Номер провадження: 11-сс/813/985/24
Справа № 522/9146/24 1-кс/522/3244/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
19.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2024 якою в межах к/п №12024162510000739 від 03.06.2024 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 10.08.2024 із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10.08.2024 із утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, із визначенням застави у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу, який водночас не є для підозрюваного безальтернативним.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_6 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою, такою, що порушує усталену практику ЄСПЛ оскільки підозрюваний ОСОБА_9 раніше не судимий, має постійне місце проживання, де мешкає разом із батьком, дає правдиві пояснення по справі, прокурором та слідчим не доведено, що менш суворий запобіжний захід не здатний забезпечити його належну процесуальну поведінку;
За таких обставин, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 11.06.2024 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просила розглядати апеляційну скаргу за її відсутності, водночас прокурор ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, до суду не з'явилася, із жодними клопотаннями не зверталася, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за її відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі з огляду на такі обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки в апеляційній скарзі захисник не оспорює обґрунтованість підозри ОСОБА_7 апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що його підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України на даному етапі досудового розслідування є обґрунтованою.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Як вбачається із обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати чи спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та/або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Існування вказаних ризиків обумовлено зокрема тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим та його обізнаністю про особу свідків та потерпілої.
Колегія суддів також враховує, що інкримінований злочин був вчинений з корисливим мотивом, є умисним, підозрюваний офіційно не працевлаштований, що свідчить про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Апеляційний суд враховує посилання захисника відносно того, що ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, має постійне місце проживання, де мешкає разом із батьком, однак зауважує, що зазначені обставини не є безумовними підставами для застосування менш суворого запобіжного заходу, більш того, вони обставини не стали стримуючими факторами для підозрюваного.
Водночас, колегія суддів частково погоджується з доводами захисника відносно того, що ризик знищити, сховати чи спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження на теперішній час є скоріше припущенням, натомість обґрунтованість підозри та наявність зазначених вище ризиків на теперішній виправдовують застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Більш того, запобіжний захід не є для підозрюваного ОСОБА_7 безальтернативним, оскільки слідчим суддею був визначений розмір застави.
Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Відтак, з огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним для досягнення потреб досудового розслідування та для забезпечення суспільного інтересу.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 176, 177, 182, 183, 370, 403, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2024, якою в межах к/п №12024162510000739 від 03.06.2024 відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 10.08.2024, із визначенням застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4