18 червня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/31689/23
Провадження № 22-ц/4820/1205/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідачки ОСОБА_3 ,
представниці органа
опіки та піклування ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - виконавчий комітет Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2024 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - виконавчий комітет Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області як орган опіки та піклування (далі - Орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав.
ОСОБА_1 зазначив, що з 19 лютого 2011 року він перебував із ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2015 року. Від цього шлюбу сторони мають дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2015 року діти постійно проживають разом із позивачем і повністю перебувають на його утриманні. Відповідачка не бере участі у вихованні дітей, не виявляє інтересу до їх життя і навчання, не надає дітям матеріальної допомоги, не забезпечує їм необхідного харчування та медичного догляду. Відтак ОСОБА_3 фактично усунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, а вихованням та утриманням дітей займаються тільки позивач і його нова дружина ОСОБА_6 .
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітніх дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_7 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2024 року в позові відмовлено.
Попереджено ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до дітей - ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та покладено на Орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов'язків.
Суд керувався тим, що ОСОБА_3 не виконує належним чином свої обов'язки по вихованню дітей, не утримує та не відвідує їх, не проявляє інтерес до їх навчання. Водночас у справі відсутні належні та допустимі докази про негативний вплив відповідачки на дітей, а тому розрив із матір'ю сімейних відносин не відповідає їх інтересам. Отже, підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо дітей відсутні. При цьому слід попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дітей. Ці обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, що давало суду підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Суд першої інстанції, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам, не прийняв безумовне визнання відповідачкою позову та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду та позбавити її батьківських прав, посилаючись на те, що вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Орган опіки та піклування не висловив своєї позиції щодо апеляційної скарги.
2 Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
З 19 лютого 2011 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2015 року.
Від шлюбу сторони мають двоє дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , - які проживають разом із позивачем у житловому будинку по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 проживає окремо від дітей у житловому будинку по АДРЕСА_2 .
Згідно висновку органу опіки та піклування від 25 січня 2024 року ОСОБА_3 доцільно позбавити батьківських прав щодо дітей.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За змістом частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, пункти 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що проживання дитини разом із батьками в сім'ї відповідає якнайкращим її інтересам, оскільки дитина має право на особисте піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Розлучення дитини з батьками може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою батьків, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.
Позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права, заснованого на спорідненості з дитиною.
Однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов'язків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 18 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Зібрані докази вказують на те, що з 2015 року ОСОБА_3 залишила дітей і не проживає разом із ними, не виконує свої обов'язки щодо їх виховання та утримання, не відвідує дітей, не виявляє інтересу до їх життя і навчання. Діти проживають у новій сім'ї батька.
Водночас ОСОБА_3 проявляє почуття до дітей і має бажання спілкуватися з ними, не виявляє негативної поведінки та не вчиняє протиправних дій щодо дітей.
Будучи вислуханими судом апеляційної інстанції малолітні ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зазначили, що вони бажають проживати з батьком і не заперечують проти позбавлення матері батьківських прав.
Водночас, встановивши ці обставини та врахувавши інтереси дітей, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для застосування до ОСОБА_3 крайнього заходу сімейно-правової відповідальності у виді позбавлення батьківських прав відсутні.
При цьому суд правомірно попередив ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до дітей і поклав на орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов'язків.
Посилання ОСОБА_1 на наявність підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав суперечать чинним нормам закону та фактичним обставинам справи.
Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
Оскільки визнання ОСОБА_3 позову суперечить закону та порушує права та інтереси її дітей, то суд першої інстанції правомірно не прийняв визнання відповідачкою позову і продовжив судовий розгляд. Такі дії суду відповідають вимогам статті 206 ЦПК України.
3. Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 червня 2024 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.П. Корніюк
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Козак О.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 52