Справа № 278/3550/21
Провадження №11-кс/801/1777/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції:
Доповідач: ОСОБА_1
14 червня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
та його захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні Житомирської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Залізня, Житомирського району, Житомирської області, громадянина України, із повною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
12.06.2024 року до Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , яке мотивоване тим, що трок дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного за вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 18.04.2024 відносно ОСОБА_6 спливає 16.06.2024, у зв'язку з чим виникла необхідність у його продовженні.
Сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку наявні усі підстави для продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_6 за оскаржуваним вироком визнаний винним у вчиненні особливо тяжкого злочину та йому призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі. Не працює, заробляє на життя за рахунок робіт в односельчан у населеному пункті, де проживає, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, які б утримували його за місцем постійного проживання, вживає спиртні напої при цьому не контролює свої дії та вчиняє протиправні вчинки. Також допитана в якості свідка ОСОБА_8 повідомила, що ОСОБА_6 , веде антигромадський спосіб життя, перебуваючи в п'яному стані чіпляється до односельчан, розпочинає бійки. Звернув увагу суду на те, що після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 з місця вчинення злочину втік, що вказує на те, що він з метою уникнення кримінальної відповідальності буде переховуватися від суду.
За таких обставин прокурор вважає, що в даному провадженні наразі існують ризики, передбачені п.п.1, 5 ст.177 КПК України, а тому є необхідність у продовженні запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою. Вказав, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та не зможе унеможливити запобігання відповідних ризиків.
Заслухавши пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав клопотання та наполягала на його задоволенні, а також просив суд продовжити запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили, думку самого обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, перевіривши матеріали клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Так, статтею 29 Конституції України визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
У відповідності до положення ст. 374 КПК України суд, при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Згідно положення ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Встановлено, що вироком Житомирського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.
Початок строку відбування покарання вирішено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, негайно взявши його під варту в залі суду.
Зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з дня його затримання 30.07.2021 по 27.09.2021, з 20.12.2021 по 15.04.2022 та з дня його взяття під варту за цим вироком і до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Статтями 19, 68 Конституції України визначено, що громадяни зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст.3, 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте, при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить не з принципу автоматичного його продовження, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 злочину, умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, а також даними про особу обвинуваченого, відсутність постійного місця роботи, зловживання спиртними напоями вказують на обґрунтованість продовження апеляційним судом саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На думку колегії суддів вказаний запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у вказаному кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти суд.
Наявність в обвинуваченого постійного місця проживання та реєстрації в АДРЕСА_1 , дружини та двох неповнолітніх дітей не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
Також матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та в судове засідання апеляційного суду захисником надані не були.
За таких обставин, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, оцінивши у сукупності встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, підвищений ступінь суспільної небезпеки та наслідки, враховуючи особливий осуд суспільства, що є виключним випадком, дані про особу обвинуваченого, вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, поведінку обвинуваченого у взаємозв'язку з можливими ризиками, на які вказано прокурором, тому апеляційний суд вважає, що ризики у кримінальному провадженні, які стали підставою для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, а вірогідність їх настання, є досить високою, достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах судового провадження відсутні.
Також колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, є ускладненим.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Також апеляційним судом не розпочато судовий розгляд по суті, не перевірено доводи апеляційної скарги прокурора.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку тільки такий запобіжний захід може забезпечити дієвість кримінального провадження.
Положенням ст.131 КПК України визначено, що запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Апеляційний суд враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, з метою попередження встановлених ризиків, передбачених п.п.1, 5 ст.177 КПК України вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає до задоволення, а запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою слід продовжити до закінчення апеляційного перегляду вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 18.04.2024 року.
Керуючись ст.ст.177, 183, 197, 331, 405, 419КПК України, суд апеляційної інстанції, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні Житомирської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до закінчення апеляційного перегляду вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 18 квітня 2024 року.
Копію ухвали до виконання направити начальнику Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)».
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3