12 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/7369/22 (910/9238/23)
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Васьковського О. В., Картере В. І.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023
у справі № 910/7369/22 (910/9238/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001"
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових рішень-повідомлень
у межах справи № 910/7369/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина АПК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001"
про визнання банкрутом
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/7369/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" (далі - ТОВ "ТАН-2001", позивач).
У межах справи про банкрутство ТОВ "ТАН-2001" звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Господарський суд міста Києва рішенням від 14.08.2023 (повний текст складено 11.09.2023) у справі № 910/7369/22(910/9238/23) задовольнив позов повністю; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 26.04.2023 № 0287822303, № 0287982303, № 28912/26-15-07-03-03-25, № 28914/26-15-07-03-03-25; вирішив питання розподілу витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/7369/22(910/9238/23), ГУ ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС (далі також - скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку шляхом звернення 30.11.2023 із відповідною апеляційною скаргою.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, мотивоване необізнаністю про оскаржуване рішення та неотриманням його копії у встановленому законом порядку.
Короткий зміст та мотиви ухвал суду апеляційної інстанції
18.12.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою залишив апеляційну скаргу без руху та ухвалив, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали скаржник має право усунути недоліки, а саме подати до апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі 108 673,46 грн та клопотання, в якому вказати інші підстави для поновлення пропущеного 20-ти денного строку апеляційного оскарження.
27.12.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відхилив клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі №910/7369/22(910/9238/23), апеляційну скаргу повернув скаржнику.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції з посиланням на норми пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивував свої висновки тим, що наведені скаржником причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження суд визнав неповажними (через наявність у матеріалах справи повідомлення про доставку на електронну адресу скаржника електронного листа із вмістом рішення суду в електронному вигляді), а клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку скаржником не подано.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ГУ ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 у справі № 910/7369/22 (910/9238/23) скасувати та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення апеляційним господарським судом норм статей 6, 17, 256 ГПК України, а також принципу справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція).
В обґрунтування цих доводів скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував таких обставин:
- норми Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС) передбачають обов'язковість надсилання документів саме до Електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд", тоді як адреса електронної пошти розглядається лише як додаткова функція повідомлення про їх надходження до Електронного кабінету;
- станом на момент звернення до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) були відсутні судові рішення Господарського суду міста Києва у цій справі, а саме: ухвала про відкриття провадження у справі (в межах справи про банкрутство) від 13.06.2023 і оскаржуване рішення суду від 14.08.2023;
- ухвала Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у цій справі була отримана скаржником 20.12.2023 (про що свідчить відмітка з датою надходження на першій сторінці ухвали), тоді як з апеляційною скаргою на рішення суду податковий орган звернувся 30.11.2023. Тобто вказана ухвала про відкриття провадження у справі була направлена скаржнику в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, вже після подання апеляційної скарги;
- очевидною є поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи факт ненадходження до податкового органу прийнятих Господарським судом міста Києва ухвали від 13.06.2023 та оскаржуваного рішення від 14.08.2023 у цій справі, а також їх відсутність в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, що свідчить про об'єктивну необізнаність скаржника щодо наявності вказаних судових рішень.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Касаційне провадження
16.01.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга податкового органу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 910/7369/22 (910/9238/23) між суддями від 16.01.2024 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Васьковський О. В.
Ухвалою від 05.02.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху з підстав невідповідності її форми вимогам процесуального закону, надано скаржнику строк для усунення недоліків (надання доказів сплати судового збору).
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05.02.2024 до касаційного суду 12.02.2024 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою від 26.02.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 у справі № 910/7369/22 (910/9238/23) у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зупинив касаційне провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 454/1883/22, виготовлення та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвалою від 13.05.2024 Верховний Суд поновив касаційне провадження у справі №910/7369/22 (910/9238/23) за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023, ухвалив здійснити розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Об'єктом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України (у зв'язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними).
Відтак предметом касаційного дослідження є питання правомірності відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та неповажності причин такого пропуску.
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
При цьому реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
Так, строк на апеляційне оскарження судових рішень встановлений статтею 256 ГПК України (тут і далі у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).
Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 256 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 ГПК України).
Згідно з частиною третьою статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина четверта статті 260 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України).
У цій справі причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції скаржник зазначав необізнаність із його існуванням через неналежне повідомлення (не надсилання судом копії судового рішення у визначеному законом порядку).
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі "Мікулова проти Словаччини" від 06.12.2005).
Згідно частин першої та п'ятої статті 6 ГПК України у судах функціонує ЄСІТС. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Питання щодо вручення судового рішення господарського суду врегульовано статтею 242 ГПК України.
Частиною п'ятою статті 242 ГПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, визначальним для встановлення наявності у скаржника права на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження згідно вимог частини другої статті 256 ГПК України є вручення повного судового рішення.
Згідно частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 242 ГПК України у вказаній редакції).
Частиною шостою статті 6 ГПК України унормовано, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
17.08.2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок про ЄСІТС.
У газеті "Голос України" від 04.09.2021 № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет"; "Електронний суд"; підсистема відеоконференцзв'язку.
Пункт 110 розділу V "Перехідні положення" Положення про ЄСІТС визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).
05.10.2021 є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет"; "Електронний суд"; підсистема відеоконференцзв'язку.
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).
Аналогічні приписи щодо зазначених суб'єктів містяться у наведеній вище частині шостій статті 6 ГПК України (у відповідній редакції Кодексу).
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).
Абзацом другим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що до Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду (абзац п'ятий пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).
Інформація про надходження до Електронного кабінету відомостей та документів про результати розгляду справ додатково може надсилатися користувачу у вигляді повідомлення на електронну пошту. Дані про електронну пошту зазначаються користувачем у профілі його Електронного кабінету (пункт 38 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Отже, процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення, а саме: (1) у паперовій формі шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та (2) в електронній формі у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
При цьому надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду.
Досліджуючи питання належності вручення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №454/1883/22 (до ухвалення якої зупинялось касаційне провадження у цій справі) дійшла, зокрема, таких висновків:
- вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС;
- надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення);
- у розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та / або касаційна скарга, заяви / клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення;
- якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак, це не звільняє суд від обов'язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.
Щодо касаційної скарги податкового органу
Як вбачається з матеріалів справи повний текст оскаржуваного в апеляційному порядку рішення від 14.08.2023 складено Господарським судом міста Києва 11.09.2023.
Строк на апеляційне оскарження цього рішення з урахуванням приписів частини першої статті 256 ГПК України та вихідних днів закінчився 02.10.2023.
30.11.2023 ГУ ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС подало до Північного апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 та заявило клопотання про поновлення строку на оскарження цього рішення, мотивоване необізнаністю про таке рішення через неотримання його копії у встановленому законом порядку.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд посилався на те, що вказані скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки у матеріалах справи містяться повідомлення про доставку електронного листа, згідно якого вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.240 Рішення суду" від 14.08.2023 у справі № 910/7369/22(910/9238/23) (суддя Івченко А.М.) було надіслано одержувачу ГУ ДПС у м. Києві на його електронну адресу - kyiv.official@tax.gov.ua. Документ доставлено до електронної скриньки: 11.09.2023.
Отже, у справі, що переглядається, предметом перевірки є питання дотримання порядку надсилання судом першої інстанції копії судового рішення скаржнику, що було ухвалене за результатом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Верховний Суд звертає увагу на те, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
На час розгляду цієї справи та прийняття судом першої інстанції рішення від 14.08.2023 підсистеми (модулі) ЄСІТС "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв'язку розпочали функціонування.
Водночас справу місцевий господарський суд розглядав за матеріалами в паперовій формі.
З огляду на зазначене та вимоги частини одинадцятої статті 242 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), належним способом повідомлення учасників справи про судове рішення у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі є надсилання копії такого рішення у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Разом з тим, ураховуючи, що скаржник належить до державних органів, а також зважаючи на обов'язок таких органів щодо обов'язкової реєстрації своїх офіційних електронних адрес в ЄСІТС (в силу пункту 10 Положення про ЄСІТС та вимог частини шостої статті 6 ГПК України), іншим належним способом відповідного повідомлення податкового органу як учасника справи є надсилання судового рішення в електронній формі засобами підсистем ЄСІТС на офіційну електронну адресу скаржника.
Офіційна електронна адреса, у розумінні підпункту 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС, це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Водночас Державна судова адміністрація листом від 14.12.2021 №15-21862/21 направила роз'яснення про початок перебігу процесуальних строків в Електронному суді, за змістом яких (роз'яснень) норми Положення про ЄСІТС передбачають обов'язковість надсилання документів саме до Електронного кабінету, тоді як адреса електронної пошти розглядається лише як додаткова функція повідомлення про їх надходження до Електронного кабінету. Відлік процесуальних строків починається не з часу надходження інформативних повідомлень у розділ "Повідомлення" та на адресу електронної пошти, а з дати надходження самих процесуальних документів до Електронного кабінету у розділ "Мої справи". Надходження відомостей у розділ "Повідомлення" та на вказану користувачем адресу електронної пошти є додатковими допоміжними сервісами повідомлення про надходження документів до Електронного кабінету. Час надходження таких повідомлень може відрізнятися від часу доставки самих документів у розділі "Мої справи" та може залежати, наприклад, від налаштувань самої електронної скриньки чи інших технічних параметрів мережі та поштового сервісу, адреса якого використовується користувачем.
Ураховуючи зазначене, Верховний Суд акцентує, що процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, було передбачено два способи надсилання судового рішення податковому органу як учаснику справи, а саме: (1) у паперовій формі шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та (2) в електронній формі до Електронного кабінету цього державного органу.
Отже, у розумінні приписів статті 242 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа на електронну адресу ГУ ДПС у м.Києві сама по собі не свідчить про вручення рішення суду першої інстанції у визначеному процесуальним законом порядку.
Наведене, як і наявність у скаржника зареєстрованого Електронного кабінету, залишилось поза увагою апеляційного господарського суду, який помилково вважав, що належним надсиланням оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі є його направлення на офіційну електронну адресу податкового органу.
Відтак суд апеляційної інстанції безпідставно не перевірив наявність у матеріалах справи доказів надсилання копії рішення суду у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення або доказів надсилання цього рішення в електронній формі саме до Електронного кабінету скаржника через підсистему "Електронний суд".
Без належного з'ясування зазначених обставин (з огляду на викладені вище мотиви Верховного Суду, що довідка про доставку електронного листа до електронної скриньки у розумінні статті 242 ГПК України не є належним способом вручення копії судового рішення державному органу, у якого зареєстрований Електронний кабінет) висновки суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду від 14.08.2023 є передчасними.
Крім того, викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження (у контексті ненадходження копій судових рішень суду першої інстанції та їх відсутність у підсистемі "Електронний суд"), що не були очевидно необґрунтованими, потребували належної їх правової оцінки, чого судом апеляційної інстанції зроблено не було.
Наведене свідчить про те, що апеляційний господарський суд не виконав свого процесуального обов'язку щодо обґрунтування мотивів відхилення доречних доводів скаржника та, у разі відсутності відповідних доказів у матеріалах справи, не направив офіційного запиту до Державного підприємства "Центр судових сервісів" з метою перевірки обставин надходження рішення суду від 14.08.2023 саме до Електронного кабінету податкового органу (при цьому вирішальним є надходження самого процесуального документа в розділ "Мої справи", а не відомостей у розділ "Повідомлення").
Зазначене призвело до нівелювання процесуальних вимог, якими визначено способи надсилання судового рішення учасникам справи, що порушило права скаржника на доступ до суду.
Таким чином, не з'ясувавши наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що слугувало підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження ухвалою від 27.12.2023.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з доводами заявника касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 304 ГПК України унормовано, що касаційні скарги на ухвали суду апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на постанови суду апеляційної інстанції.
За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення, зокрема, суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду.
Зважаючи на допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням матеріалів цієї справи для продовження розгляду до апеляційного господарського суду.
Розподіл судових витрат
Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві як відокремленого підрозділу ДПС задовольнити.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 у справі № 910/7369/22 (910/9238/23) скасувати.
3. Справу № 910/7369/22 (910/9238/23) передати для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді О. В. Васьковський
В. І. Картере