Дата документу 19.06.2024 Справа № 335/4648/23
Справа № 22-ц/807/1125/24 Головуючий у 1-й інстанції: Мінаєв М.М.
Є.У.№ 335/4648/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
19 червня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Гончар М.С.,
Подліянової Г.С.,
секретар Камалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченко Захара Миколайовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Михайло Романович, про скасування рішення про державну реєстрацію припинення обтяження та звернення стягнення на предмет іпотеки,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2024 року,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:
1) скасувати рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки, індексний номер рішення 51128054 від 13.02.2020, прийняте державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченком Захаром Миколайовичем, та відновити з моменту вчинення первинний запис про іпотеку № 27422484 від 09.08.2018 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:001:0831, площею 0,0562 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) скасувати рішення про державну реєстрацію припинення заборони на нерухоме майно, індексний номер рішення 51129302 від 13.02.2020, прийняте державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченком Захаром Миколайовичем, та відновити з моменту вчинення первинний запис про заборону на нерухоме майно № 27422011 від 09.08.2018 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:001:0831, площею 0,0562 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) скасувати рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки, індексний номер рішення 51127823 від 13.02.2020, прийняте державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченком Захаром Миколайовичем, та відновити з моменту вчинення первинний запис про іпотеку № 27422278 від 09.08.2018 щодо житлового будинку загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) скасувати рішення про державну реєстрацію припинення заборони на нерухоме майно, індексний номер рішення 51129242 від 13.02.2020, прийняте державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченком Захаром Миколайовичем, та відновити з моменту вчинення первинний запис про заборону на нерухоме майно № 27421808 від 09.08.2018 щодо житлового будинку загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
5) звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:05:001:0831, площею 0,0562 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 ївні (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та житловий будинок загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника Податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) в рахунок погашення заборгованості по Договору позики від 09 серпня 2018 року в сумі 3 222 222,53 грн. (три мільйони двісті двадцять дві тисячі двісті двадцять дві грн. 53 коп.), що стягнута рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 30.01.2023 по справі № 317/2105/22 та додатковим рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17.02.2023 по справі № 317/2105/22, яка складається з заборгованості за договором позики у розмірі 2 160 000,00 грн., втрат від інфляції у розмірі 840 240,00 грн., 3% річних у розмірі 194 577,53 грн., заборгованості за відшкодуванням сплаченого судового збору у розмірі 12 405,00 грн., заборгованості за відшкодуванням понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 серпня 2018 року між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником був укладений Договір позики, за умовами якого позикодавець передав у власність позичальнику строком до 09.08.2019 грошові кошти у розмірі 2 160 000,00 грн. (що на день укладення договору становило еквівалентом 80 000,00 доларів США) на безвідсотковій основі строком до 09.08.2019.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Договором позики того ж дня сторони уклали Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченком В.М., зареєстрований в реєстрі за № 394.
Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки, він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Договору позики, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем в простій письмовій формі 09.08.2018, за умовами якого останній зобов'язаний повернути іпотекодержателю позику у розмірі 2 160 000,00 грн строком до дев'ятого серпня дві тисячі дев'ятнадцятого року, згідно вищевказаного Договору позики. Згідно п. 1.2 Договору іпотеки, для забезпечення своєчасного виконання умов договору позики іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю таке нерухоме майно: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м; земельну ділянку площею 0,0562 га, кадастровий номер 2310100000:05:001:0831, за цією ж адресою, на якій розташований житловий будинок.
Після спливу строку позики ОСОБА_3 кошти не повернув, у зв'язку із чим ОСОБА_1 через приватного нотаріуса ЗМНО ОСОБА_5 направив боржникові заяву про необхідність повернення коштів. У заяві на адресу ОСОБА_3 позикодавець вказав, що станом на 04 жовтня 2019 року борг за договором складає 2 160 000,00 гривень. Позивач просив виконати порушені зобов'язання протягом тридцяти днів, в іншому випадку, якщо протягом тридцяти днів з дня отримання цього повідомлення суму боргу не буде повернуто, він буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_3 вимогу позивача проігнорував, кошти за Договором позики не повернув, у зв'язку із чим позивачем було прийняте рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність в рахунок погашення боргу, для чого позивач звернувся до нотаріуса. Проте після вивчення документів та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нотаріус повідомив, що житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 ще у 2020 році були продані ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , а іпотеку та заборону щодо вказаних об'єктів нерухомості було припинено за заявою ОСОБА_1 , справжність підпису на якій посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М.Р., реєстр за № 59. Проте таку заяву позивач не писав, м. Львів на той час не відвідував, межі м. Запоріжжя не залишав. За фактом підроблення такої заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, і триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022082050000318 від 10.02.2022.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 30.01.2023 по справі №317/2105/22 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 2 160 000,00 грн., втрати від інфляції у розмірі 840 240,00 грн., 3% річних у розмірі 194 577,53 грн., а разом 3 194 817,53 грн. та судовий збір у сумі 12 405,00 грн. Додатковим рішенням цього ж суду від 17.02.2023 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. На виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області у справі №317/2105/22, 12.04.2023 Запорізьким районним судом Запорізької області видано виконавчі листи. Станом на момент подання цього позову на користь позивача кошти від ОСОБА_3 не надходили.
В результаті невиконання ОСОБА_3 прийнятих на себе зобов'язань за Договором позики, станом на 29.05.2023 заборгованість останнього перед позивачем складає 3222222,53 грн.
З урахуванням наведених обставин, посилаючись на ст. 12, ст. 23 Закону України «Про іпотеку», позивач просив звернути стягнення на вказані вище об'єкти нерухомості, вважаючи, що відповідач ОСОБА_2 як новий власник іпотечного майна прийняла на себе зобов'язання, що випливають з Договору позики та Договору іпотеки, відповідає за наслідки невиконання таких зобов'язань, а тому перехід до неї права власності на об'єкти нерухомості не позбавляє Позивача права вимагати задоволення своїх вимог кредитора за рахунок таких об'єктів, в тому числі шляхом звернення стягнення на них за рішенням судом.
Водночас позивач посилався також на те, що державна реєстрація прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є лише засвідченням державою вже набутого права власності. Оскільки пріоритет мають правовстановлюючі документи, а не відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, - припинення державної реєстрації іпотеки не є тотожнім припиненню самої іпотеки. Відтак, оскільки спірні об'єкти нерухомого майна були відчужені іпотекодавцем без згоди іпотекодержателя, відповідні правочини не призвели до припинення самої іпотеки, і тому позивач зберігає право на звернення стягнення на предмет такої іпотеки.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки, індексний номер рішення 51128054 від 13.02.2020, прийняте державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченком Захаром Миколайовичем, щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:001:0831, площею 0,0562 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію припинення заборони на нерухоме майно, індексний номер рішення 51129302 від 13.02.2020, прийняте державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченком Захаром Миколайовичем, щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:001:0831, площею 0,0562 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки, індексний номер рішення 51127823 від 13.02.2020, прийняте державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченком Захаром Миколайовичем, щодо житлового будинку загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію припинення заборони на нерухоме майно, індексний номер рішення 51129242 від 13.02.2020, прийняте державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченком Захаром Миколайовичем, щодо житлового будинку загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:05:001:0831, площею 0,0562 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) за Договором позики від 09 серпня 2018 року в сумі 3194817,53 грн. (три мільйони сто дев'яносто чотири тисячі вісімсот сімнадцять грн. 53 коп.), яка складається з суми неповернутої позики у розмірі 2 160 000,00 грн., втрат від інфляції у розмірі 840 240,00 грн., 3% річних у розмірі 194 577,53 грн., на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ), шляхом проведення прилюдних торгів (електронного аукціону) за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченка З.М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 та приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк М.Р., про скасування рішення про державну реєстрацію припинення обтяження та звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 17 715,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
ОСОБА_2 вказала, що набула спірне нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу, дійсність яких ніким не оспорюється. При укладанні договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна його продавець ОСОБА_3 задекларував відсутність будь-яких обтяжень щодо цього майна, що було перевірено і підтверджено нотаріусом до укладання вказаних договорів, у зв'язку з чим ОСОБА_2 не знала і не повинна була знати про наявність певних обтяжень прав на нерухоме майно, яке вона купувала, а тому вона є добросовісним набувачем спірного майна.
Скаржник вважає, що позивач обрав неналежний і зайвий спосіб захисту своїх прав, які вже захищені заочним Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 30.01.2023 у справі №317/2105/22 про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за Договором позики.
Звернення стягнення на нерухоме майно не відповідає засадам розумності і справедливості, оскільки покладе на неї надмірний тягар, пов'язаний як з втратою майна як такою, так й із збитками, пов'язаними з тим, що за час фактичного володіння спірним майном ОСОБА_2 витратила істотну суму грошових коштів на проведення ремонтних робіт у спірному будинку, значна частина яких призвела до утворення невід'ємних поліпшень цього майна.
Апелянт також просила про покладення судових витрат в суді апеляційної інстанції на сторону позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Саланська І.Л. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не відповідають закону.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з'явився, судова повістка, яка направлялася за останньою відомою адресою реєстрації відповідача, повернулася до суду не врученою із позначкою на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою».
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 09 серпня 2018 року між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником був укладений Договір позики, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_1 як позикодавець передав у власність ОСОБА_3 як позичальнику строком до 09.08.2019 грошові кошти у розмірі 2 160 000,00 грн. (що на день укладення договору становило еквівалент 80 000,00 доларів США) на безвідсотковій основі.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Договором позики того ж дня сторонами був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченком В.М. 09.08.2018, зареєстрований в реєстрі за № 394.
Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки, вказаний Договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Договору позики, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем в простій письмовій формі 09.08.2018, за умовами якого останній зобов'язаний повернути іпотекодержателю позику у розмірі 2 160 000,00 (два мільйони сто шістдесят тисяч) гривень строком до дев'ятого серпня дві тисячі дев'ятнадцятого року, згідно вищевказаного договору позики. Згідно п. 1.2 Договору іпотеки, для забезпечення своєчасного виконання умов договору позики іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю таке нерухоме майно: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м; земельну ділянку площею 0,0562 га, кадастровий номер 2310100000:05:001:0831, за цією ж адресою, на якій розташований житловий будинок.
На підставі вказаного Договору іпотеки приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченком В.М. було накладено заборону відчуження майна, переданого в іпотеку (реєстрові номери 395, 396 від 09.08.2018).
Того ж дня приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченком В.М. були внесені записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про іпотеку: щодо житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42469791 від 09.08.2018; щодо земельної ділянки площею 0,0562 га, кадастровий номер 2310100000:05:001:0831, - на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42470032 від 09.08.2018.
Після спливу строку позики ОСОБА_3 кошти позивачу не повернув.
04.10.2019 позивач через приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. направив ОСОБА_3 заяву про необхідність повернення коштів. У заяві позивач вказав, що станом на 04 жовтня 2019 року борг за Договором позики складає 2 160 000,00 гривень. Позивач просив виконати порушені зобов'язання протягом тридцяти днів, в іншому випадку, якщо протягом тридцяти днів з дня отримання цього повідомлення суму боргу не буде повернуто, він буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідач ОСОБА_3 вимогу ОСОБА_1 проігнорував, кошти за Договором позики не повернув.
Вказані обставини підтверджуються копіями відповідних договорів і заяв, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належність та допустимість яких учасниками справи не заперечувались.
Крім того, вказані обставини встановлені заочним Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 30.01.2023 по справі №317/2105/22, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за Договором позики.
Судом також встановлено, що 13.02.2020 ОСОБА_3 особисто подав до Департаменту надання адміністративних послуг та розвитку підприємництва Запорізької міської ради в паперовому виді: заяву про державну реєстрацію припинення заборони на нерухоме майно (реєстраційний номер 38454705) - житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м; заяву про державну реєстрацію припинення заборони на нерухоме майно (реєстраційний номер 38454983) - земельну ділянку площею 0,0562 га, кадастровий номер 2310100000:05:001:0831, за цією ж адресою, на якій розташований житловий будинок; заяву про припинення іпотеки щодо земельної ділянки площею 0,0562 га, кадастровий номер 2310100000:05:001:0831 (реєстраційний номер 38449488); заяву про припинення іпотеки щодо житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м.
Вказані обставини підтверджуються копіями відповідних заяв, що містяться в матеріалах справи.
До вказаних заяв ОСОБА_3 надав заяву від 08.02.2020 про повне виконання зобов'язань за Договором позики, складену від імені ОСОБА_1 , підпис якого був посвідчений від імені приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяка М.Р. на спеціальному нотаріальному бланку № 787120 Ця заява містила підтвердження від імені ОСОБА_1 того, що 08.02.2020 у м. Львів він отримав від ОСОБА_3 повну суму позики, і претензій до останнього не має.
Вказана обставина підтверджується поясненнями державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Демченко З.М., достовірність яких учасниками справи не заперечувалась.
13.02.2020 вказаний державний реєстратор на підставі поданих ОСОБА_3 документів прийняті рішення:
- про державну реєстрацію припинення іпотеки, індексний номер рішення № 51128054, щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:001:0831, площею 0,0562 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ;
- про державну реєстрацію припинення заборони на нерухоме майно, індексний номер рішення 51129302, щодо земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:001:0831, площею 0,0562 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ;
- про державну реєстрацію припинення іпотеки, індексний номер рішення 51127823, щодо житлового будинку загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- про державну реєстрацію припинення заборони на нерухоме майно, індексний номер рішення 51129242 щодо житлового будинку загальною площею 74,55 кв. м., житловою площею 45,55 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Того ж дня записи про ці рішення були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується відповідними інформаційними довідками, що містять в матеріалах справи.
16.03.2020 між ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2 були укладені Договір купівлі-продажу житлового будинку (реєстраційний номер 308 від 16.03.2020) за адресою АДРЕСА_1 , та Договір купівлі-продажу земельної ділянки (реєстраційний номер 309 від 16.03.2020) за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0562 га, з кадастровим номером 2310100000:05:001:0831, посвідчені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Козиряцькою О.В.
За умовами вказаних договорів ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купила спірне майно, що підтверджується копіями вказаних договорів, що містяться в матеріалах справи.
Того ж дня 16.03.2020, на підставі рішення № 51637412 приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Козиряцької О.В. право власності на спірне майно було зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 .
Окрім того, судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 як позикодавець за Договором позики та іпотекодержатель за Договором іпотеки, заяву від 08.02.2020 про повне виконання зобов'язань за Договором позики не складав і не підписував, відповідачу ОСОБА_3 не передавав, а приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк М.Р. підпис ОСОБА_1 на такій заяві не посвідчував, що підтверджується поясненнями позивача ОСОБА_1 , викладеним у позовній заяві, а також фактом того, за його заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме підроблення від його імені заяв про припинення іпотеки і заборон відчуження спірного майна, було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022082050000318 від 10.02.2022, в межах якого ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а сам ОСОБА_3 оголошений у розшук.
За повідомленням приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяка М.Р. він не посвідчував справжність підпису ОСОБА_1 на заяві від 08.02.2020, зареєстрованій в реєстрі за № 59, а за цим номером було вчинено нотаріальну дію щодо засвідчення справжності підпису іншої особи на заяві до компетентних органів Російської Федерації з повідомленням про те, що ця особа не перебуває у зареєстрованому шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах (спеціальний бланк нотаріальних документів - НОК 787120), а також наданим нотаріусом засвідченим витягом із Реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 2020 рік, за змістом якого, під реєстраційним номером 59 від 08.02.2020 зареєстрована нотаріальна дія щодо засвідчення справжності підпису іншої особи на заяві до компетентних органів Російської Федерації з повідомленням про те, що ця особа не перебуває у зареєстрованому шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах.
Факт непогашення ОСОБА_3 заборгованості за Договором позики, який встановлений заочним Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 30.01.2023 по справі №317/2105/22 та ненадання відповідачем ОСОБА_3 оригіналу заяви від 08.02.2020, підписаної від імені ОСОБА_1 , яка була витребувана судом під час розгляду цієї справи, також свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 , як позикодавець за Договором позики та іпотекодержатель за Договором іпотеки, заяву від 08.02.2020 про повне виконання зобов'язань за Договором позики не складав і не підписував.
Заочним Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 30.01.2023 по справі №317/2105/22 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 2 160 000,00 грн., втрати від інфляції у розмірі 840 240,00 грн., 3% річних у розмірі 194 577,53 грн., а разом 3 194 817,53 грн. (три мільйони сто дев'яносто чотири тисячі вісімсот сімнадцять грн. 53 коп.) та судовий збір у сумі 12 405,00 грн.
Додатковим рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17.02.2023 по справі №317/2105/22 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. На виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області у справі №317/2105/22, 12.04.2023 Запорізьким районним судом Запорізької області видано виконавчий лист у справі № 317/2105/22 про примусове стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
Станом на час розгляду цієї справи Запорізьким відділом державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснюється виконавче провадження № 71591713 з виконання виконавчого листа від 12.04.2023, виданого на виконання рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17.02.2023 по справі №317/2105/22, який залишається не виконаним.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , суд виходив із того, що ОСОБА_3 як власник і іпотекодавець спірних об'єктів нерухомості, який не виконав зобов'язань за Договором позики, несе відповідальність за наслідки їх невиконання, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому суд першої інстанції вважав, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню лише в сумі заборгованості на предмет іпотеки може бути звернене стягнення, що не перевищує вартості іпотечного майна, зазначеної в Договорі іпотеки.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (надалі - Закон про іпотеку).
Законом про іпотеку передбачено, що: взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (ч. 2 ст. 3); іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3); у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки (ч. 6 ст. 3); обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; іпотекодержатель зобов'язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою (ст. 4); у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 12); правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, крім договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно (ч. 3 ст. 12); іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору (абз. 2 ч. 1 ст. 17); відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 17); у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону про іпотеку (ч. 1 ст. 33); звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 4 ст. 33); у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (ч. 2 ст. 39).
Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, із встановлених судом обставин випливає, що основне зобов'язання позичальника за Договором позики відповідачем ОСОБА_3 не виконане і не припинене виконанням, сума позики в розмірі 2160000,00 грн. позикодавцю ОСОБА_1 не повернута.
Під час розгляду цієї справи судом було встановлено, що записи про державну реєстрацію припинення заборон та іпотеки щодо спірного майна були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та обтяжень на підставі заяви від імені ОСОБА_1 , яку він, як іпотекодержатель, не підписував і не подавав, - суд виходить з того, що іпотека, що виникла на підставі Договору іпотеки, із внесенням таких записів не була припинена і продовжує існувати.
Тому суд дійшов обгрунтованого висновку, що Договори купівлі-продажу від 16.03.2020, на підставі яких право власності на спірні об'єкти нерухомого майна були зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , були укладені без згоди ОСОБА_1 як іпотекодавця, і тому в силу вимог ч. 3 ст. 12 Закону «Про іпотеку» ці Договори є недійсними, а розумінні ч. 2 ст. 215 ЦК України - нікчемними.
Висновок суду першої інстанції є правильним, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, вказані Договори купівлі-продажу не породили жодних правових наслідків, крім наслідків, пов'язаних з їх нікчемністю, що означає, що власником спірного майна продовжує бути ОСОБА_3 , у ОСОБА_2 на підставі цих Договорів право власності на спірні об'єкти нерухомості не виникло, а відповідний запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 не відповідає первинним документам і не може бути взятий до уваги.
Відтак, позивач ОСОБА_1 зберігає право вимоги до відповідача ОСОБА_3 за Договором позики, і в тому числі, має право на їх задоволення за рахунок предмета іпотеки у спосіб, передбачений Законом про іпотеку та Договором іпотеки, оскільки пунктами 6.1.1 та 6.2.1 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором, а звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.
Як випливає із встановлених судом обставин, основне зобов'язання позичальника за Договором позики відповідачем ОСОБА_3 не виконане і не припинене виконанням, сума позики в розмірі 2160000,00 грн. позикодавцю ОСОБА_1 не повернута.
Суд першої інстанції правильно застосував правову позицію Великої Палати Верховного суду, що висловлена у постанові від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, згідно якої державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
На переконання суду, те саме стосується й наслідків державної реєстрації інших речових прав, їх обтяжень, а також державної реєстрації припинення таких прав та їх обтяжень.
В контексті цієї справи це означає, що державна реєстрація припинення заборон та іпотеки щодо спірних об'єктів нерухомого майна не є підставою припинення таких обтяжень, а є лише засвідченням державою факту припинення, який вже відбувся, і який може бути спростований у встановленому законом порядку.
Правова позиція Верховного суду (наприклад, у постановах у справах № 918/80/19, № 910/10897/23 тощо) щодо цього питання полягає в тому, що відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.
Оскільки під час розгляду цієї справи судом встановлено, що записи про державну реєстрацію припинення заборон та іпотеки щодо спірного майна були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та обтяжень на підставі заяви від імені ОСОБА_1 , яку він, як іпотекодержатель, не підписував і не подавав, - суд виходить з того, що іпотека, що виникла на підставі Договору іпотеки, із внесенням таких записів не була припинена і продовжує існувати.
З наведеного також випливає, що Договори купівлі-продажу від 16.03.2020, на підставі яких право власності на спірні об'єкти нерухомого майна було зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , були укладені без згоди ОСОБА_1 як іпотекодавця, і тому в силу вимог ч. 3 ст. 12 Закону про іпотеку ці Договори є недійсними, а розумінні ч. 2 ст. 215 ЦК України - нікчемними.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, вказані Договори купівлі-продажу не породили жодних правових наслідків, крім наслідків, пов'язаних з їх нікчемністю, що означає, що власником спірного майна продовжує бути ОСОБА_3 , у ОСОБА_2 на підставі цих Договорів право власності на спірні об'єкти нерухомості не виникло, а відповідний запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 не відповідає первинним документам і не може бути взятий до уваги.
Відтак, позивач ОСОБА_1 зберігає право вимоги до відповідача ОСОБА_3 за Договором позики, і в тому числі, має право на їх задоволення за рахунок предмета іпотеки у спосіб, передбачений Законом про іпотеку та Договором іпотеки.
Пунктами 6.1.1 та 6.2.1 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором, а звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.
Позивач, заявивши вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки та скасування записів про державну реєстрацію припинення заборон та відчуження щодо цього предмету іпотеки, відповідачами визначив як ОСОБА_3 , так ОСОБА_2 та державного реєстратора Демченко З.М.
При цьому позивач як на правову підставу своїх вимог посилався одночасно на ст. 12 і на ст. 23 Закону про іпотеку, вважаючи, що ОСОБА_2 , як новий власник предмета іпотеки, відповідає цим майном за виконання зобов'язань за Договором позики.
Однак, як свідчать наведені вище факти і мотиви суду, з такими доводами позивача не можна погодитись, оскільки ст. 12 і ст. 23 Закону про іпотеку регулюють принципово різні правовідносини, і не можуть застосовуватись одночасно. Стаття 23 Закону про іпотеку врегульовує наслідки набуття права власності на предмет іпотеки новим власником, тоді як із змісту ст. 12 Закону про іпотеку випливає, що відчуження предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя не породжує у набувача права власності.
У свою чергу, з наведеного випливає, що ОСОБА_2 не лише не є власником предмета іпотеки, а й не є його добросовісним набувачем, оскільки нікчемний правочин не призводить до таких наслідків. Більше того, за змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України, добросовісний набувач набуває захист від витребування у нього майна, придбаного у особи, яка не мала права його відчужувати, лише у разі, коли перед тим таке майно вибуло з володіння власника поза волею остатнього. В даному ж випадку ОСОБА_3 безпосередньо як власник уклав завідомо для нього нікчемні договори купівлі-продажу, тобто умови, зазначені у ст. 388 ЦК України - відсутні.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив відповідні доводи відповідача ОСОБА_2 та її представника про те, що спірне майно не може бути витребуване у неї як у добросовісного набувача. При цьому судова практика, на яку посилався представник відповідача ОСОБА_2 , в тому числі постанови Верховного Суду у справах № 725/1824/20, 907/50/16, 925/1351/19, 914/3224/16, 922/3537/17, не є релевантною відносинам, встановленим під час розгляду цієї справи, адже у всіх вказаних справах спірні відносини не були пов'язані з іпотекою.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як безпідставні й інші доводи відповідача ОСОБА_2 та її представника щодо обрання позивачем неналежного способу захисту прав і покладення на ОСОБА_2 надмірного тягаря попри наявність рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів, оскільки такий довід не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 361/7543/17 про те, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
Суд обґрунтовано не зупинив виконання судового рішення на період воєнного стану, оскільки п.п. 5-2 Перехідних положень цього Закону встановлено, що таке зупинення поширюється лише на нерухоме майно, що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, тоді як спірна нерухомість перебуває в іпотеці за звичайним договором позики.
Доводи апеляційної скарги щодо здійснення ОСОБА_2 витрат на реконструкцію спірного житлового будинку і створення у зв'язку з ним невід'ємних поліпшень, також не заслуговують на увагу, оскільки самий факт наявності таких поліпшень не позбавляє іпотекодавця права звернення на предмет іпотеки, і водночас ОСОБА_2 не надано доказів ані фактично понесення відповідних витрат, ані істотного перетворення будинку; більше того, як свідчить зміст Висновку експерта № 0074 від 11.09.2023 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, як мінімум частина будівельних робіт проводилась безпосередньо під час огляду, тобто й під час розгляду цієї справи в суді, що вказує на штучне створення підстав для таких заперечень.
Доводи скаржника ОСОБА_2 та її представника не є такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже вони вже були предметом розгляду під час розгляду справи в суді першої інстанції. Суд першої інстанції дав їм належну оцінку, перевірив їх та правильно відхилив.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, незгода ОСОБА_2 із висновками суду першої інстанції не можуть слугувати підставою для його скасування, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Тому у відповідності до норм статей 374,375 ЦПК України у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2 слідує відмовити, а оскаржуване рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2024 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови складено 20 червня 2024 року.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: М.С. Гончар
Г.С. Подліянова