Справа №:755/337/24
"19" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Яровенко Н.О. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса, -
02 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ «Онлайн Фінанс» про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 16 380,00 грн., також стягнути суму сплаченого судового збору 1073,40 грн., та 4 000,00 грн. по оплаті послуг АБ "Калінін і Партнери" за надання професійної правничої допомоги.
В обґрунтування позову зазначено те, що в 12 березня 2021 року Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною вікторівною вчинено виконавчий напис № 17201 від 12 березня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» заборгованість в розмірі 14 436,36 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» пред'явило виконавчий напис № 17201 від 12 березня 2021 для виконання до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни на підставі якого приватний виконавець виніс постанову про відкриття провадження № НОМЕР_2 від 29 липня 2021 року. Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. виніс постанову від 10 серпня 2021 р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якого звернуто стягнення на доходи позивача, які отримує в ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ». Таким чином відповідачем безпідставно отримано грошові кошти на загальну суму 16 380,00 грн..
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» подано відзив на позовну заяву та посилаючись що ОСОБА_1 підписавши кредитний договір № 721213010 від 17 квітня 2020 року взяв на себе зобов'язання повернути кошти. Тобто, поняття безпідставності недоречно, оскільки останній мав підстави для стягнення боргу. Первісний кредитор надсилав Вимоги про негайне стягнення заборгованості за кредитним договором, та оскільки факт заборгованості позивача за кредитним договором є безспірним, нотаріус здійснив захист порушеного права первісного кредитора. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2022 року визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню .
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст.279 ЦПК України.
Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін чи в порядку загального позовного провадження матеріали справи не містять.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За правилами частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною вчинено виконавчий напис № 17201 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 14 436,36 грн.
29 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. винесено постанову ВП № НОМЕР_2 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 14 436,36 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесею Вікторівною винесено постанову ВП № НОМЕР_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсії, стипендію та інші доходи боржника
Однак, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Валентинівною за №17201 від 12 березня 2021 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» заборгованість у розмірі 14 436,36 грн.
Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 185/10923/21, та відповідно до якого визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною зареєстрований в реєстрі 17201, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 14 436,36 грн., що не спростовано відповідачем по справі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та не підлягає доказуванню, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.
Згідно довідки ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № 884 від 24.08.2022 року на виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.08.2021 по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 утримано з позивача 16 380,00 грн.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач зазначає, що виконавчий напис, за яким із позивача на користь відповідача в примусовому порядку були стягнуті зазначені кошти, судовим рішенням було визнано таким, що не підлягає виконанню, а відтак позивач вважає, що ці кошти підлягають поверненню, як такі, що набуті відповідачем безпідставно.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або стеження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем доведено той факт, що відповідач безпідставно набув майно, а саме: кошти позивача, які були стягнуті на виконання виконавчого напису, який рішенням суду було визнано таким, що не підлягає виконанню, та зберігає їх у себе без достатньої правової підстави, а тому відповідач зобов'язаний повернути позивачу 14 436,36 грн.
Що стосується стягнення 1 443,64 грн., що є винагородою приватного виконавця та витратами на проведення виконавчих дій у розмірі 500,00 грн., то дана суму не підлягає стягненню з огляду на наступне.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
При цьому, в силу положень частини третьої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
За змістом частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду у порядку, передбаченому законом.
Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та
10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).
Викладене, у свою чергу, свідчить про те, що питання про повернення боржнику стягнутої приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Клименку Р.В. винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 1172 грн, має вирішуватися шляхом оскарження сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду у порядку, передбаченому законом.
Відповідачем вказані обставини не спростовані доказами в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України.
Щодо вимог про стягнення судових витрат по оплаті Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої допомоги в розмірі 4 000.00 грн., суд зазначає наступне:
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї що лише підлягає сплаті
Як установлено в частині другій статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
Відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав 1) Договір про надання правової допомоги від 22 серпня 2022 р., укладеного між адвокатом АБ «Калінін і Партнери» та ОСОБА_1 , 2) додаток від 22 серпня 2022 р. 3) рекомендовані ставки адвокатського гонорару; 4) акт виконаних робіт від 11 листопада 2022 року; 5) квитанція про оплату від 19 вересня 2022 року № 145381286.
В Акті виконаних робіт від 11 листопада 2022 року Бюро «Калінін і Партнери» надало детальний опис робіт (наданих послуг) з наведенням здійснених ним витрат по кожному із видів робіт (усна консультація з вивченням документів щодо захисту його прав, а саме за рішенням суду стягнуто з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси» - 1 000,00 грн., підготовка та складання і подання позовної заяви, що склала - 3 000,00 грн.
Обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, які зазначені в Акті виконаних робіт підтверджується матеріалами справи, в якій містяться всі підготовлені указаним представником процесуальні документи.
Сума витрат в розмірі 4 000 грн. відповідає умовам Договору про надання правничої допомоги від 22.08.2022 року, та ураховуючи кількість заявлених позовних вимог є співмірною з часом витраченим адвокатом на узгодження позиції з клієнтом, підготовку позовної заяви та іншими наданими послугами, які були неминучими (надання консультацій та повторних консультацій щодо оспорюваного виконавчого напису).
Належність цієї справи до категорії малозначних не свідчить про те, що обсяг послуг адвоката та час, що він витрачає у таких категоріях справ не повинен належно оцінюватись на оплачуватись.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За таких обставин, оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, понесені позивачкою у цій справі витрати на правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача в сумі 4000 (чотири тисяч) грн. 00 коп.
Таким чином, оскільки відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» користь позивача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Нормами статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом, який було визнано таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та такими, але підлягають задоволенню частково.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1073,60 грн. слід стягнути із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 14 436 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 36 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисяч) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанси», ЄДРПОУ 42254696, адреса місцезнаходження: бул. Верховної Ради, буд.34, оф.511, м. Київ.
Суддя Н.О. Яровенко