Справа № 127/859/24
Провадження № 22-ц/801/1361/2024
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач:Медвецький С. К.
20 червня 2024 рокуСправа № 127/859/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Медвецького С. К.,
суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Вінницької обласної дирекції АБ «Укргазбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 127/859/24 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Ан О. В. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У січні 2024 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Вінницької обласної дирекції АБ «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк», банк) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних.
Позов мотивовано тим, що 14 серпня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 180-Ф/08, за умовами якого товариство надало позичальнику кредит у сумі 36 600 доларів США.
25 березня 2010 року Ленінський районний суд Вінницької області ухвалив рішення у справі № 2-1619/10 про задоволення позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк».
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 391,52 доларів США, 6 023,56 грн пені та судові витрати.
Рішення набуло законної чинності 06 квітня 2010 року.
Указує, що на сьогоднішній день заборгованість не погашена, тому у позивача є підстави для звернення до суду з позовом про стягнення 3 % річних на прострочену суму боргу.
З дня ухвалення судового рішення боржником погашено 2 808,21 доларів США.
З моменту порушення грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням, за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року, з урахуванням простроченої суми заборгованості, банк нарахував 3 % річних у розмірі 5334,67 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 119 092,55 грн та підтверджується розрахунком заборгованості.
Посилаючись на ці обставини, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 5 334,67 доларів США та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 1 165,41 доларів США 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за період з 09 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
У решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що:
заочне рішення суду від 25 березня 2010 року не виконано, відтак за відповідачем існує заборгованість у розмірі 34 583,31 доларів США;
за період неналежного виконання рішення суду у позивача виникло право на отримання коштів у вигляді трьох процентів річних на залишок заборгованості;
стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову;
суд здійснив власний розрахунок стягнення 3 % річних за період з 09 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У травні 2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Копаничук С. Г.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 травня 2024 відкрито апеляційне провадження у справі, надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2024 року справу призначено до розгляду на 20 червня 2023 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та не дослідив належним чином докази надані позивачем;
судом не взято до уваги положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відтак право на позов у банку виникло 12 березня 2017, останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 12 березня 2020 та ураховуючи продовження строку позовної давності на строк дії карантину, банк заявив вимоги про стягнення 3 % річних за період з 12 березня 2017 по 23 лютого 2022 у межах строку позовної давності.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 указує, що:
рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують;
суд дійшов правильного висновку, що стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, що передували подачі позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 14 серпня 2008 року ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 180-Ф/08.
Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 36 600 доларів США.
25 березня 2010 року Ленінський районний суд Вінницької області ухвалив заочне рішення у справі № 2-1619/10 про задоволення позовних вимог банку. Стягнув з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 37391,52 доларів США.
Заочне рішення набрало законної сили 06 квітня 2010 року.
За період з 09 листопада 2010 року по 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок позивача 2 808,21 доларів США.
Згідно розрахунку заборгованості за несвоєчасне погашення процентів за кредитним договором № 180-Ф/08 від 14 серпня 2008 року заборгованість ОСОБА_1 за ставкою 3 % річних за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року становить 5334,67 доларів США.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом положень частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або не грошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язанням незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, положення цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов'язанням і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язанням, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Матеріалами справи встановлено, що 25 березня 2010 року Ленінський районний суд Вінницької області ухвалив рішення у справі № 2-1619/10 про задоволення позовних вимог банку. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 391,52 доларів США.
Заочне рішення набрало законної сили 06 квітня 2010 року.
З ухваленням заочного рішення про стягнення боргу зобов'язанням відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
За період з 09 листопада 2010 року по 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок позивача 2 808,21 доларів США.
Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язанням, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 204/3530/17 (провадження № 61-10592св20), від 17 лютого 2021 року у справі № 303/7132/18 (провадження № 61-8487св20), які суд першої інстанції взяв до уваги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач допустив невиконання грошового зобов'язанням, розмір якого визначений заочним рішенням суду, разом з тим суд дійшов висновку про стягнення заборгованості за період з 09 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову у межах трирічного строку до пред'явлення позову до суду з огляду на таке.
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за ставкою 3 % річних у розмірі 5 334,67 доларів США за період з 12 березня 2017 по 23 лютого 2022.
З позовною заявою ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду першої інстанції 09 січня 2024 року.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідач, звертаючись з відзивом на позовну заяву, просила суд першої інстанції у позові ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності пред'явлення позовних вимог, та надала свій розрахунок заборгованості, згідно якого сума, що підлягає задоволенню складає 1176,78 доларів США.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.
Тобто з березня 2020 року строки позовної давності продовжені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Відтак право на позов у банку виникло 12 березня 2017 року, останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 12 березня 2020, враховуючи продовження строку позовної давності на строк дії карантину, банк завив вимоги про стягнення 3 % річних за період з 12 березня 2017 по 23 лютого 2022 у межах строку позовної давності.
Судом першої інстанції на указане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованість лише у межах трирічного строку до дня звернення до суду з позовом.
Ураховуючи викладене з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 5334,67 доларів США.
Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, тому рішення суду слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і задовольняє позов, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2 986,39 грн, та в суді апеляційної інстанції у розмірі 4542,00 грн, а всього 7528,39 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість 3 % річних у розмірі 5 334,67 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 7 528,39 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Учасники справи:
Позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Вінницької обласної дирекції АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, місцезнаходження юридичної особи: м. Вінниця, вул. І. Бевза, 34,.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя-доповідач Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ
судді: Людмила ГОЛОТА
Світлана КОПАНИЧУК