20 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9297/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Князьков В.В.)
від 11.10.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Корсак В.А., судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.)
від 27.03.2024
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі"
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: 1) Державного підприємства "Гарантований покупець";
2) Державної казначейської служби України
про стягнення шкоди в розмірі 660 823,49 грн.
1. У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП) про стягнення шкоди в розмірі 660 823,49 грн.
2. Позивач стверджує, що шкода виникла через незаконну постанову НКРЕКП № 46 від 15.01.2021 року, яка згодом була скасована судом у справі № 640/4069/21. ДП "Гарантований покупець" розрахувало вартість відшкодування вартості небалансів електричної енергії за період з січня 2021 року по січень 2022 року на підставі скасованої постанови. Позивач стверджує, що застосування формули визначення частки небалансу в редакції змін, які було внесено постановою № 46 від 15.01.2021 НКРЕКП, призвело до того, що виробники за "зеленим" тарифом повинні були сплатити свої небаланси, небаланси групи та компенсувати Гарантованому покупцю витрати останнього, що виникли у зв'язку із його неможливістю продати придбану у виробників за "зеленим" тарифом електричну енергію, що призвело до значного перевищення фінансової відповідальності виробників при відсутності вини за вчинення небалансу. Позивач вимагає відшкодувати різницю між сплаченою сумою та сумою, яку він мав би сплатити згідно з нормами, що діяли до прийняття незаконної постанови.
3. В обґрунтування позову позивач посилався на норму статті 1173 ЦК України. В апеляційній скарзі позивач послався також на норму статті 1175 ЦК України. Позивач з посиланням на практику Верхового Суду в адміністративних справах зазначав, що визнання протиправним у судовому порядку акта унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття.
4. Відповідач не визнає позовні вимоги та заперечує наявність шкоди, завданої внаслідок прийняття оскаржуваної постанови. Вважає, що підпункт 8 пункту 1 Змін до Постанови № 641, затверджений Постановою НКРЕКП № 46 від 15.01.2021, втратив чинність 08.09.2022 внаслідок набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/4069/21, а до 08.09.2022 цей підпункт діяв та застосовувався правомірно, у тому числі й до позивача. Позивач не довів всіх необхідних складових предмету доказування у спорі про відшкодування шкоди відповідно до статті 1173 ЦК України, зокрема, обставин неправомірної поведінки відповідача та розміру завданої шкоди.
5. ДП "Гарантований покупець" проти позову заперечувало, посилаючись на те, що згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.
7. Суд першої інстанції виходив з наступних підстав:
- позивач не довів наявності всіх необхідних складових предмету доказування у спорі про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади;
- скасування у судовому порядку пункту постанови НКРЕКП не свідчить про неправомірну поведінку НКРЕКП, як обов'язкову складову предмету доказування у спорі про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України;
- існує відмінність у правових наслідках визнання нормативно-правового акта недійсним та нечинним. Частиною другою статті 265 КАС України унормовано, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду;
- підпункт 8 пункту 1 Змін до Постанови № 641, затверджений Постановою НКРЕКП № 46 від 15.01.2021, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність 08.09.2022 - дата ухвалення постанови Верховного Суду у справі № 640/4069/21, якою постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021. Цей підпункт діяв у період з 16.01.2021 по 08.09.2022 року;
- нарахування та сплата відшкодування вартості небалансів електричної енергії за період з січня 2021 року по січень 2022 року здійснювалися відповідно до норм чинного законодавства, а саме Закону України "Про ринок електричної енергії" та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Платежі на користь ДП "Гарантований покупець" не можуть вважатися збитками, які були завдані позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача.
8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 було залишено без змін.
9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, але з інших мотивів.
10. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що скасування пункту постанови не може свідчити про неправомірну поведінку НКРЕКП. Суд апеляційної інстанції зазначив, що незаконними діями органів державної влади вважаються діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів, у справі, що переглядається факт протиправної поведінки НКРЕКП підтверджено рішенням суду, яке набуло законної сили, Верховний Суд у постанові від 08.09.2022 у справі № 640/4069/21 дійшов висновку, що НКРЕКП у спірних правовідносинах діяла поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, без запобігання всім формам дискримінації.
11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що сам по собі факт неправомірної поведінки не є достатньою підставою для відшкодування шкоди. Для цього також необхідно довести, що ця поведінка призвела до заподіяння шкоди позивачу, і що шкода є прямим та неминучим наслідком правопорушення.
12. За висновком суду апеляційної інстанції позивач не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки:
- отримувачем коштів є ДП "Гарантований покупець", а не НКРЕП;
- у разі, якщо наявна сплата коштів на підставі договору, який для визначення розміру сплати відсилає до підзаконного нормативного-правового акту, що, в свою чергу, визнаний протиправним та не підлягає застосуванню з моменту прийняття, то така сплата у певному розмірі не може вважатись здійсненою відповідно до умов договору. Наразі матиме місце випадок, коли майно безпідставно набуте у зв'язку з зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов;
- позивач не звертався до ДП "Гарантований покупець" з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, і не довів, що можливість повернення цих коштів від особи, яка безпідставно їх утримує, безповоротно втрачена;
- позовні вимоги про стягнення збитків з НКРЕКП не відповідають суті порушеного права, яке захищає позивач. Позивач може захистити своє право шляхом звернення до ДП "Гарантований покупець" з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів.
13. 08.05.2024 позивач надіслав до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
14. Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2024 касаційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня вручення ухвали усунути виявлені недоліки касаційної скарги.
15. 31.05.2024 скаржник надіслав до Верховного Суду засобами поштового зв'язку заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додав уточнену редакцію касаційної скарги.
16. Верховний Суд перевірив форму і зміст уточненої касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
17. Предметом позову у справі є вимога про стягнення 660 823,49 грн, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (2 684,00 грн х 500 = 1 342 000,00 грн).
18. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
19. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.
20. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню (абзац другий пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
21. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
22. Скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) та справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
23. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
24. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
25. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
26. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
27. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
28. У справі, що переглядається, скаржник стверджує, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статті 265 КАС України та статей 1173, 1175 ЦК України. В обґрунтування наводить такі аргументи:
- суди неправильно застосовували норму статті 265 КАС України. Розгляд справи необхідно здійснити з урахуванням правового висновку Верховного Суду у справі № 160/1088/19 у частині визначення неможливості застосовувати протиправний нормативно-правовий акт, прийнятий відповідачем, саме з моменту його прийняття;
- Верховний Суд визначив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які суперечать Конституції та законам України, незалежно від чинності таких актів та наявності судового оскарження;
- суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм статей 1173, 1175 ЦК України, викладені у постанові від 09.11.2021 у справі № 920/1236/19, що стосувалась питання відшкодування шкоди, що була завдана позивачу внаслідок прийняття міською радою протиправного рішення про встановлення ставки податку на нерухоме майно. У цій справі суд визнав, що різниця між фактично сплаченою позивачем сумою за завищеною ставкою податку та належною до сплати є збитками позивача;
- суди не дослідили висновок експерта, складеного за результатами судово- економічної експертизи, яким підтверджується сума завданої позивачу шкоди внаслідок прийняття відповідачем протиправного нормативно-правового акту, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення у справі;
- у разі відкриття касаційного провадження ця справа впливатиме на широку масу спорів (№ 910/9295/23, № 910/8823/23, № 910/8819/23, № 910/8821/23, № 910/12777/23, № 910/10395/23, № 910/9301/23, № 910/9184/23, № 910/9300/23, № 910/11154/23, № 910/9819/23, № 910/9921/23, № 910/9017/23 і т.д.), що підтверджує дотримання кількісного критерію;
- з точки зору якісного критерію наявність підстав для відкриття касаційного провадження підтверджується тим, що суди першої та апеляційної інстанції в інших справах не враховують висновки Верховного Суду щодо неможливості застосування протиправного нормативно-правового акту незалежно від дати його скасування судом.
29. Оцінивши аргументи скаржника щодо фундаментального значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики у питанні застосування статті 265 КАС України та статей 1173, 1175 ЦК України, Верховний Суд дійшов висновку, що у справі, що переглядається, не дотримано якісний критерій, оскільки:
- суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін, але з інших мотивів. У постанові суд апеляційної інстанції не робив висновки щодо застосування статті 265 КАС України, про що вказує скаржник;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні погодився з аргументами позивача, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які суперечать Конституції та законам України, незалежно від чинності таких актів та наявності судового оскарження, і наявність протиправної поведінки НКРЕКП у спірних правовідносинах, що підтверджується рішенням суду, яке набуло законної сили;
- скаржник у касаційній скарзі (сторінки 23 та 24) погоджується з позицією судів щодо висновку, що в разі визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, його застосування заборонено з моменту прийняття, і вважає, що суд апеляційної інстанції правильно врахував висновки Верховного Суду (в тому числі, у складі Великої Палати) викладені у постановах № 903/357/21 від 25.08.2022, № 909/433/21 від 31.05.2023, № 1540/3828/18 від 08.02.2022, № 520/2098/19 від 09.06.2022, № 913/204/18 від 12.03.2019 та № 160/1088/19 від 10.03.2020), де визначено, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які суперечать Конституції та законам України, незалежно від чинності таких актів та наявності судового оскарження. Одночасно в іншій частині скарги стверджує, що необхідно здійснити розгляд справи з урахуванням правового висновку Верховного Суду у справі № 160/1088/19 у частині визначення неможливості застосовувати протиправний нормативно-правовий акт, прийнятий відповідачем, саме з моменту його прийняття (сторінка 9). Тобто доводи касаційної скарги є взаємовиключними. У суду касаційної інстанції відсутні підстави формувати практику щодо застосування статті 265 КАС України, якщо скаржник погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в цій частині;
- відповідно до наведених у касаційній скарзі аргументів скаржник не погоджується з висновками судів щодо недоведеності складу цивільного правопорушення, оскільки вважає, що ним наведені достатні факти щодо наявності всіх складових, що необхідні для притягнення відповідача до відповідальності. Скаржник також стверджує, що суди не дослідили висновок експерта, складеного за результатами судово-економічної експертизи, яким підтверджується сума завданої позивачу шкоди, і не визначає підставу касаційного оскарження судових рішень, хоча в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зазначалось про цей недолік. Такі аргументи, які спрямовані на перевірку доказів з метою встановлення фактичних обставин справи, які не були встановлені у рішенні або постанові суду, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України;
- судові рішення, на які посилається скаржник, у подібних справах з НКРЕКП про відшкодування шкоди не підтверджують наявність різної практики в судах першої та апеляційної інстанцій, оскільки в усіх справах суди ухвалили рішення про відмову в позові;
- скаржник не визначає підставу касаційного оскарження судових рішень в аспекті застосування статті 1212 ЦК України, хоча це був основний мотив відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі.
30. Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
31. Власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини статті 287 ГПК України.
32. Скаржник у касаційній скарзі не навів вагомих аргументів, які б свідчили про те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення.
33. Предметом позову у цій справі є стягнення 660 823,49 грн, однак скаржник не обґрунтовує, які саме негативні наслідки він зазнає (може зазнати) у разі не стягнення з відповідача цієї грошової суми в повному обсязі, а також їх невідворотність, беручи до уваги висновки суду апеляційної інстанції, які не оскаржуються іншими учасниками справи, що "наявна сплата коштів на підставі договору, який для визначення розміру сплати відсилає до підзаконного нормативного-правового акту, що, в свою чергу, визнаний протиправним та не підлягає застосуванню з моменту прийняття, то така сплата у певному розмірі не може вважатись здійсненою відповідно до умов договору. Наразі матиме місце випадок коли майно безпідставно набуте у зв'язку з зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов".
34. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9297/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко