Справа №:755/10238/24
Провадження №: 1-кс/755/2180/24
"19" червня 2024 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі власника майна - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024105040000896, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2024 р. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
У провадження слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024105040000896, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2024 р. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Строки звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна дотримані, оскільки вилучення майна, згідно протоколу огляду відбулося 14 червня 2024 року, наступні два дні після вилучення були вихідними днями, а тому клопотання прокурором подане 17 червня 2024 року.
Відтак клопотання про арешт майна подано з дотриманням строку, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України.
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання. Водночас подав до суду клопотання, у якому просив провести розгляд клопотання про арешт майна без його участі, зазначивши, що клопотання підтримує у повному обсязі та просив його задоволити.
Власник майна - ОСОБА_3 не заперечував щодо заявленого прокурором клопотання.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття учасників у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутності ініціатора клопотання, оскільки його неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.
Вивчивши зміст клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається, що відділом дізнання Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024105040000896, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2024 р. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Органом дізнання встановлено, що до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшов рапорт ДОП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , про те, що 14.06.2024 року, близько 14 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, бул. Бучми, 6-А, при перевірці магазину «Фора», працівник зазначеного закладу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , на вимогу працівників Держпродспоживслужби пред'явив для перевірки особисту медичну книжку форми первинної облікової документації № 1-ОМК на власне ім'я, НОМЕР_1 , видану КНП "КДЦ" Печерського району у м. Києві, з ознаками підробки.
Так, 14.06.2024 року, відповідно до ч. 3 ст. 237 КПК України, дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , за адресою: м. Київ, вул. Бучми, 6-А, у службовому приміщені магазину «Фора», було проведено огляд місця події, в присутності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ході якого було виявлено та вилучено особисту медичну книжку НОМЕР_1 , з додатком, форми №1-ОМК, виданої КНП КДЦ Печерського р-ну м. Києва на ім'я ОСОБА_3 , та яку було поміщено до спеціального пакету CRI 1025260 з підписами понятих.
15.06.2024 року дізнавачем відділу дізнання Дніпровського УП ГУНП у м. Києві лейтенантом поліції ОСОБА_7 , в порядку статті 98 КПК України було винесено постанову про визнання речових доказів, якою особисту медичну книжку НОМЕР_1 , з додатком, форми №1-ОМК, виданої КНП КДЦ Печерського р-ну м. Києва на ім'я ОСОБА_3 , було визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи наведене вище, накладення арешту на майно, а саме особистої медичної книжки НОМЕР_1 , з додатком, форми №1-ОМК, виданої КНП КДЦ Печерського р-ну м. Києва на ім'я ОСОБА_3 , на арешті якого наполягає прокурор, забезпечить збереження речових доказів, унеможливить його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, оскільки воно містить відомості, які маються суттєве значення для доказування у кримінальному провадженні, зокрема, необхідне з метою проведення експертного дослідження- проведення відповідних судових експертиз.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що майно, на арешті якого наполягає прокурор, відповідає вимогам, визначеним ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки може бути доказом злочину, а саме - зберегло на собі його сліди та містить інші відомості (інформацію), які можуть бути використанні з метою встановлення істини та проведення всебічного, повного розслідування кримінального провадження, а також може слугувати доказом у встановленні певних обставин під час здійснення досудового розслідування, зокрема, необхідне для проведення необхідних експертних досліджень. Враховуючи наведене, потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.
Відомостей щодо негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено. Вилучене під час обшуку майно співвідноситься із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту вилученого під час проведення слідчих дій майна.
Водночас слідчий суддя враховує, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, з метою збереження речових доказів та проведення відповідних експертних досліджень. За таких обставин, клопотання підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 98, 170-173, 175, 208, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 14.06.2024 року під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , у службовому приміщенні супермаркету «Фора», з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме: особисту медичну книжку НОМЕР_1 , з додатком, форми №1-ОМК, виданої КНП КДЦ Печерського р-ну м. Києва на ім'я ОСОБА_3 , шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8