Справа №583/4411/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/300/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
10 червня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, у залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 листопада 2022 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Охтирка Сумської області, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше судимого, останній раз вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2021 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Сумської обл. від 10 травня 2022 року, за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 222, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 222 КК України,
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 , в якій останній, не погоджуючись з вирокомОхтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 листопада 2022 року, просить переглянути кримінальне провадження відносно нього в апеляційному порядку.
Даним ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 222 КК України та призначено йому покарання:
-за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
-за ч. 2 ст. 222 КК України покарання у вигляді виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн. без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
На підставі ч. 1, ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком, більш суворим за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2021 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 травня 2022 року, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Обрано ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
У строк відбування покарання ОСОБА_7 зараховано строк його перебування під вартою за попереднім вироком з 24 квітня 2021 року по 01 листопада 2022 року, включно, та строк попереднього ув'язнення починаючи із 02 листопада 2022 року по день набрання вироком законної сили, з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_7 вказує на недопустимість доказів, наданих стороною обвинувачення, що у даній справі суд обмежився лише його допитом, проте, жодного свідкане допитав. На думку апелянта, факт вчинення ним інкримінованих злочинів належним чином судом встановлено не було, суд спирався лише на докази, які були надані прокурором та щодо яких він не заперечував та визнав свою вину лише тому, що йому говорили, що, за таких обставин, буде призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі, і лише тому, що на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, він погодився на це.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений просив здійснювати апеляційний розгляд лише за його обов'язкової участі.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Згідно з вироком суду першої інстанції, 26 червня 2021 року, приблизно о 08 год. 00 хв. ОСОБА_7 вчинивши крадіжку майна та документів ОСОБА_10 , без відома останнього, вирішив взяти на нього кредит.
Так, усвідомлюючи і розуміючи протиправний характер та значення своїх дій, діючи при цьому умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 , за допомогою мобільного телефону ОСОБА_10 здійснив реєстрацію у мобільному додатку ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та використовуючи паспорт громадянина України, виданий на ім'я ОСОБА_10 , уклав електронний договір кредиту від 26 червня 2021 року на суму 2500 грн., таким чином надавши кредитору, яким являється ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» неправдиву інформацію про те, що він ( ОСОБА_7 ) є ОСОБА_10 з метою одержання кредиту в розмірі 2500 грн., за відсутності ознак злочину проти власності.
Крім того, ОСОБА_7 уклавши електронний договір кредиту від 26 червня 2021 року на суму 2500 грн., надавши кредитору, яким являється ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» неправдиву інформацію про те, що він є ОСОБА_10 з метою одержання даних кредитних коштів, які були зараховані на банківську картку AT КБ «ПриватБанк» ОСОБА_10 , вирішив їх викрасти.
З цією метою, 26 червня 2021 року, о 17 год. 12 хв., ОСОБА_7 пішов до банкомату AT КБ «ПриватБанку», що розташований поблизу магазину «Екомаркет» по вул.Батюка, 47, в м. Охтирка, Сумської області, де таємно, шляхом вільного доступу, повторно, з корисливих мотивів, використовуючи мобільний телефон ОСОБА_10 , вчинив крадіжку грошових коштів в сумі 2500 гривень, з його банківської картки КБ «ПриватБанку», після чого розпорядився викраденими коштами на власний розсуд.
Учиняючи вказані злочинні дії, ОСОБА_7 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_10 на суму 2 500 грн. та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
Крім того, ОСОБА_7 усвідомлюючи і розуміючи протиправний характер та значення своїх дій, діючи при цьому умисно, з корисливих мотивів, за допомогою мобільного телефону ОСОБА_10 здійснив реєстрацію у мобільному додатку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та використовуючи паспорт останнього, уклав електронний договір кредиту від 27 червня 2021 року на суму 2500 грн., таким чином надавши кредитору, яким являється ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» неправдиву інформацію про те, що він ( ОСОБА_7 ) є ОСОБА_10 , з метою одержання кредиту у розмірі 2500 грн., за відсутності ознак злочину проти власності.При цьому, на виконання умов договору, ОСОБА_7 надав згоду на те, що несе передбачену законодавством відповідальність, включаючи кримінальну, за використання чужих персональних даних та/або умисне отримання Кредиту за чужим та/або підробленими документами.
З метою одержання даних кредитних коштів, які були зараховані на банківську картку AT КБ «ПриватБанк» ОСОБА_10 , 27 червня 2021 року о 06 год. 56 хв., за допомогою мобільного додатку «Приват24» таємно, шляхом вільного доступу, повторно, з корисливих мотивів, використовуючи мобільний телефон ОСОБА_10 , вчинив крадіжку грошових коштів у сумі 2500 грн. з банківського рахунку AT КБ «ПриватБанку», перерахувавши їх на банківський рахунок AT «Райффайзен Банк Аваль», тобто розпорядився грошовими коштами на власний розсуд.
Вчиняючи вказані злочинні дії ОСОБА_7 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_10 на суму 2500 грн. та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
До початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 заявив клопотання про відкладенні судового розгляду з метою заміни йому захисника, в задоволенні якого колегією суддів було відмовлено виходячи з такого.
Так, напочатковій стадії апеляційного розгляду, у судовому засіданні, призначеному на 05 липня 2023 року обвинуваченим ОСОБА_7 було заявлено клопотання про призначення йому безоплатного захисника, з посиланням на те, що самостійно залучити захисника він не може, у зв'язку з тим, що перебуває під вартою та не має для цього коштів, однак бажає, щоб його інтереси захищав фахівець у галузі права. З врахуванням думки прокурора та позиції ОСОБА_7 , які вказане клопотання просили задовольнити, з метою забезпечення права останнього на захист, ухвалою колегії суддів від 05 липня 2023 року вказане клопотання обвинуваченого було задоволено, і дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області від 18 липня 2023 року 018-180001844 для здійснення захисту ОСОБА_7 було призначено адвоката ОСОБА_8 .
В подальшому, у судовому засіданні, призначеному на 10 червня 2024 року, обвинувачений просив замінити йому безоплатного захисника на оплатного. Захисник та прокурор не заперечували щодо задоволення вказаного клопотання, з посиланням на те, що це є правом обвинуваченого, визначеним Законом.
За результатом розгляду вказаного клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення з врахуванням наступного.
Так, забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому і виправданому права на захист відповідно до положень ст. 59, 63, 129 Конституції України й чинного кримінально-процесуального законодавства є однією з основних засад судочинства, важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальноївідповідальності невинуватих осіб.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 54 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченомуст. 49цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.49 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно.
Відповідно до ч.2 ст.49 КПК України у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції у обвинуваченого ПанієваВ.А. захисника не було.
Як зазначалось вище, на виконання ухвал колегії суддів Сумського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, якою було задоволено клопотання ОСОБА_11 , який виявив бажання, щоб в його інтересах під час апеляційного розгляду діяв фахівець у галузі права та просив призначити йому безоплатного захисника, дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області від 18 липня 2023 року 018-180001844 для здійснення захисту ОСОБА_7 було визначено адвоката ОСОБА_8 .
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
В правовому висновку ККС ВС, викладеному в ухвалі від 30 травня 2018 року у справі №676/7346/15-к, суд констатував, що хоча у КПК України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загально правовим принципом і поширюється на всі галузі права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, вказував на недопустимість зневілювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом.
Крім того, ККС ВС в ухвалі від 18 вересня 2018 року у справі № 1-9/11 вказував на те, що суд виходить із позиції, що законодавець чітко передбачив правила поведінки сторін у кримінальній справі на подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду, тобто учасники судового процесу мають діяти відповідно до загальних положень судового розгляду, а не зловживати своїми правами.
Відповідно до п.п.2,6 ч.2 ст.24 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» адвоката або працівника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у разі: неналежного виконання адвокатом своїх зобов'язань за умовами договору; неналежного надання безоплатної вторинної правової допомоги працівником Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, тощо.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
При реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки відповідно до ст. 49 КПК України, захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Так само особа, що отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника з особистих мотивів.
Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не розповсюджується на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти. В цьому разі особа має право на отримання правової допомоги належної якості та відповідно до стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25 лютого 2014 року №386/5.
Звертаючись до колегії суддів з клопотання про заміну безоплатного захисника на оплатного, обвинувачений ОСОБА_7 взагалі не зазначив обставин, які б свідчили про неналежне виконання адвокатом ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків щодо здійснення захисту, в той час як матеріалами даного провадження підтверджується те, що адвокат ОСОБА_8 після призначення його захисником обвинуваченого ОСОБА_7 , ознайомився з наявними у даній справі доказами, приймав участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, і не займав, відповідно до вимог, позицію всупереч волі клієнта, що свідчить про відсутність підстав для висновку щодо здійснення неефективного ним захисту останнього.
Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що задовольняючи попереднє клопотання обвинуваченого щодо надання йому безоплатного захисника, було враховано пояснення останнього щодо відсутності можливості залучити захисника самостійно через брак коштів. При цьому, посилаючись у другому клопотанні на те, що на даний час у цьому питанні у нього проблем немає, ОСОБА_7 не надав доказів на підтвердження того, що його родичі чи близькі погоджуються укласти угоду з фахівцем у галузі права для подальшого здійснення його захисту, а особисто він такої можливості не має, оскільки не працює, а перебуває під вартою в умовах ДУ «Сумський слідчий ізолятор».
Таким чином, колегія суддів вважає, що мотиви заявленого обвинуваченим клопотання про заміну захисника ОСОБА_8 на іншого, оплатного захисника, і відповідно відкладення судового засідання в черговий раз, обумовлені не відсутністю ефективного захисту, а намаганням затягнути розгляд справи, та розцінює таку поведінку, як зловживання своїми процесуальними правами, в тому числі правом на захист.
При цьому, колегія суддів зауважує, що про обґрунтованість такого висновку свідчать і ті обставини, що окрім вищезазначених клопотань, обвинувачений, також, звертався з іншим клопотанням та просив надати йому можливість ознайомитись з матеріалами даного провадження, яке, відповідно, було задоволено і апеляційний розгляд справи, призначений на 22 квітня 2024 року, у черговий раз, ув'язку з чим, було відкладено на 10 червня 2024 року.
На підставі ст. 317 КПК України, начальнику відділу Сумського апеляційного суду, 03 червня 2024 року було надано дозвіл на здійснення ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_7 з матеріалами кримінального провадження №583/4411/21, провадження 11-кп/816/300/24, яке на той час складалось з 133 аркушів, у приміщенні ДУ «Сумський слідчий ізолятор» з 09 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. 04 червня 2024 року.
Згідно акту, складеного начальником відділу 04 червня 2024 року, у зазначений день ОСОБА_7 мав змогу ознайомитись зі справою у вказаний період часу, однак, ознайомився у період часу з 09 год. 40 хв. до 11 год. 08 хв. з 40 її сторінками, після чого від подальшого ознайомлення відмовився без наведення мотивів такої відмови.
04 червня 2024 року, на підставі ст. 317 КПК України, судовому розпоряднику Сумського апеляційного суду було надано дозвіл на здійснення ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_7 з матеріалами кримінального провадження №583/4411/21, провадження 11-кп/816/300/24, у приміщенні ДУ «Сумський слідчий ізолятор» з 09 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. 05 червня 2024 року.
Згідно акту, складеного 05 червня 2024 року, у зазначений день ОСОБА_7 мав змогу ознайомитись зі справою у вказаний період часу, однак, ознайомився у період часу з 10 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв. з наступними 40 її сторінками, після чого від подальшого ознайомлення відмовився без жодних мотивів.
Ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_7 з 80 аркушами кримінального провадження підтверджується відомістю, в якій останній поставив про це особистий підпис.
Проте, у судовому засіданні, призначеному на 10 червня 2024 року, обвинувачений ОСОБА_7 знову заявив клопотання про надання йому можливості ознайомитись з матеріалами провадження, а на запитання головуючого, що йому завадило ознайомитись з останніми аркушами, при тому, що вони складаються, здебільшого, з переписки та листування, відповіді не надав.
У зв'язку з вказаними обставинами, у задоволенні і цього клопотання обвинуваченому було відмовлено, з врахуванням, в тому числі, і тих обставин, що дане кримінальне провадження перебуває в Сумському апеляційному суді з грудня 2022 року, і тривалий його не розгляд був пов'язанийсаме з тим, що судові засідання неодноразово відкладались на задоволення різного роду клопотань обвинуваченого ОСОБА_7 , з метою дотримання його права на справедливий суд, яке було забезпечено останньому у повному обсязі.
Після вирішення усіх клопотань ОСОБА_7 , заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які подану апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, прокурора, яка вважала вирок суду законним та обґрунтованим, просила залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали даного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З оскаржуваного вирокуОхтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 листопада 2022 рокувбачається, що судовий розгляд даного кримінального провадження було здійснено у спрощеному порядку, з застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вказаною нормою Закону встановлено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Тобто, обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження у такому порядку є лише повне визнання особою своєї вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.
При цьому, ч. 4 ст. 349 КПК України встановлено, що допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.
Перевіряючи законність прийнятого судом першої інстанції рішення в межах поданої обвинуваченим апеляційної скарги, колегією суддів було встановлено, що на технічному носії інформації, який міститься у матеріалах даного провадження, зафіксовано перебіг судового розгляду, який відбувся 26 листопада 2021 року.У вказаному судовому засіданні приймали участь прокурор ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_7 .
Прокурором було оголошено обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_7 і на запитання головуючого чи все останньому зрозуміло, обвинувачений відповів згодою, зазначив, що ніяких заперечень щодо пред'явленого обвинувачення не має, вину у вчиненні інкримінованихзлочинів визнає в повному обсязі та буде надавати з приводу вчиненого пояснення.
З врахуванням зазначеного, при з'ясуванні головуючим обсягу та порядку дослідження доказів, прокурором було запропоновано допитати обвинуваченого, і якщо його показання будуть співпадати з обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, розглянути справу у спрощеному порядку. На таку пропозицію прокурора обвинувачений ОСОБА_7 погодився, розповів детально як і коли вчинив відносно потерпілого ОСОБА_10 злочини та повідомив, що жалкує про це та щиро кається.
З огляду на такі пояснення обвинуваченого, які цілком співпадали з обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, складеному відносно ОСОБА_7 , прокурор запропонувала дослідити лише характеризуючи особу останнього дані та вирішити питання речових доказів та судових витрат.
Колегія суддів зауважує, що головуючий, у судовому засіданні 26 листопада 2021 року, роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_7 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку, при розгляді справи у спрощеному порядку, як він, так і інші учасники судового провадження, будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку ті обставини, які ніким не оспарювались та щодо яких докази не досліджувались, і що прийняте за результатом такого розгляду рішення можливо буде оскаржити виключно в частині призначеного покарання.
Обвинувачений ОСОБА_7 погодився на вказаний порядок судового розгляду, зазначив, що правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою йому зрозуміло, підтвердив добровільність такої позицій, і лише після цього, суд першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів, які були запропоновані прокурор.
Таким чином, колегією суддів було встановлено, що передумови можливості здійснення розгляду провадження у спрощеному порядку при розгляді даного провадження судом першої були виконані належним чином, за наявності того, що жодних обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, обвинуваченим не заперечувались.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
З врахуванням зазначеного, апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про недопустимість доказів, наданих стороною обвинувачення, що у даній справі жодного свідка не допитав, що факт вчинення ним інкримінованих злочинів належним чином судом встановлено не було, колегією суддів не розглядаються, оскільки ці обставини останнім не оспорювалися під час судового розгляду і їх дослідження судом першої інстанції було визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Щодо посилань апелянта на те, що свою вину він визнав лише тому, що розраховував на призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, оскільки на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, то вони є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Так, зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що при визначенні ОСОБА_7 виду та розміру покарання, суд першої інстанції, з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених останнім злочинів, особу винного, який вину визнав, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря - психіатра не перебуває, його вік, сімейний стан та стан здоров'я. До пом'якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_7 обставин суд відніс щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що викрадене майно потерпілому частково було повернуто, а обставини, що обтяжують покарання - встановлено не було.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, також, і повне визнання обвинуваченим своєї вини, суд і дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі, а за ч. 2 ст. 222 КК України - у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн. без додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, з врахуванням того, що останній ніде не працює та не займається іншою будь-якою діяльністю. Остаточне покарання ОСОБА_7 було призначено за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді 2 років позбавлення волі.
Колегія суддів зауважує, що вважати таке покарання суворим, підстави відсутні, оскільки за кожний вчинений ОСОБА_7 злочин судом було призначено покарання, яке, відповідно санкцій вказаних статей, не є максимальним, і таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім того, колегія суддів зауважує, що вказані злочини ОСОБА_7 вчинив до ухваленняОхтирським міськрайонним судом Сумської області вирокувід 11 жовтня 2021 року, яким його було засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 222, ч. 1 ст. 357 КК України до остаточного покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, який було зміненого ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 травня 2022 року.
Саме з врахуванням зазначеного, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2021 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 травня 2022 року, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, остаточно було призначено ОСОБА_7 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі,у строк якого, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано строк його попереднього ув'язнення за даними вироками, що є вірним і сумнівів не викликає.
При цьому, на спростування апеляційних доводів колегія суддів зауважує, що у матеріалах даного кримінального провадження на підтвердження того, що на утриманні ОСОБА_7 перебуває двоє малолітніх дітей, докази взагалі відсутні.
Інших доводів, за яких оскаржуваний вирок суду першої інстанції можливо було б вважати незаконним, апелянтом не наведено і таких обставин під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження колегією суддів встановлено не було.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим вирок суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, -
Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 листопада 2022 року відносно ОСОБА_7 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4