСОБА_1 , - закрив.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентував увагу на тому, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконанні у Дніпровському ВДВС у місті Києві з 21 травня 2018 року перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_1 за виконавчими документами, виданими судами на підставі семи рішень, три з яких ухвалені за правилами господарського, а решта - за правилами цивільного судочинства.
Тобто з 21 травня 2018 року виконавче провадження № НОМЕР_2, яке було відкрите державним виконавцем 18 травня 2018 року на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року у справі №755/8204/16-ц про затвердження між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мирової угоди, входило до складу зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4, в якому здійснювалося примусове виконання виконавчих документів, виданих судами різних юрисдикцій.
Таким чином, заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 у його клопотанні про закриття провадження у справі на ту обставину, що оскаржувані виконавчі дії стосувалися виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року у справі № 755/8204/16-ц, яке на час вчинення таких дій не було виведено зі зведеного провадження № НОМЕР_3 за виконавчими документами, виданими судами різних юрисдикцій.
Постанова державного виконавця про виведення виконавчого документа (ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року у справі № 755/8204/16-ц про затвердження мирової угоди) зі зведеного провадження НОМЕР_4, в матеріалах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4 відсутня. До матеріалів скарги ОСОБА_2 також такої постанови не додано, що, у свою чергу, свідчить про те, що станом на момент винесення оскаржуваних рішень та вчинення виконавчих дій виконавче провадження НОМЕР_1 перебувало у зведеному провадженні.
Перед прийняттям 31 січня 2022 року рішення про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 та повернення виконавчого документа стягувачу без виконання виконавче провадження № НОМЕР_2 не виводилося з матеріалів зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Таким чином, оскільки на момент винесення оскаржуваних рішень та вчинення виконавчих дій виконавче провадження НОМЕР_1 перебувало у зведеному виконавчому провадженні (матеріали справи не містять і сторона стягувача не надала доказів протилежного), а при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, то справа за скаргою ОСОБА_2 не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки виконавчі дії проводились у межах зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
Продовження розгляду скарги ОСОБА_2 за правилами цивільного судочинства призведе до правової невизначеності щодо порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження й зобов'яже учасників виконавчого провадження одні й ті самі рішення, дії чи бездіяльність ДВС, виконавця чи приватного виконавця оскаржувати в судах різної юрисдикції. При цьому порушується єдність зведеного виконавчого провадження, вилучаються окремо виконавчі документи, оскільки вони розглядаються окремо від зведеного виконавчого провадження, а такі дії можливі тільки за наявності підстав для виведення виконавчого документа зі зведеного провадження, про що виконавець повинен ухвалити відповідну постанову.
Таким чином, оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У даному випадку, за встановлених судом обставин, дії та рішення виконавця підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
З урахуванням викладеного, клопотання заінтересованої особи ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), заінтересовані особи: Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), начальник відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Андрющенко Ірина Василівна, ОСОБА_1 , - закриттю.
Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, п.1 ч.1 ст.255, ст.ст.256, 260-261, 353-354, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Клопотання заінтересованої особи ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), начальник відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Андрющенко Ірина Василівна, ОСОБА_1 , на дії Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), - задовольнити.
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), заінтересовані особи: Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), начальник відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Андрющенко Ірина Василівна, ОСОБА_1 , - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_2 , що розгляд даної скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Повний текст ухвали складено 17.06.2024 року.
Суддя: