Справа № 742/4998/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/249/24
Категорія - ч. 1ст.115, ч. 1 ст. 263 КК України Доповідач ОСОБА_2
14 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021270330001056 від 11.10.2021 за апеляційними скаргами заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2023 року,
Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець с. Воронівка, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта повна загальна середня, офіційно не працюючий, не одружений, раніше не судимий,-
визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України та йому призначено покарання: за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 10 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
Запобіжний захід тримання під вартою ОСОБА_8 продовжено до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з 01 грудня 2023 року.
На підставі ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув'язнення день за день з моменту його затримання 17 жовтня 2021 року по 30 листопада 2023 року включно.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в розмірі 35 357 (тридцять п'ять тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 69 коп.
Питання щодо речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 , на початку осені 2021 року (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені), перебуваючи неподалік с. Дідівці Прилуцького району (біля місцевого саду) знайшов під деревом пакунок, в якому знаходились 25 набоїв до автоматичної зброї з маркуванням на гільзах 5 39 90, а також три револьвери. Після цього, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання бойових припасів і вогнепальної зброї, переніс вказані боєприпаси за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_2 , де зберігав.
16.10.2021 року в ході огляду місця події поблизу господарства за адресою: АДРЕСА_2 серед речей гр. ОСОБА_10 працівниками Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області серед іншого, було виявлено та вилучено 25 набоїв з маркуванням 5 39 90 калібру 5,45 мм, а також три револьвери, з яких два типу «Флобер» та один стартовий револьвер «STALKER RI».
Згідно з висновком експерта від 28.10.2021 №СЕ-19/125-21/9347-БЛ, двадцять п'ять патронів є боєприпасами 5,45 мм (5,45х39) бойовими проміжними патронами з кулями зі сталевими сердечками до автоматів ручних кулеметів відповідного калібру. Боєприпаси до стрільби придатні.
Згідно з висновком експерта від 01.11.2021 №СЕ-19/125/9244-БЛ, стартовий револьвер є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю. Він виготовлений шляхом переробки саморобним способом стартового револьвера «STALKER RI». Переробка полягала у висвердленні захисного елемента з каналу ствола та заблокуванні газовивідного отвору.
Згідно з висновком експерта від 16.11.2021 №СЕ-19/125-21/9353-БЛ два револьвери до категорії вогнепальної зброї не відносяться, а є револьверами «SAFARI» модель «РФ-441» калібру 4мм Флобер. Гільзи патронів з ініціюючими складами, метальними зарядами та снарядами, що знаходяться в дев'яти коморах барабана кожного з револьверів, які поєднують в одне ціле всі елементи, є боєприпасами, що виготовлені саморобним способом шляхом спорядження камор барабанів гільзами довгих патронів калібру 4мм Флобер, з ініціюючим складом, метальними зарядами та снарядами.
Крім того судом встановлено, що ОСОБА_8 , 03.10.2021 близько 17 год., перебуваючи разом з ОСОБА_11 неподалік сміттєзвалища біля с. Замістя Прилуцького району, у ході сварки з ним, з причини раптово виниклих особистих неприязних відносин стосовно останнього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, з метою умисного протиправного заподіяння смерті потерпілому, тобто вчинення вбивства, вчинив насильницькі дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_11 , а саме: діставши з кишені власного одягу складаний ніж, відкривши рукою його лезо, наніс не менше 9 ударів в шию потерпілого, що стояв навпроти ОСОБА_8 обличчям до нього, на відстані витягнутої руки, чим спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді різаної рани передньої поверхні верхньої третини шиї, колото-різаної рани підборіддя, колото-різаної рани верхньої третини шиї зліва, двох подряпин шиї, трьох поверхневих надрізів шкіри шиї. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_11 03.10.2021 року помер на місці.
Згідно з висновком судово-медичних експертиз №285 від 10.12.2021 та №357 від 22.12.2021 на трупі ОСОБА_11 виявлено наступні тілесні ушкодження: різана рана передньої поверхні третини шиї, що підтверджується наявністю загострених кінців, рівних країв з насічками, додаткових надрізів з ушкодженням кореня язика, надгортанника, артерій та вен шиї та наявністю в дні рани ще одного раннього канала глибиною близько 4 см, який іде спереду назад та дещо зліва на направо в напрямку до кута нижньої щелепи, де сліпо закінчується; колото-різаної рани підборіддя, що підтверджується наявністю рівних країв, лівий кінець рани тупоподібний, правий - загострений, раньовий канал близько 1 см; колото-різаної рани верхньої третини шиї зліва, що підтверджується наявністю рівних країв, правий кінець рани загострений, лівий - тупоподібний, раньовий канал близько 3 см, який іде майже горизонтально спереду назад та дещо зліва направо, з ушкодженням зовнішньої сонної артерії та вен, а також дві подряпини шиї та три поверхневі надрізи шкіри шиї.
Тілесні ушкодження у вигляді двох колото-різаних ран шиї та підборіддя, різаної рани шиї з ушкодженням артерій та вен відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_11 .
Причиною смерті ОСОБА_11 явилась гостра крововтрата, яка виникла в результаті двох колото-різаних ран шиї та підборіддя і різаної рани шиї.
Не погодившись з вироком суду, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, у якій не оспорюючи доведеність вини та призначене покарання, просив вирок щодо ОСОБА_8 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та в мотивувальній частині вироку з обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України, визнаного судом доведеним, виключити кваліфікуючі ознаки - носіння, передача чи збут вибухових речовин або вибухових пристроїв, а в решті вирок залишити без змін. Вказував, що вирок в частині засудження обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України не оскаржується. Разом з тим, згідно обвинувального акта ОСОБА_8 органом досудового розслідування також обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у придбанні, зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу. З мотивувальної частини вироку вбачається, що суд фактичні обставини по вказаному епізоду виклав згідно обвинувального акту та визнав їх доведеними. При цьому помилково прийшов до висновку, сукупністю зібраних та досліджених доказів повністю доводиться вина ОСОБА_8 у носінні, зберіганні, придбанні, передачі чи збуті вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тим самим додатково поставивши у вину кваліфікуючі ознаки - носіння, передача чи збут вибухових речовин або вибухових пристроїв, у чому йому обвинувачення не висувалось та прокурором не змінювалось. Зазначав, що неправильне встановлення та застосування тієї чи іншої кваліфікуючої ознаки, навіть, якщо це не змінює кінцевої правової кваліфікації дій особи, вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок скасувати, а провадження щодо нього закрити. Вказував, що доведеність його вини суд обґрунтував висновками судово-медичних експертиз, показаннями потерпілих, свідків, а також даними слідчих експериментів, які є логічними та послідовними, з чим він не погоджується та зазначає, що такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, згідно висновків судово-медичних експертиз, ОСОБА_11 був вбитий, лежачи на землі внаслідок нанесення більше п'яти ударів ножем в область шиї, а на слідчих експериментах свідок ОСОБА_10 зазначав, що бачив нанесення ним ударів потерпілому, при цьому обидва перебували у стоячому положенні. Стверджував, що на слідчих експериментах за його участю, він також пояснював, що наніс 1-2 удари потерпілому коли обидва перебували в положенні стоячи. В судовому засіданні він давав показання про те, що не він вбив ОСОБА_11 , а свідок ОСОБА_10 , коли потерпілий лежав на землі, а ОСОБА_10 сидів на ньому, що узгоджується з висновками судово-медичних експертиз. Зазначав, що всі слідчі експерименти за його участю, де він визнавав вину у вчиненні вбивства ОСОБА_11 проводились під тиском на нього працівників поліції, що може підтвердити свідок ОСОБА_13 на підтвердження своєї невинуватості він та його захисник подавали суду безліч клопотань, які були відхилені, і його показання не взяті судом до уваги. Крім того, судом не взято до уваги, що з місця вбивства були вилучені всі його речі, але крові на них немає, чого не може бути з урахуванням обставин смерті потерпілого. Також наполягав на тому, що недопалок цигарки, вилучений на місці вбивства, йому не належить, оскільки під час проведення слідчого експерименту, цигарку йому давав працівник поліції, і саме такий недопалок, підкинутий працівником поліції, і було вилучено з місця події. Зазначав, що оскільки тривалий час знайомий зі свідком ОСОБА_10 , то коли переїхав у с. Дідівці, дозволив йому зберігати речі у себе вдома, а отже стверджує, що вилучена зброя належала ОСОБА_10 .
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого також подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок щодо ОСОБА_8 скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з не доведенням винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначав, що вирок не містить аналізу доказів, а висновок про їх узгодженість та взаємозв'язок - безпідставний, оскільки суд не проаналізував і не спів ставив фактичні дані, отримані з різних процесуальних джерел доказів. Вказував на недопустимість ряду доказів, неналежну оцінку доказів судом та безпідставну відмову у задоволенні клопотань сторони захисту, у тому числі щодо призначення експертиз, а саме психологічних експертиз з поліграфом, трасового-хімічної експертизи недопалку, молекулярно-генетичної експертизи піднігтьового вмісту потерпілого, ґрунтознавчої експертизи одягу обвинуваченого. Наголошував про залишення без належної оцінки показів свідка ОСОБА_10 та сумнівність його статусу свідка у даному кримінальному провадженні. Крім того, зазначав про не підтвердження процесуальних повноважень прокурора та слідчих, оскільки відповідні постанови у матеріалах провадження відсутні.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, вирок змінити, а апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишити без задоволення, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані ними апеляційні скарги та просили їх задовольнити з наведених в них підстав, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (далі Пленуму ВСУ), висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути належно мотивовано.
Суд зобов'язаний мотивувати прийняте рішення, а саме обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші відкинуті або не враховані. За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення. Тобто, вирок суду повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказані вимоги закону, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 дотримався не у повному обсязі.
Як вбачається з вироку місцевого суду, ухваленого щодо ОСОБА_8 , суд першої інстанції власної оцінки доказам, наданим сторонами кримінального провадження, у порушення ст. 94 КПК України, не надав, вдавшись лише до їх перелічення.
Крім того, як правильно зазначає в апеляційній скарзі захисник, місцевий суд вказував у вироку про те, що деякі висновки судових експертиз не бере до уваги, однак не конкретизував, які саме висновки взяті як докази винуватості ОСОБА_8 , а які відхилено як такі, що не містять доказової бази.
Також, колегія суддів погоджується з доводами захисника про передчасне та без належного обґрунтування відхилення судом першої інстанції його клопотань про призначення відповідних експертиз, а саме психологічних експертиз з поліграфом, трасового-хімічної експертизи недопалку, молекулярно-генетичної експертизи піднігтьового вмісту потерпілого, ґрунтознавчої експертизи одягу обвинуваченого.
Отже, усупереч вимогам ст. 374 КПК України, суд першої інстанції не обґрунтував, чому взяв одні докази та не врахував інші, які саме з перерахованих доказів врахував, а також не дослідив докази, на яких наполягав захисник.
Зазначені обставини колегія суддів, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 412 КПК України, вважає істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Тому, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а кримінальне провадження направленню до суду першої інстанції з призначенням нового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Оскільки вирок суду із зазначених вище підстав, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів не здійснює оцінки всіх доводів апеляційних скарг, які підлягають перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду, суду першої інстанції необхідно врахувати зазначене у даній ухвалі апеляційного суду, усунути порушення вимог кримінального процесуального закону, які стали підставами для скасування вироку суду та призначення нового розгляду, повно, всебічно, неупереджено та об'єктивно дослідити всі зібрані докази у справі, ретельно перевірити усі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, дати кожному зібраному доказу належну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України, та за результатами розгляду ухвалити мотивоване, законне та обґрунтоване рішення.
У зв'язку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 408, 419, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 - скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Продовжити відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, до 13 серпня 2024 року.
Ухвала в касаційному порядку не оскаржується.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4