Справа № 274/676/24
Провадження № 2/0274/576/24
Іменем України
"10" червня 2024 р. м. Бердичів
в складі: головуючого судді Хуторної І.Ю.,
з участі секретаря Дерманської О.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору купівлі-продажу частки квартири, зобов'язання вчинити дії, скасування запису про реєстрацію права власності, -
17.01.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просять:
- розірвати договір купівлі-продажу частин квартири АДРЕСА_1 , з відстроченням платежу від 04.12.2006, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Пашковським Я.А., р. № 3504, укладеним між ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як покупцем;
- зобов'язати ОСОБА_3 повернути в натурі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 частки квартири АДРЕСА_1 ;
- скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис з реєстраційним номером №16903499 про реєстрацію за ОСОБА_3 права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий виклад доводів позивача, заперечень відповідача
Позовні вимоги ОСОБА_1 К, ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що 04 грудня 2006 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі - продажу частини квартири АДРЕСА_1 , з відстроченням платежу (далі договір купівлі-продажу).
Згідно п. 3 договору купівлі-продажу продаж 3/4 частини квартири здійснено за домовленістю сторін за 80800 грн, які покупець зобов'язався сплатити продавцям протягом 3- х банківських днів, у зв'язку з отриманням позики в банку.
З дня укладення договору купівлі - продажу частини квартири з відстроченням платежу від 04.12.2006 року всі сторони зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 .
06.12.2006 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № ZRSWGK00000092.
06.12.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений Договір іпотеки ZRSWGK00000092.
Згідно з п. 1.3 Кредитного договору № ZRSWGK00000092 від 06.12.2006 року - забезпеченням виконання зобов'язання позичальником за даним Кредитним договором виступає іпотека двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Станом на день пред'явлення даної позовної заяви відповідач взяті на себе зобов'язання згідно п. 3 Договору купівлі - продажу не виконав, кошти за куплені частки квартири АДРЕСА_1 відповідач позивачам не сплатив.
Позивачі неодноразово звертались до відповідача з вимогою виконати взяті нам на себе зобов'язання згідно з договором, проте відповідач залишив їх вимоги без задоволення.
Відповідач допустив істотне порушення умов договору купівлі-продажу.
Оскільки оплата товару за договором купівлі-продажу є основним обов'язком покупця та метою укладення договору продавцями, порушення відповідачем такого свого обов'язку є істотним порушенням договору.
Очевидним є те, що не сплачена відповідачем позивачам ціна частини квартири у сумі 80 800 (вісімдесят тисяч вісімсот) грн є завданою відповідачем позивачам шкодою, з огляду на співмірність отриманого та очікуваного позивачами за Договором купівлі - продажу вказує, що існує дійсна істотна різниця між тим, на що мали право розраховувати позивачі, укладаючи спірний Договір купівлі-продажу і тим, що в дійсності позивачі не змогли нічого отримати.
У результаті несплати відповідачем вартості 3/4 частини квартири позивачі не можуть використати результати спірного Договору купівлі - продажу, розмір завданої порушенням умов спірного Договору купівлі - продажу шкоди, який не дозволяє позивачам, як потерпілій стороні, отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про те, що позивачі, як потерпіла сторона, не зможуть використати результати спірного Договору купівлі - продажу.
Позивачі вважають, що існують підстави, визначені ч 2 ст. 651 ЦК України для розірвання на вимогу позивачів Договору купівлі - продажу 3/4 частини квартири з відстроченням платежу від 04.12.2006 року, з підстав істотного порушення відповідачем вказаного Договору.
Із посиланням на ч. 2 ст. 695 ЦК України, ч.4 ст. 653 ЦК України позивачі вважають, що вони наділені правом вимагати вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання спірного Договору купівлі-продажу. Тому просять зобов'язати відповідача повернути позивачам спірну частки квартири АДРЕСА_1 є обґрунтованими та доведеними.
Посилаючись на ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, позивачі просять скасувати запис з реєстраційним номером №16903499 про реєстрацію за ОСОБА_3 права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відзив на позовну заяву не надходив. У заявах від 18.03.2024 та від 15.04.2024 відповідач ОСОБА_3 визнав позовні вимоги.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 22.02.2024 суд відкрив загальне позовне провадження у справі та до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучив Акціонерне товариство «Приват Банк».
Ухвалою суду від 18.04.2024 суд закрив підготовче провадження, справу призначив до судового розгляду по суті.
У судове засідання учасники справи не прибути, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Від позивачів та відповідача надійшли заяви, у яких вони просять справу слухати за їх відсутності. Відповідачі будь-яких заяв до суду не направляли.
Представник АТ КБ «Приватбанк» адвокат Адаменко Т.С. на електронну адресу суду до суду направила письмові пояснення у яких просить відмовити у позові.
Оскільки письмові пояснення в порушення ст.ст. 14, 43 ЦПК України адвокатом Адаменко Т.С. до суду направлено на електрону адресу, а не через підсистему «Електронний суд», а також зважаючи, що копія цих пояснень не направлена іншим учасникам справи, суд відповідно до ч. 3 ст. 44, ч. 4 ст. 183 ЦПК України повертає пояснення без розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21.12.1999 ОСОБА_4 та члени його сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були власниками квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8).
04 грудня 2006 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі - продажу з відстроченням платежу частини квартири АДРЕСА_1 , з відстроченням платежу ( договір купівлі-продажу).
Згідно п. 3 договору купівлі-продажу продаж 3/4 частини квартири здійснено за домовленістю сторін за 80800 грн, які покупець зобов'язався сплатити продавцям протягом 3- х банківських днів, у зв'язку з отриманням позики в банку. Про проведення розрахунку ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 буде складено нотаріально-посвідчену заяву (а.с. 9).
Договір купівлі-продажу посвічений нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Пашковським А.Я. 04.12.2006, зареєстровано в реєстрі правочинів № 3505 (а.с. 9-10).
Відповідно до довідки (витягу з домової книги) від 18.04.2017 за адресою: АДРЕСА_2 у житлі зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 13).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається зі свідоцтва про смерть від 25.02.2020, виданого Попільнянським районним відділом державної реєсрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с. 11).
Відповідно до довідки МК ВЖРЕП № 7 від 15.07.2020 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 66).
Згідно з довідкою від 23.05.2023 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровані (а.с. 14).
Із інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.12.2023 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу від 04.12.2006, Свідоцтва про право власності на житло (а.с. 15-16).
06.12.2006 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений Договір іпотеки ZRSWGK00000092, відповідно до якого ОСОБА_3 , з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № ZRSWGK00000092 від 06.12.2006 передав банку в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 17-20).
Норми права застосовані судом, аналіз доводів сторін, висновки суду
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання позову суперечить закону та порушує права іпотекодержателя спірної кваритри АТ КБ «Приватбанк».
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд позбавлений права збирання доказів за власною ініціативою, оскільки обов'язок доказування покладається на сторони. Доказування є юридичним обов'язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доведення підстав позову покладається на позивача. Наведені положення є найважливішою складовою принципу змагальності.
Верховний Суд, під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Як зазначено вище, пунктом 3 Договору купівлі-продажу - про проведення розрахунку ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 буде складено нотаріально-посвідчену заяву.
Доказів того, що розрахунок за договором не було проведено та така нотаріально-посвідчена заява не складалася, суду не надано, незважаючи на те, що відповідно до позовної заяви, позивачі зобов'язалися надати суду докази несплати боргу за договором купівлі-продажу.
До того ж суд зважає на той факт, що відповідачеві був наданий банком кредит 06.12.2006, який згідно договору купівлі-продажу він мав отримати із метою розрахуватися за частку квартири; за відповідачем 05.12.2006 зареєстровано право власності на квартиру та відповідач передав квартиру в іпотеку.
Крім того, суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18). З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.
Суд вважає, що пред'явлення даного позову із обранням способу захисту, який не ґрунтується на законі та визнання позову відповідачем ( родичем позивачів) у даному випадку використаний з метою уникнення відповідача від виконання кредитних зобов'язань перед АТ КБ «ПриватБанк» та суперечить принципам добросовісності цивільного судочинства.
Щодо позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу на підставі статті 651 ЦК України.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
За положеннями ст. 662 ЦПК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.
У свою чергу, глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.
Відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов'язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов'язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець у свою чергу також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов'язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням (Постанова ВС у справі № 201/5565/19 від 27.07.2022).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 194/342/15-ц (провадження 61-16664св20) Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що такий спосіб захисту як розірвання договору купівлі-продажу, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не є ефективним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовляти саме з цих підстав.
Зазначений висновок Верховного Суду ґрунтується на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми статті 692 ЦК України, викладеному у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19) про те, що «…покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.
Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар покупцю, і який його прийняв, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів.
Отже, через обрання неналежного способу захисту, суд відмовляє у задоволенні позову в частині розірвання договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.
Суд зазначає, що спірний договір купівлі-продажу укладено із відстроченням платежу на 3 дні у зв'язку із отриманням кредиту, проте не у зв'язку із розстроченням (сплатою чергових платежів за купівлю товару).
Отже позивачі помилково послалися на положення статті 695 ЦК України, адже цією нормою спірні правовідносин не регулюються.
Оскільки суд відмовив у задоволенні позову в частині розірвання договору купівлі-продажу, відповідно не підлягають до задоволення похідні позовні вимоги: про зобов'язання відповідача повернути позивачам частки квартири АДРЕСА_1 та скасування у Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Таким чином, суд повністю відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовив у задоволенні позову, підстави для компенсації судових витрат позивачів відсутні, а відповідач судових витрат не поніс.
Керуючись статтями 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору купівлі-продажу частки квартири, зобов'язання вчинити дії, скасування запису про реєстрацію права власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексу рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивачка 1: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
Позивачка 2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
Третя особа: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 14360570.
Повний текст рішення складено 20.06.2024.
Суддя І.Ю. Хуторна