65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" червня 2024 р. Справа № 916/1699/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу
за позовом: Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; код ЄДРПОУ 25830211),
до: Фізичної особи-підприємця Качік Улаш Бугра ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 8714,20 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Комунальна установа "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Качік Улаш Бугра про стягнення заборгованості у розмірі 8714,20 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 справу № 916/1699/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою суду від 22.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/1699/24 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Зобов'язав відповідача повідомити суду офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти. Роз'яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача та до електронного кабінету позивача в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Ухвала суду від 22.04.2024 не отримана відповідачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти „адресат відсутній за вказаною адресою” (т. 1, а.с. 56-58).
Станом на 20.06.2024 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 01.11.2021 між Комунальною установою "Одесреклама" Одеської міської ради (надалі - установа або позивач) і фізичною особою-підприємцем Улаш Бугра Качік (надалі - користувач або відповідач) був укладений договір № 2273-ОД на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 2.1. Договору установа надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Відповідно до п. 2.2. та 2.3. Договору місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору. Користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатка до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з підпунктом 4.2.4. п. 4.2. Договору користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору плата за цим договором визначається на підставі п. 14.6. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції. Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.
Відповідно до п. 8.3. Договору, термін дії договору з 01.11.2021 по 27.10.2026.
Договір підписано сторонами без будь-яких зауважень.
01 листопада 2021 року між сторонами було підписано додаток № 1 до Договору, яким сторони дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування (т. 1, а.с. 21).
Додатком № 1 від 01.11.2021 до Договору сторони, у відповідності до п. 2.2. та 5.1. договору, дійшли згоди затвердити бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, згідно якого плата становила 796,50 грн (а.с. 22).
03 січня 2024 року КУ “Одесреклама” звернулась до ФОП Качік У.Б. із претензією № 7/01-27, відповідно до якої позивач просив погасити існуючу станом на 08.03.2023 заборгованість за договором № 2273-од від 01.11.2021 у сумі 8714,20 грн. При цьому, по тексту вказаної претензії зазначено, що договір буде розірвано в односторонньому порядку за ініціативою позивача з 31.03.2023. На підтвердження факту направлення вказаної претензії надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та копію конверту з відміткою працівника Укрпошти про причини невручення: “за закінченням терміну зберігання”.
Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, сума боргу ФОП Качік У.Б. за період з 01.02.2022 по 31.03.2023 складає 8714,20 грн.
Відповідачем жодних доказів та/або пояснень на спростування розрахунків позивача до суду не подано.
Невиконання відповідачем обов'язку зі сплати заборгованості за Договором, стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, загальний розмір якої складає 8714,20 грн.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради підлягають задоволенню, з таких підстав.
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 затверджені Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі - Типові правила) (із змінами та доповненнями), які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Згідно із пунктом 3 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Пунктом 24 Типових правил передбачено, що лише виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434 затверджено Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі (далі - Правила) (із змінами та доповненнями), які регламентують порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та процедуру їх переоформлення, зміни й анулювання, визначають вимоги до технічного стану, художньо-естетичного вигляду та порядку розміщення рекламних засобів, умови користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності, підстави та порядок здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів, а також порядок здійснення контролю за дотриманням положень цих правил.
Дія цих Правил поширюється на всю територію міста Одеси, включаючи розташування рекламних засобів на будинках (будівлях) і спорудах, на відкритих майданчиках, на міських вулицях (дорогах), площах та інших територіях, у зелених зонах, на елементах вуличного обладнання, зовнішніх та внутрішніх поверхнях підземних переходів, інших об'єктах, розташованих на відкритій місцевості, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування.
Згідно пункту 1.5 Правил, в якості робочого органу визначено Управління реклами Одеської міської ради, яке уповноважене Одеською міською радою регулювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами у межах міста Одеси, а КУ "Одесреклама" є уповноваженою особою власника місць розміщення рекламних засобів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у сфері укладання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами статті 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як встановлено статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Судом встановлено, що 01.11.2021 між КУ “Одесреклама” та ФОП Качік У.Б. був укладений договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 2273-од. Вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з внесення плати за договором на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів № 2273-од від 01.11.2021 за період з 01.02.2022 по 31.03.2023, у розмірі 8714,20 грн.
Судом встановлено, що на підставі підпункту 8.5.4. пункту 8.5., Договір розірвано з 31.03.2023, у зв'язку з заборгованістю користувача перед позивачем.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає доведеною обставину забезпечення позивачем відповідачу можливості тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у спірний період. Водночас судом встановлена обставина неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо внесення плати за договором № 2273-од від 01.11.2021.
При цьому, станом на час вирішення спору судом, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з повідомленням щодо нерозміщення реклами у відповідності до п. 5.5. Договору.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем не спростований.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 ГПК України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
З урахуванням вказаного, оскільки дослідженими матеріалами справи встановлено належне у повному обсязі виконання позивачем зобов'язання за Договором, а також встановлення факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а саме відсутність в матеріалах справи доказів своєчасної та повної оплати відповідачем вартості послуг за договором № 2273-од від 01.11.2021 за період з 01.02.2022 по 31.03.2023, приймаючи до уваги відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача та доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КУ “Одесреклама” про стягнення заборгованості у розмірі 8714,20 грн належним чином обґрунтовані та доведені.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн покладаються на відповідача.
Керуючись 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Качік Улаш Бугра ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; код ЄДРПОУ 25830211) суму заборгованості у розмірі 8714,20 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 20.06.2024.
Суддя Нікітенко С.В.